15 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1337/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.,
за участю секретаря - Сириці І.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представників:
позивача - Вербицького В.В.,
відповідача - Андрющенка О.М., Філоненка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00001373200 від 15.04.2020 р. про сплату 6800,00 грн. штрафних санкцій;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Кіровоградській області №478-р від 14.04.2020 р. про анулювання ліцензії фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на торгівлю алкогольними напоями.
Ухвалою судді від 28.04.2020 в задоволенні заяви представника фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено (а.с.36-37)
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання на 28.05.2020 (а.с.40-41).
28.05.2020 року в зв'язку з неявкою позивача та клопотанням про відкладення представника відповідача, розгляд справи відкладено на 18.06.2020 року (а.с.66-67).
18.06.2020 року у судовому засіданні оголошено перерву до 15.07.2020 року для виклику свідків (а.с.105).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 перебуваючи на робочому місці у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_3" по АДРЕСА_1, що належить позивачу, здійснила продаж алкогольного напою пива "Ятрань" повнолітній особі, що зайшов до магазину у супроводі неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку з підозрою на продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі, на ОСОБА_2 складено працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення від 18.03.2020 р. серія АПР18 №572589 за ч.2 ст.156 КУпАП. Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Долинської міської ради Кіровоградської області, розглянувши 08.04.2020 матеріали про адміністративне правопорушення, закрила справу в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Водночас, зазначає, що вказані матеріали потрапили до ГУ ДПС у Кіровоградській області та розпорядженням від 14.04.2020 відповідач анулював ліцензію позивача на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Крім того, позивачу було винесено податкове повідомлення-рішення про сплату 6800,00 грн. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень ГУ ДПС у Кіровоградській області розглядати справи про порушення правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями на підставі матеріалів, складених працівниками поліції та на думку представника, такі порушення повинні виявлятися лише на основі фактичних перевірок суб'єктів господарювання. Крім того, вказує, що Законом України №481 передбачено вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензії, а відповідачем застосовано норму про анулювання ліцензії без наявності доказів порушення вимог статті 15-3 Закону №481, без проведення належної процедури притягнення до фінансової відповідальності, отже на його думку наведені обставини свідчать про передчасність анулювання ліцензії.
Представником відповідача до суду подано відзив на позов, відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з таких підстав: на адресу ГУ ДПС у Кіровоградській області 25.03.2020 надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП, а саме встановлення факту продажу алкогольного напою неповнолітній особі продавцем магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" в якому здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1 . Продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідка та самої неповнолітньої особи, які зазначали, що 18.03.2020 року у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_3" неповнолітній придбав у продавця пиво "Янтар" 0,5 л. за ціною 16 гривень за пляшку. На підставі зазначених матеріалів до позивача, за порушення ст.153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", застосовано штраф у розмірі 6800 грн. Крім того, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" щодо заборони продажу тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років та на виконання вимог абз.8 ч.49 ст. 15 цього Закону прийнято рішення про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Отже, відповідач вважає, що оскаржувані рішення винесено обґрунтовано, в межах наданих законом повноважень та на підставі матеріалів правоохоронного органу, тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають (а.с.52).
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, допитавши свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована 03.12.2018 р. як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.33-35).
18 березня 2020 року посадовими особами Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області складено протокол про адміністративне правопорушення серія АПР18 №572589 про те, що 18 березня 2020 року о 12-00 годині гр. ОСОБА_2 , перебуваючи на робочому місці у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_3" по АДРЕСА_1 здійснила продаж алкогольного напою пива "Янтар" неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила вимоги ч.2 ст.156 КУпАП України (а.с.53зв.).
Вищезазначений протокол направлено для розгляду до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Долинської міської ради Кіровоградської області, яка 08.04.2020 року винесла постанову про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.10).
Долинським ВП ГУНП в Кіровоградській області 23.03.2020 р. в рамках виконання п.7 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" подано подання про позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними алкогольними напоями до Головного управління ДПС у Кіровоградській області та зазначено, що під час проведення комплексних оперативно-профілактичних заходів, виявили та задокументували факт продажу підакцизних алкогольних напоїв неповнолітньому, продавець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3" розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить суб'єкту господарювання ФОП " ОСОБА_1 ". Відносно продавця магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3" складено адміністративний протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП України, який направлено за належністю (а.с.53).
За результатами матеріалів про адміністративне правопорушення ГУ ДПС у Кіровоградській області 14.04.2020, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 18.03.2020 серія АПР 18 №572589, за порушення п.2 ч.1 ст.153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", на виконання вимог абз.8 ч.47 ст.15 цього Закону прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 (а.с.11).
Окрім того, на підставі зазначеного вище протоколу, відповідачем 15.04.2020 прийнято податкове повідомлення - рішення №00001373200, яким до ФОП ОСОБА_1 , за порушення п.2 ч.1 ст.153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штрафні санкції у сумі 6800,00 грн. (а.с.12-13).
Не погодившись з розпорядженням та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно до п.2 ч.1 ст.153 Закону №481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Відповідно до абз.13 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону - 6800 гривень.
Згідно абз.8 ч.47 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог статті 15 3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.
Частиною 4 статті 17 Закону №481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, регламентований спеціальним Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року.
