м. Вінниця
21 липня 2020 р. справа № 802/1194/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні звіт про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. включити дані про поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №980-051-000238203 від 12.05.2016 року. В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто із Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю., за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 640 грн.
Постановою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 31.01.2020 року касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суд від 02.10.2017р. в частині позовних вимог про скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" про визнання нікчемним переказу коштів (транзакція), здійсненого ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016р. в сумі 17069,42 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-051-000238203 від 12.05.2016р.» на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 - скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суд від 02.10.2017р. залишено без змін.
04.03.2020 року позивачем подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року, в частині повернення судового збору.
Ухвалою суду від 10.03.2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року задоволено. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. подати в 30-денний строк з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі №802/1194/17-а, в частині стягнення судового збору.
17.04.2020 року відповідачем подано пояснення, в яких останній вказує на відсутність законних підстав для надання звіту про виконання постанови суду від 09.08.2017 року, оскільки Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не отримує бюджетних асигнувань.
Ухвалою суду від 21.04.2020 року, за ініціативою суду, вирішено розглянути питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи 04.05.2020 року.
Ухвалою суду від 04.05.2020 року змінено спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 640 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 05.05.2020 року встановлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" новий строк для подання звіту про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі №802/1194/17-а, в частині стягнення судового збору до 02.06.2020 року. Цією ж ухвалою розгляд звіту призначено у судове засідання на 02.06.2020 року.
Ухвалою суду від 02.06.2020 року встановлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" новий строк для подання звіту про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі №802/1194/17-а, в частині стягнення судового збору, до 02.07.2020 року.
01.07.200 року на адресу суду надійшов звіт про виконання постанови суду від 09.08.2017 року, у якому зокрема зазначено, що станом на 30.06.2020 року у Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація про відкриття виконавчого провадження.
Крім того вказали, що станом на 30.06.2020 року Уповноваженій особі невідомо про звернення ОСОБА_1 до Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про добровільне виконання рішення суду та відсутня інформація про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі № 802/1194/17-а в частині стягнення з Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб судового збору в сумі 640 грн.
Ухвалою суду від 07.07.2020 року питання щодо можливості прийняття звіту відповідача про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі № 802/1194/17-а, в частині стягнення судового збору призначено до розгляду в судове засідання на 02.07.2020 року.
21.07.2020 року позивач подала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності. Крім того, позивач просила стягнути з Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб штраф за ухилення від виконання рішення суду.
У судове засідання 21.07.2020 року сторони не з'явились, про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути звіт про виконання постанови суду від 09.08.2017 року у справі 802/1194/17-а за відсутності учасників справи, в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо можливості прийняття звіту відповідача, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
У поданому до суду звіті від 01.07.2020 року, відповідач вказав, що станом на 30.06.2020 року Уповноваженій особі невідомо про звернення ОСОБА_1 до Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про добровільне виконання рішення суду та відсутня інформація про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі № 802/1194/17-а в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судового збору в сумі 640 грн.
Вказані пояснення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи копіями звернень ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.06.2020 року, від 13.07.2020 року, в яких остання вказала необхідні реквізити свого рахунку в банку для добровільного виконання постанови суду в частині стягнення судового збору.
Таким чином, відповідачем проігноровано звернення позивача про добровільне виконання рішення суду, про яке, як він зазначає, йому не відомо, що на переконання суду, свідчить про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях відповідача, які свідчать про ухилення останнього від виконання цього рішення, протягом значного періоду часу.
Оскільки, відповідач ухиляється від виконання рішення суду, суд вважає за необхідне вирішити питання для накладення на нього штрафу.
Визначаючись щодо наявності підстав для накладення на відповідача штрафу за невиконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує те, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Разом з тим слід вказати, що в силу положень частини 2 статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина 4 цієї статті визначає, що питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Таким чином, питання про накладення штрафу вирішується у судовому засіданні з повідомленням сторін за клопотанням позивача або за ініціативою судді.
З огляду на викладене та враховуючи клопотання позивача про накладення штрафу за невиконання постанови суду, а також, з метою забезпечення виконання постанови суду від 09.08.2017 року, в частині стягнення судового збору, суд вважає за необхідне питання про накладення штрафу призначити у судове засідання.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України суд, -
Звіт Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі №802/1194/17-а визнати таким, що не підтверджує виконання рішення суду в повному обсязі.
Призначити судове засідання з розгляду питання про накладення штрафу за невиконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року у справі №802/1194/17-а, в частині стягнення судового збору, на 02 вересня 2020 року о 10:00 год. в залі судових засідань № 6 Вінницького окружного адміністративного суду (м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14).
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович