справа №380/2878/20
01 липня 2020 року
зал судових засідань №10
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лунь З.І.
секретар судового засідання Ходань Н.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 25575767), в якій просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату позивачу у день виключення зі списків військової частини (18.12.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;
-зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 70329, 48 грн.;
-стягнути з Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.12.2019 по день виплати компенсації.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.12.2019 позивача звільнено з військової служби у запас та 18.12.2019 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Зазначив, що відповідачем не проведено своєчасно розрахунок з позивачем при звільненні, зокрема не виплачено у день виключення із списків військової частини компенсації за неотримане речове майно. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Просить суд стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ухвалою суду від 15.04.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Західним територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) зроблено перерахунок неотриманого позивачем речового майна на підставі розпорядження Національної гвардії України від 23.10.2019 про закупівельні ціни на речове майно, тому вартість неотриманого речового майна складає 20016,06грн. Крім цього, зазначає, що позивач, наказ про виключення його із списків особового складу військової частини при розгляді цієї справи не оскаржив та не оскаржував раніше, з рапортом про не виключення його зі списків особового складу частини без повного розрахунку не звертався, що дає підстави вважати, що він фактично погодився на проведення розрахунків пізніше. Щодо стягнення середнього заробітку вважає, що виплата не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому не підпадає під дію ст.116,117 КзПП України, просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 28.05.2020 витребувано від ОСОБА_1 , довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 від 23.01.2020 №88.
05.06.2020 на виконання ухвали суду від 28.05.2020, ОСОБА_1 через канцелярію суду подав витребувану судом довідку про вартість речового майна.
Ухвалою від 10.06.2020 суд перейшов з спрощеного провадження без повідомлення сторін у спрощене провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце його проведення.
Згідно з ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд установив таке.
ОСОБА_1 у період з 01.08.1984 по 18.12.2019 проходив військову службу у Внутрішніх військах МВС України - Національній гвардії України та на момент звільнення займав посаду начальника фізичної підготовки і спорту родів військ і служб Західного територіального управління.
18.12.2019 наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (по строковій частині), полковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас наказом Командувача Національної гвардії України від 11.12.2019 №272 о/с за п.п.«б» (за станом здоров'я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
10.01.2020, після звільнення позивач подав заяву на ім'я начальника Західного територіального управління Національної гвардії України щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна.
Листом від 24.01.2020 відповідач повідомив, що довідка від 18.12.2019 №76 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, обрахована без дотримання вимог розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-767. Відтак, після здійснення перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно із дотриманням вимог вищевказаного розпорядження сума компенсації становить - 20016,06грн. Заявку на виділення коштів для виплати компенсації подано до ГУ НГУ, після надходження коштів, зазначена сума буде перерахована на вказаний рахунок.
Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації в розмірі суми на день звільнення позивача зі служби, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст.9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2019 наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (по строковій частині), полковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас наказом Командувача Національної гвардії України від 11.12.2019 №272 о/с за п.п.«б» (за станом здоров'я) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
18.12.2019 позивачу видано довідку № 76 «Про вартість речового майна, що належить до видачі». Відповідно до вказаної довідки, вартість недоотриманого позивачем речового майна складає 82988,79грн.
10.01.2020 ОСОБА_1 подав заяву на ім'я начальника Західного територіального управління Національної гвардії України щодо виплати йому вартості недоотриманого за час проходження військової служби речового майна.
Отже, позивачем виконано вимоги пункту 4 Порядку №178 щодо подачі відповідного рапорту на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та довідки про його вартість, відтак у відповідача не було правових підстав для не виплати такої компенсації.
Зокрема у зв'язку з відсутністю коштів відповідачем не було проведено позивачу виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.
Листом від 24.01.2020 Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) повідомило, що довідка від 18.12.2019 №76 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, обрахована без дотримання вимог розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-767. Відтак, після здійснення перерахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно із дотриманням вимог вищевказаного розпорядження сума компенсації становить - 20016,06грн. Заявку на виділення коштів для виплати компенсації подано до ГУ НГУ, після надходження коштів, зазначена сума буде перерахована на вказаний рахунок.
Отже, з наведеного убачається, що військова частина НОМЕР_1 зменшила суму грошової компенсації вартості неотриманого речового майна позивача з 82988,79грн. до 23618,95грн. на підставі розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 № 27/27/3-7676 та видала нову довідку № 88 від 23.01.2020.
Суд під час огляду довідок «Про вартість речового майна, що належить до видачі» № 76 від 18.12.2019 та №88 від 23.01.2020 встановив, що довідка № 88 від 23.01.2020 не містить вартості неотриманого речового майна відповідно до Наказів №586 з 03.2000 до 02.2002, №148 з 02.2002 до 08.2012, №475 з 07.2017 та постанови № 1444 з 08.2012 до 07.2017.
Виходячи з розрахунку Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), що належить до видачі, відповідач зменшив суму компенсації за неотримане речове майно позивача шляхом складання перерахованої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 88 від 23.01.2020 (перерахована довідка), та яка становить 23618,95 грн.
Аналізуючи нову довідку № 88 від 23.01.2020 (перерахована довідка), можна дійти висновку, що відповідач зменшив кількість одиниць майна, шляхом виключення із довідки речового майна, що належало позивачу відповідно до Наказів №586 з 03.2000 до 02.2002, №148 з 02.2002 до 08.2012, №475 з 07.2017 та постанови № 1444 з 08.2012 до 07.2017, посилаючись на розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 № 27/27/3-7676.
Суд звертає увагу, що відповідно до Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої відповідними структурами станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, з огляду на те, що позивача було виключено із списків військової частини 18.12.2019 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу повинна була видаватися на підставі закупівельної вартості такого майна станом на січень 2019 року, а не проводити перерахунок вартості речового майна, що належить до видачі позивачу у 2020 році.
Суд зазначає, що нормами Порядку №178 не передбачено право відповідача проводити повторний перерахунок вартості речового майна, що належить до видачі після проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 7 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Отже, відповідач після надходження коштів повинен був виплатити позивачу вартість речового майна, що належить до видачі, а не проводити повторний розрахунок.
Таким чином, відповідачем у новій довідці було протиправно виключено з переліку речового майна, що належить компенсувати позивачу, майно відповідно до Наказів №586 з 03.2000 до 02.2002, №148 з 02.2002 до 08.2012, №475 з 07.2017 та постанови № 1444 з 08.2012 до 07.2017.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини (18.12.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 70329,48грн. відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 18.12.2019 №76, суд виходив з наступного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень ч.3 ст.120, ч.6 ст. 234, ч.3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, згідно з якою правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до ст.8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом порушених прав позивача є зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 82988,79грн. відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 18.12.2019 №76. При цьому у цю суму включено ПДФО.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.12.2019 по день виплати компенсації, суд зазначає таке.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд зазначає, що на даний час грошова компенсація позивачу не виплачена, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості встановити день її виплати, отже, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки заявлена передчасно та її вирішення в судовому порядку є можливим лише після фактичної виплати позивачу сум такої грошової компенсації.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.15 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, стягненню на користь позивача не підлягає.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 25575767) про стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини (18.12.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 82988,79грн., з урахуванням ПДФО відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 18.12.2019 №76.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст підписано 20.07.2020.
Суддя Лунь З.І.