Відповідно до п.5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відтак, притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Так, відповідно до ст.255 КУпАП, право складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).
Відповідно до ст.257 КУпАП встановлено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 218 КУпАП визначено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч.2 ст.156 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.283 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до п.7 Порядку №790 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані повідомити про ці порушення орган, який видав ліцензію на провадження зазначеного виду діяльності.
На підставі вищевикладених норм законодавства, суд дійшов висновку, що протокол, який складений органами внутрішніх справ (поліцією) повинен бути направлений саме до органу уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, яким в даному випадку є адміністративна комісія при виконавчому комітеті Долинської міської ради Кіровоградської області, яка в свою чергу, як орган місцевого самоврядування, зобов'язана розглянути матеріали та прийняти постанову у адміністративній справі.
Таким чином, законодавством як підставу для прийняття податковими органами рішення про застосування фінансових санкцій, визначає саме матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення. Та не передбачає, що вищезазначені матеріали повинні бути направленні саме органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення. Більш того, як вже було зазначено раніше, відповідно до Порядку, саме органи місцевого самоврядування зобов'язані повідомляти контролюючі органи про виявлені порушення у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Саме постанова, прийнята уповноваженим органом, є належним доказом вчинення порушення передбаченого п.2 ч.1 ст. 153 Закону №481/95-ВР.
Наразі як встановлено судом, згідно постанови за справою про адміністративне правопорушення адміністративною комісією при виконавчому комітеті Долинської міської ради Кіровоградської області 08.04.2020 року прийняла постанову про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.10).
Натомість відповідачем, без урахування постанови уповноваженого органу по справі про притягнення працівника позивача до адміністративної відповідальності, прийнято оскаржувані рішення лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який не є безумовним доказом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого за ч.2 ст.156 КУпАП.
До того ж, відповідачем не надано до суду постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, а також інших належних, допустимих та беззаперечних доказів, які доводили б факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, а саме продаж алкогольного напою неповнолітньому.
Окрім того, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що 18.03.2020 вона розкладала товар в магазині коли зайшли два хлопця, які вели себе не культурно, нецензурно висловлювалися та попросили продати пляшку пива. Спросила чи є вони повнолітніми та скільки їм років, попросила показати документи, щоб пересвідчитись, що дані особи є повнолітніми. З документів було встановлено, що один із хлопців був 1995 року, а інший 2002 року. Після чого вона поставила на прилавок одну пляшку пива "Янтар". Хлопець, який був старший (1995 року) дістав кошти та розрахувався. Оскільки вона працює довгий час та знає всіх відвідувачів замітила, що хлопці не місцеві. Після придбання пляшки пива хлопці вийшли з магазину та стояли на подвір'ї деякий час. Свідок повідомила, що вона в цей час продовжувала виконувати свої обов'язки, до магазину заходи покупці. Через деякий час під'їхала машина з якої вийшли працівники поліції, зайшли до магазину та повідомила, що вона вчинила правопорушення, а саме продала пиво неповнолітньому. Свідок стверджувала, що вона їм повідомляла, що пиво продала повнолітньому, який був 1995 року, оскільки розрахунок був здійснений саме з ним та пиво передано йому. Після чого, один з працівників поліції пішов на подвір'я біля магазину відбирати пояснення у хлопців, а один працівник поліції залишився в магазині. Поки вона розраховувала покупців, до магазину зайшов неповнолітній 2002 року та сказав працівнику поліції «Ви казали, що це буде недовго, мені надоїло» і він пішов. Потім працівники поліції дали їй підписати пояснення. На вказаних поясненнях вона написала, що з рішенням не згодна та свій підпис ставити не стала, оскільки обставини викладені в поясненнях не відповідали дійсності, так як продаж неповнолітньому пива не здійснювала. Від підписання протоколу про адміністративне правопорушення відмовилась, оскільки з ним не ознайомили, зміст його не роз'яснили, а лише сказали підписуй, це тобі буде потрібно в майбутньому, коли будеш захищатись.
До того ж, позивач в судовому засіданні стверджувала, що працівниками поліції ця ситуація була спровокована для продажу неповнолітній особі алкогольного напою.
Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення та розпорядження прийняті відповідачем, з порушенням вимог встановлених ч. 2 ст.2 КАС України, а саме необґрунтовано (без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), упереджено, нерозсудливо.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовну заяву задоволено, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 1681,60 грн. (а.с.9), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі "Лавентс проти Латвії" наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.268 Рішення по справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).".
Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. до матеріалів справи позивачем надано договір про надання правової допомоги №20-03/04 від 30.03.2020 р., додаткова угода №1 до договору №20-03/04, рахунок на оплату №2 від 22.04.2020 р. на 5000,00 грн., копія виписка з банку за період з 23.04.2020 по 23.04.2020 щодо оплати 5000,00 грн. та розрахунок понесених позивачем витрат (детальний опис наданих юридичних послуг) (а.с.18-23, 102-104).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, а також відсутність заперечень зі сторони відповідача, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295-297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, розпорядження - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00001373200 від 15.04.2020 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у сумі 6800,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Кіровоградській області №478-р від 14.04.2020 р. "Про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 ".
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) здійснені нею судові витрати: на оплату судового збору в сумі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок); на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено - 20.07.2020.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина