07 липня 2020 року м. Ужгород№ 260/361/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представник - Суязова Г.В . ,
відповідача: Виноградівська міська рада, представник - Маркулинець Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Виноградівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо не оприлюднення розпорядження та проектів рішень сесії, визнання протиправним та скасування рішень сесії, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 17 липня 2020 року.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - в особі адвоката - Суязової Галини Василівни звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівської міської ради, яким просять суд:
- визнати бездіяльність Виноградівської міської ради в частині не оприлюднення за 10 днів до дня проведення сесії міської ради розпорядження Виноградівського міського голови № 165 "Про скликання ІІ пленарного засідання тридцять четвертої сесії міської ради сьомого скликання" від 16 грудня 2019 року протиправною;
- визнати бездіяльність Виноградівської міської ради в частині не оприлюднення проектів рішень сесії Виноградівської міської ради за 20 робочих днів до дати їх розгляду 26.12.2019 року протиправною;
- визнати протиправними та скасувати рішення 34-ї сесії Виноградівської міської ради сьомого скликання від 26 грудня 2019 року № 993, №1010, №1011, №1012.
Під час розгляду справи, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовилися від позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 грудня 2019 року на сайті Виноградівської міської ради виявлено файл "Рішення з питання землекористування", з якого вбачається, що 05 грудня 2019 року рішенням сесії Виноградівської міської № 970 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок комунальної власності" було здійснено затвердження технічної документації на вільні від забудови земельні ділянки в Урочищі Сальва-1 площею 72,03 га.
16 грудня 2019 року Виноградівським міським головою видано розпорядження № 165, відповідно до якого було скликано сесію міської ради на 26 грудня 2019 року на 10:00 год. В той же час, на сайті Виноградівської міської ради жодного проекту рішення на 26 грудня 2019 року оприлюднено не було. За результатами проведеної 26 грудня 2019 року сесії Виноградівського міської ради було прийнято ряд рішень, зокрема рішення № 993, № 1010, № 1011, № 1012, якими вирішено надати дозволи на складання проектів землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку 250 громадянам, в тому числі 247 мешканцям на підставі рішення № 993 та трьом мешканцям на підставі рішень № 1010, 1011, 1012.
Позивач вважає бездіяльність Виноградівської міської ради щодо не оприлюднення розпорядження Виноградівського міського голови № 165 від 16 грудня 2019 року за десять днів до дня проведення сесії міської ради та щодо не оприлюднення проектів рішень сесії Виноградівської міської ради за 20 робочих днів до дати їх розгляду 26 грудня 2019 року протиправною, та як наслідок протиправними прийняті відповідачем рішення від 26 грудня 2019 року № 993, №1010, №1011, № 1012.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що порушення процедури в частині не оприлюднення на сайті міської ради проектів рішень, розпорядження міського голови про скликання 34 сесії та інших відбулося із -за технічних причин. Винуваті особи притягнуті до відповідальності.
Відповідач зазначає, що приймаючи оскаржені рішення Виноградівська міська рада діяла в межах повноважень, визначених Конституцією України та законодавством України.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила та просила суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що розпорядженням Виноградівського міського голови "Про скликання ІІ пленарного засідання тридцять четвертої сесії міської ради сьомого скликання" від 16 грудня 2019 року № 165 скликано сесію Виноградівської міської ради на 26 грудня 2019 року. Як вбачається із вказаного розпорядження до порядку денного включено зокрема розгляд заяв та звернень з питань землекористування.
26 грудня 2019 року Виноградівською міською радою Закарпатської області прийнято рішення № 993 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку", яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 246 громадянам.
Рішенням Виноградівської міської ради "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку" від 26 грудня 2019 року № 1010 надано ОСОБА_11 дозвіл на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 на по АДРЕСА_1 .
Рішенням Виноградівської міської ради "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку" від 26 грудня 2019 року № 1011 надано ОСОБА_12 дозвіл на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельну ділянку орієнтовною площею 0, 08 га.
Рішенням Виноградівської міської ради "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку" від 26 грудня 2019 року № 1012 надано ОСОБА_13 дозвіл на складання проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельну ділянку орієнтовною площею 0,08 га.
26 грудня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Виноградівського міського голови із скаргою про зупинення (накладення "вето") рішень міським головою та внесення їх на повторний розгляд Виноградівською міською радою.
Виноградівська міська рада за результатами розгляду скарги, листом від 02-9/125 від 23 січня 2020 року повідомила ОСОБА_5 , що для зупинення дії рішень в порядку, визначеному ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" підстав не має. Рішення ухвалені більшістю (2/3) голосів від загального складу ради, в той же день оприлюднені на офіційному сайті міської ради та набрали чинності відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".
26 грудня 2019 року Виноградівським міським головою видано розпорядження № 196-к "Про проведення службового розслідування" за фактом порушення секретарем Виноградівської міської ради ОСОБА_14 та начальником відділу інформаційно-аналітичної діяльності та зав'язків з громадськістю ОСОБА_16 ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо не оприлюднення проектів рішень ІІ пленарного засідання 34-ї сесії Виноградівської міської ради, яка відбулась 26 грудня 2019 року на офіційному сайті Виноградівської міської ради.
27 січня 2020 року Виноградівським міським головою видано розпорядження № 7-к "Про результати службового розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб", яким притягнуто службових осіб до дисциплінарної відповідальності за фактом не оприлюднення проектів рішень сесії Виноградівської міської ради, яка відбулася 26 грудня 2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст.146 Конституції України, інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року (далі - Закон № 280) цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 4 Закону № 280 місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 2 ст. 59 Закону № 280).
