м. Вінниця
21 липня 2020 р. Справа № 120/1799/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
В квітні 2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену у листі від 17.03.2020 № 2600-0502-8/36725 щодо відмови у поверненні позивачу коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 39394 грн. (1% вартості квартири) ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі м. Києва подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно квитанції № 1-519К від 07.02.2020 у розмірі 39394 грн.;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не повернуто позивачу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, яке придбавалось вперше.
Ухвалою суду від 30.04.2020 позовну заяву залишено без руху строк для усунення недоліків.
25.05.2020 від позивача надійшли матеріали на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
20.07.2020 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. Зазначив, що відсутня достовірна інформація про придбання позивачем квартири вперше. З огляду на відсутність такої інформації, відповідач вважає, що підстави для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна відсутні. Крім того, відповідачем вказано на те, що позивач просить стягнути суму сплаченого збору саме з відповідача, однак кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та їх використання на цілі, не передбачені законодавством не допускається. Крім того зазначив, що позивачем надано квитанцію про сплату збору відповідно до якої платником зазначено ОСОБА_2 а не ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, встановив наступне.
07.02.2020 року між ОСОБА_1 (Покупцем) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Маріон Інвест» (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко І.М.. та зареєстрований в реєстрі за № 59.
Відповідно до п. 2.2. вказаного договору продаж майна за домовленістю сторін складає 3 939 350 грн. (три мільйони дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят гривень).
Відповідно до п. 7 даного Договору, від імені ОСОБА_1 договір укладено представником за довіреністю ОСОБА_2 .
Матеріали справи свідчать про те, що представником позивача сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 39394 грн., що підтверджується квитанцією №1-519К від 07.02.2020, копія якої наявна в матеріалах справи та в графі "призначення платежу" зазначено: Збір з операцій нерухомого майна від ОСОБА_1 .
21.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій проси повернути йому сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 39394 грн., який було сплачено згідно квитанції № 1-1-519К від 07.02.2020. Мотивуючи тим, що ним було придбано нерухоме майно у власність вперше, а відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" він звільнений від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
До заяви позивач додав: копію договору купівлі-продажу від 07.02.2020, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію квитанцію про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 07.02.2020 № 1-519К, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 21.02.2020.
Листом № 2600-0502-8/36725 від 17.03.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило позивача, що надані ним документи не містять правових підстав для звільнення від сплати збору при придбанні житла. Вказано, що відсутній правовий механізм перевірки органами Пенсійного фонду України інформації про факт придбання особою нерухомості вперше, правові підстави для надання повідомлення до органів Державної казначейської служби України про повернення сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування під час придбання нерухомого майна. Крім того вказано, що у разі незгоди позивач має право звернутись до суду.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі по тексту - Закон України № 400/97-ВР).
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі по тексту - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 07.02.2020 інша нерухомість не придбавалась.
На підтвердження наведених доводів позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 21.02.2020. відповідно до якої нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу квартири від 07.02.2020 є єдиним нерухомим майном, яке придбано позивачем.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Аналізуючи наведені норми, суд констатує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може бути додатковим тягарем особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованого 21.02.2020 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є лише відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру загальною площею 124 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко І.М. та зареєстрованого за № 59, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51035112 від 07.02.2020.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано лише право власності на квартиру, при придбанні якої сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 39939 грн. згідно квитанції №1-519К від 07.02.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з квитанції №1-519К від 07.02.2020, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна сплачено представником позивача за довіреністю на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача - Державного казначейства України у, отримувач - УК у Печерському районі м. Києва, з призначенням платежу: Збір з операцій нерухомого майна від ОСОБА_1 , який спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбавання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано та судом не встановлено.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно вперше придбав житло згідно договору купівлі-продажу від 07.02.2020 та при укладенні цього договору безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, зі змінами і доповненнями (далі - Порядок № 787).
Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну № 787 від 03.09.2013 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно, для стягнення помилково сплачених позивачем коштів, відповідач має звернутися з відповідним поданням до відповідного органу Державної казначейської служби України.
Згідно з пунктом 7.2 Порядку № 787 ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі № 819/1730/17, від 20.03.2018 року по справі № 819/1249/17 та від 28.11.2018 року по справі №813/1126/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем, сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 39394 грн., сплачені при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню ОСОБА_1 .
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог позивача, та, як наслідок, про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у м. Вінниці Вінницької області подання щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно квитанції № 1-519К від 07.02.2020 у розмірі 39394,00 грн.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену у листі від 17.03.2020 № 2600-0502-8/36725 щодо відмови у поверненні позивачу коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 39394 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в сумі 39394 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири гривні) відповідно до квитанції № 1-519К від 07.02.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн.80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368)
Рішення в повному обсязі складено: 21.07.2020 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна