іменем України
Справа № 210/3640/19
Провадження № 1-кп/210/323/20
"16" липня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , під час розгляду об'єднаного обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190,ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710001394 від 22.09.2018 року, суд -
В провадженні судді ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
В судовому засіданні, призначеному на 16.07.2020 року, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прокурор наполягав на його продовженні відносно ОСОБА_6 , обґрунтовуючи свою позицію тим, що не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, прокурором зазначено, що відносно ОСОБА_5 винесено вирок та призначено покарання у вигляді позбавлення волі.
Обвинувачені та захисники, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити вид запобіжного заходу на більш м'який відносно ОСОБА_6 , та не заперечували щодо залишення ОСОБА_5 в УВП №3.
Дослідивши матеріали справи, в обсязі, необхідному для вирішення заявленого клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.
В силу вимог ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Висновок суду щодо доцільності дії саме такого запобіжного заходу повинен ґрунтуватись на оцінці усіх обставин справи та даних про особу.
Так, в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку запобіжного заходу, винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, оскільки судове слідство в справі не завершено, так, не допитані у повному обсязі потерпілі особи, свідки, обвинувачені та не досліджено матеріали кримінального провадження.
Водночас, обґрунтовані ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення на даний час не зменшились.
Так, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, не має місця роботи, тобто не має засобів для існування, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років позбавлення волі.
Зважаючи на той факт, що станом на 16.07.2020 року потерпілі та свідки у повному обсязі судом не допитані, що необхідно для досягнення повноти, всебічності та неупередженості судового слідства, наявний ризик незаконного впливу як на потерпілих так і на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На даний час, обґрунтовані ризики того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою уникнення можливого покарання, не зменшились.
На думку суду, подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим - відсутні.
Так, вирішуючи клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, суд приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, які на сьогодні повністю не перестали існувати.
Суд також доходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти можливим спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так, вирішуючи вказане питання суд в тому числі приймає до уваги правову позицію, викладену у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, де Європейський суд з прав людини вказав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи наведене, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну їх процесуальну поведінку та не зможуть запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні.
З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Окрім того, згідно вироку суду від 19.11.2019 року, ОСОБА_5 визнано винним за ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вирок вступив в законну силу 20.12.2019 року.
Пунктом 4 частини 2 статті 539 КПК України передбачено, що питання, пов'язане із тимчасовим залишенням засудженого у слідчому ізоляторі вирішується судом. Пунктом 12 частиною 1 статті 537 КК України визначено, що суд, який розглядає кримінальне провадження, має право вирішити питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі у зв'язку з розглядом справи в суді.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк відносно ОСОБА_6 .
З урахуванням викладеного та для своєчасного розгляду справи суд вважає необхідним тимчасово залишити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3» для розгляду Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу кримінального провадження за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710001394 від 22.09.2018 року.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 14.09.2020 року включно.
Тимчасово залишити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Криворізька установа виконання покарань № 3» для розгляду Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу кримінального провадження за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710001394 від 22.09.2018 року.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Суддя: ОСОБА_1