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 280 рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону № 280 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону № 280 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Відповідно до преамбули Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон № 2939), цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з ч.3 ст.15 Закону № 2939 проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2939 розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.
Факт не оприлюднення проектів рішень сесії Виноградівської міської ради від 26 грудня 2019 року не заперечується відповідачем та фактично підтверджується матеріалами справи, крім того матеріалами справи доведено, що за вказаним фактом проведено службове розслідування та притягнуто винних осіб до відповідальності.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, протиправність оскаржених рішень Виноградівської міської ради, прийнятих на сесії 26 грудня 2019 року, позивач пов'язує з порушенням відповідачем процедури їх прийняття, а саме з не оприлюдненням розпорядження Виноградівського міського голови № 165 від 16 грудня 2019 року "Про скликання ІІ пленарного засідання тридцять четвертої сесії міської ради сьомого скликання" та не оприлюдненням проектів рішень сесії Виноградівської міської ради.
В той же час, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Такого правового висновку дотримується Верховний Суд у своїх Постановах від 26 червня 2019 року у справі №1640/3394/18, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 та від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, не оприлюднення проекту розпорядження Виноградівського міського голови від 16 грудня 2019 року № 165 та проектів рішення Виноградівської міської ради за 20 робочих днів до дати їх розгляду 26 грудня 2019 року, не впливає на суть та зміст оскаржених рішень про надання дозволу на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок у власність, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Дана норма кореспондується зі змістом абз. 1 ч.3 ст.123 ЗК України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З вищенаведених норм вбачається, що Виноградівська міська рада зобов'язана прийняти та розглянути заяви громадян з питань, що належать до компетенції міської ради, зокрема заяви про виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків.
Судом встановлено, що особи, яким оскарженими рішеннями Виноградівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 993, № 1010, № 1011, № 1012 надано дозволи на складання проектів землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, звернулися до Виноградівської міської ради із відповідними заявами у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскаржені рішення прийняті відповідач за результатами розгляду поданих громадянами заяв та з метою реалізації їхнього права на одержання безоплатно у власність земельних ділянок із земель комунальної власності.
Крім того, суд зазначає, що 114 громадян з 250 згаданих, яким рішеннями Виноградівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 993, № 1010, № 1011, № 1012 надано дозволи на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, на момент розгляду справи вже зареєстрували право приватної власності на земельні ділянки, тому оспорювані рішення в частині цих громадян вичерпали свою дію в звязку з його виконанням.
З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що процедурні порушення в частині не оприлюднення розпорядження про скликання сесії та проектів рішень сесії Виноградівської міської ради 26 грудня 2019 року, не можуть впливати на суть оскаржених рішень відповідача від 26 грудня 2019 року № 993, № 1010, № 1011, № 1012, якими громадянам надано дозволи на складання проектів землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків та на переконання суду, скасування вказаних рішень з одних лише формальних підстав у даному випадку не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, та беручи до уваги, що окремі процедурні порушення не призвели до незаконності чи протиправності оскаржених рішень, суд приходить висновку про відсутність підстав для їх скасування, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Крім того, зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у Постанові від 25 березня 2020 року у справі № 826/11649/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.
Згідно із ч.7 ст. 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Системний аналіз, зазначених норм КАС України дає підстави для висновку, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи, при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
В той же час, таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.
Суд зазначає, що оскаржені рішення Виноградівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 993, № 1010, № 1011, № 1012, якими громадянам надано дозвіл на складання проектів землеустрою є актами індивідуального дії, а таким чином, породжують права та обов'язки для громадян щодо яких вони прийняті.
Таким чином, у даних правовідносинах щодо надання дозволів на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок, позивачі не їх учасниками та на них не поширюється дія оскаржених рішень, а тому такі рішення не обумовлюють виникнення у них будь-якого суб'єктивного права чи обов'язку.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі в обґрунтування порушення їхніх прав посилаються на те, що із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою вони звернулися задовго до 2019 року, однак таких дозволів не отримали, а відповідач оскарженими рішеннями надав дозвіл на розробку проекту землеустрою іншим громадянам.
Однак суд не може прийняти такі доводи до уваги та вважає, що належним способом захисту прав позивачів була б вимога про визнання протиправною бездіяльності Виноградівської міської ради щодо визнання протиправною бездіяльності Виноградівської міської ради щодо не розгляду заяв саме конкретних громадян (позивачів по справі) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання прийняти відповідне рішення за результатами розгляду таких заяв.
В той же час, судом встановлено, що оскарженим рішенням Виноградівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 993 надано дозвіл на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, зокрема ОСОБА_4 (п. 1.176 вказаного рішення).
Крім того, окремим рішенням Виноградівської міської ради № 1044 від 09 квітня 2020р. надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку року позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Враховуючи все вищенаведене, суд може зробити висновок, що позивачі не довели, що оскаржені ними рішення Виноградівської міської ради стосуються їхніх прав чи інтересів безпосередньо, або ж будь- яким чином порушують їхні права. В той же час, відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів внаслідок прийняття оскаржених рішень, як обов'язкової передумови для їх захисту, унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи, надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та довів правомірність оскаржених рішень від 26 грудня 2019 року № 993, № 1010, № 1011, № 1012.
Враховуючи вищенаведене та факт відсутності доказу порушення, оскарженими рішеннями Виноградівської міської ради, прав позивачів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Виноградівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною щодо не оприлюднення розпорядження та проектів рішень сесії, визнання протиправним та скасування рішень сесії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк