20 липня 2020 року м. Рівне №460/3996/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача призначити дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач відмовив у такому призначенні у зв'язку з тим, що право на достроковий вихід на пенсію вже використала дружина позивача. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист.
Ухвалою суду від 05.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
06.07.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що підстави для призначення дострокової пенсії позивачу відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні. Дружина позивача використала своє право вибору на отримання пенсії не залежно від її виду до досягнення пенсійного віку, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області правомірно відмовлено у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.02.1989 перебуває у шлюбі зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 04.02.1989 Вілійською сільською радою Острозького району Рівненської області (а.с.13).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 26.09.1990 М'якотівською сільською радою Ізяславського району (а.с.14).
Згідно із випискою із акта огляду МСЕК серії РВН №0191049 від 20.10.2011 ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, група інвалідності - друга, інвалідність встановлена довічно (а.с.18).
11.03.2020 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява прийнята відповідачем 11.03.2020 та зареєстрована за №390 (а.а.с.54-55).
11.03.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки право на достроковий вихід на пенсію за віком використала дружина (а.с.53).
Листом від 18.03.2020 31700-11-8/6144 відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком (а.с.11).
Вважаючи свої права на пенсійне забезпечення порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.
Тобто, дострокова пенсія за віком призначається одному з батьків за вибором матері у випадку досягнення встановленого віку та наявності страхового стажу.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Острозькому відділі обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. З 08.06.2017 по 22.01.2018 вона отримувала пенсію за віком згідно зі ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (як матір інваліда з дитинства), з 23.01.2018 по 31.12.2020 - отримує пенсію по інвалідності (а.с.37).
Отже, станом на 11.03.2020 (день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення достроково пенсії за віком) дружина ОСОБА_2 пенсію за віком, призначену їй як матері інваліда з дитинства, не отримувала.
Суд зазначає, що ні Закон №1058-IV, ні Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), не визначають таку підставу для відмови у призначенні пенсії, як використання права на призначення пенсії дружиною.
З огляду на викладене, висновок відповідача про відсутність у позивача права на дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV у зв'язку з використанням його дружиною права на отримання пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, є протиправним.
Поряд з цим, аналіз норм ст.17 Закону №1788-ХІІ, ст.115 Закону №1058-IV та Порядку №22-1 вказує на те, що необхідною умовою призначення батьку дитини - інваліда з дитинства, дострокової пенсії за віком є згода матері такої дитини.
Оскільки будь-якого письмового документа, що підтверджує згоду дружини (матері дитини-інваліда) на призначення достроковї пенсії за віком, ОСОБА_2 до заяви від 11.03.2020 не додав, суд вважає, що задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком є передчасною.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40грн, сплачений згідно з квитанцією 28.05.2020 №42 (а.с.39).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, код за ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.03.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 20 липня 2020 року.
Суддя О.М. Дудар