20 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/1287/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 (суддя Білоусов С. М.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 (головуючий суддя Шевель О. В., судді Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.)
у справі № 917/1287/19
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір 2000"
про стягнення 231 000 грн
21.01.2020 рішенням Господарського суду Полтавської області, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, у задоволенні позовних вимог відмолено повністю.
24.06.2020 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 917/1287/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.06.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 917/1287/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Положеннями частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення збитків у розмірі 231 000 грн, що менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році (2 102 грн х 500 = 1 051 000 грн).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктом "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призводить до порушення формування єдиної правозастосовчої практики і зазначив, що справа має виняткове значення для АТ КБ "Приватбанк", при цьому не надав цьому жодного обґрунтування зазначеним доводам.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 28.06.2019 у справі № 920/85/18, з огляду на те, що зазначена постанова не доводить наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права, а свідчить лише про наявність у справі № 917/1287/19 та зазначеній справі різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Так, у постанові від 18.06.2019 у справі № 920/85/18, якою вказану справу було направлено на новий розгляд, Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, а в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях суди дійшли до висновку, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Доводи скаржника у поданій касаційній скарзі по суті зводяться до необхідності дослідження та оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та має індивідуальний характер.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Втім, зазначені обставини, а також інші доводи скаржника і аналіз судових рішень у справі не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положень підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга також не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "б" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v. France (№ 21920/93, § 48, ЄСПЛ, від 23.10.1996) акцентовано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 917/1287/19.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Г. М. Мачульський
С. К. Могил