Справа № 420/2942/20
20 липня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії, а також стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою від 06.04.2020 року у справі №420/2747/20 було відкрито спрощене позовне провадження, роз'єднано позовні вимоги позивача у самостійні провадження, та передано справу до відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярія) Одеського окружного адміністративного суду для виконання вимог, передбачених п. 3.1 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №174 від 17.12.2013 року.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Одеського прикордонного загону про визнання противоправними дій відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно; стягнення з Одеського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 30.06.2018 року по 29.10.2018 року в сумі 80 295,52 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів, було передано для розгляду судді ОСОБА_2 та зазначеній справі присвоєно порядковий номер №420/2942/20.
В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначив, що його наказом начальника 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №221-ОС від 25.06.2018 року було звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) та згідно з наказом від 27.06.2018 року №229-ОС виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 30.06.2018 року.
Проте з позивачем не було проведеного повного розрахунку при звільненні, зокрема не виплачено грошову компенсацію за недотримане речове майно. Остаточний розрахунок за неотримане речове майно відповідачем було здійснено з ОСОБА_1 29.10.2018 року. Відтак, позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, зазначив про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні з військової служби.
Ухвалою суду від 14.06.2020 року адміністративну справу №420/2942/20 судом було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
29.04.2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 49-53), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні розрахунку за неотримане речове майно.
Одночасно представник ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду, а тому про необхідність залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду.
07.05.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якої позивач заперечував проти порушення ним строків звернення до суду. Зазначив, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення). Стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації вартості речового майна не обмежено позовною давністю. У відповідності до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Згідно приписів частини 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою суду від 21.05.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону в частині позовних вимог, що розглядаються в межах адміністративної справи №420/2942/20, в порядку, визначеному ч. 13 ст. 171 КАС України було залишено без руху та зазначено, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом разом з доказами поважності причин пропуску такого строку, або зазначити інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
16.07.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення, в обґрунтування якої він зазначив, що про виплату Одеським прикордонним загоном грошової компенсації за неотримане речове майно він дізнався лише в березні 2020 року, коли отримав лист Одеського прикордонного загону від 04.03.2020 року №705/д-38 та довідку №32 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 .
Також позивачем вказано, що при зарахуванні 28.10.2018 року на його особистий банківський рахунок суми у розмірі 18 381,20 грн. в якості компенсації за неотримане речове майно, Одеським прикордонним загоном було зазначено, що це є зарплата, у зв'язку з чим позивач був упевнений, що йому перевели борг по заробітній платі, яку можливо (на його думку) не виплатили йому у повному обсязі при звільненні, а компенсація за неотримане речове майно ще не виплачена.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення адміністративно позову без розгляду, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. ч. 1,2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Отже суд зазначає, що в справах щодо, зокрема, захисту трудових прав, хоча і пов'язаних з проходженням військової служби, встановлюється тримісячний строк звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 по справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
З аналізу наведених положень, Конституційний суд прийшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, визначальними є такі юридично значимі обставини, зокрема, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 813/558/18, в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року по справі № 806/1568/17, від 09.10.2019 у справі №805/1917/17-а, від 03.09.2019 року у справі №320/5789/18, від 09.08.2019 року у справі № 420/5793/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок з позивачем проведено 29.10.2018 року, шляхом перерахування на його рахунок грошових коштів у розмірі 19 782,40 грн., а відтак саме з 29.10.2018 року розпочався перебіг тримісячного строку для звернення до суду з позовною заявою про стягнення сум грошових коштів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому позивач повинен був звернутися з відповідним позовом до суду до 28.01.2019 року (27 січня 2019 року - вихідний).
Проте, позивач звернувся з даним позовом лише 01.04.2020 року, тобто поза межами тримісячного строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Крім того, враховуючи вказану вище дату звернення позивача з даним позовом суду, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 пропустив не лише спеціальний, а і загальний шестимісячний строк звернення до суду, визначений у ч.2 ст.122 КАС України.
Суд акцентує увагу на тому, що позивачем при поданні позовної заяви не надано будь-яких підтверджуючих доказів, які б обґрунтовували поважність пропуску строку звернення до суду. Позивач не надав доказів неможливості (наявності перешкод) отримати інформацію щодо виплати компенсації за не отримане речове майно при/ або після звільнення.
При цьому суд критично ставиться до тверджень позивача, як на підставу для поновлення йому строку звернення до суду, що про вказані обставини (щодо несвоєчасного отримання ним грошової компенсації за речове майно) йому стало відомо лише у березні 2020 року, а саме з листа відповідача від 04.03.2020 року №705/д-38 та довідки №32, які йому було надано у відповідь на його звернення від 12.02.2020 року (а.с. 54-55).
Судом при до слідженні цих документів встановлено, що у зверненні ОСОБА_1 на ім'я начальника Одеського прикордонного загону позивач самостійно зазначає про перерахування йому заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно ще 29.10.2018 року, чим, на думку суду, спростовується факт необізнаності позивача про здійснення такої виплати до моменту отримання відповіді від Одеського прикордонного загону у 2020 році.
Крім того суд також критично ставиться на посилання позивача на те, що при зарахуванні 28.10.2018 року на його особистий банківський рахунок суми у розмірі 18 381,20 грн. він вважав, що йому перерахували борг по заробітній платі, яку на його думку не виплатили у повному обсязі при звільненні. Як вбачається з листа від 04.10.2018 року №11/Д-96 (а.с. 25), Військовою частиною НОМЕР_1 було проінформовано позивача, що потреба в коштах на виплату грошової компенсації замість належного ОСОБА_1 до видачі речового майна, яка встановлена наказом командира частини №281-ОС від 06.08.2018 року у сумі 19782,40 грн. (без вирахування податків і зборів), була надана до Адміністрації Державної прикордонної служби в серпні 2018 року та буде зарахована на його картковий рахунок, як тільки надійдуть кошти. При цьому зазначений лист був датований 04.10.2018 року, а виплату позивачу було здійснено вже 28.10.2018 року.
Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на предмет спору у даній справі та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 01.04.2020 року, тобто, з пропуском визначеного частиною 1 статті 233 КЗпП України, строку для звернення до адміністративного суду за захистом трудових прав, пов'язаних з проходженням військової служби, а також враховуючи недоведеність позивачем існування підстав вважати причини пропуску цього строку поважними, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ст. 123 КАС України.
Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 90, 122, 123, 160-161, 166, 171, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями ст.ст. 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.