проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" липня 2020 р. Справа № 922/1798/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
представників сторін:
апелянта - Смородська М.С. на підставі наказу від 27.12.2019 №306/к, Положення про відділ судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), затвердженого наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.12.2019 №148/В, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
позивача - не з'явився,
1-го відповідача - не з'явився,
2-го відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх.№1443 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.05.2020, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М., час проголошення ухвали - 12:29год., дата складання повного тексту ухвали - 20.05.2020,у справі №922/1798/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", м. Харків,
до 1-го відповідача Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", м. Бориспіль, 2-го відповідача фізичної особи-підприємця Гуляєва А.В., м. Харків,
про стягнення коштів
Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.С., в якій просить суд: поновити пропущений строк подання скарги ПрАТ "Альба Україна" на дії державного виконавця Відділу ПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; задовольнити скаргу ПрАТ "Альба Україна" на дії державного виконавця Відділу ПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2020 №61492815/6-20.1; зобов'язати державного виконавця Відділу ПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.С. відкрити виконавче провадження та виконати наказ Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1798/14, з урахуванням внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 виправлень.
Скарга мотивована тим, що 25.03.2020 ПрАТ "Альба Україна" отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2020 № 61492815/6-20.1 з посиланням на пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, наказ від 14.08.2018 у справі №922/1798/14 не містить даних ідентифікаційного коду юридичної особи боржника - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; заявник вважає такі дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. такими, що суперечать законодавству України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2020 у справі №922/1798/14 скаргу Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.С. задоволено; скасовано повідомлення від 10.03.2020 №61492815/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; зобов'язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. відкрити виконавче провадження та виконати наказ господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1798/14, з урахуванням внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 виправлень.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що наказ Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 з урахуванням внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 виправлень у даній справі відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.С. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2020 є протиправними.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 19.05.2020, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що державним виконавцем було прийнято рішення про винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до чинного законодавства; крім того, апелянт вважає, що зобов'язання судом державного виконавця вчинити певні дії є втручанням в дискреційні повноваження державного виконавця.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.05.2020 у справі №922/1798/14; встановлено учасникам справи строк до 03.07.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 03.07.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 16.07.2020 об 11:45год.
У встановлений судом строк від учасників справи відзивів на апеляційну скаргу не надійшло; заяв і клопотань щодо суті спору також не надійшло.
14.07.2020 від ліквідатора ПАТ "Альба Україна" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності ПАТ "Альба Україна" (вх.№6652); також просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 19.05.2020 у даній справі - без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.07.2020 представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник апелянта також зазначила, що вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ПАТ "Альба Україна".
Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, у судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили (крім ПАТ "Альба Україна"), хоча сторони були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представник апелянта з'явилась у судове засідання і підтримала доводи апеляційної скарги, усі учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання, і неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" та фізичної особи-підприємця Гуляєва Антона Володимировича, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 15 178 664, 63грн за договором купівлі-продажу №10235 від 04.01.2011 та за договором поставки №53201 від 08.01.2014.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2014 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" на користь позивача заборгованість в розмірі 15 178 664, 63грн, судовий збір в розмірі 73 080, 00грн за подання позовної заяви та судовий збір в розмірі 1 827, 00грн за подання заяви про забезпечення позову; у задоволенні позовних вимог до фізичної особи-підприємця Гуляєва Антона Володимировича відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2014 було видано відповідний наказ від 23.06.2014.
22.04.2016 Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою, в якій просило визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. з винесення платіжної вимоги №90/14-1, №90/14-2 та №90/14-3 до ПАТ "Укрексімбанк" про списання з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" 16 778 928, 79грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я"; визнати незаконними дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. щодо не скасування платіжної вимоги №90/14-1, №90/14-2 та №90/14-3 до ПАТ "Укрексімбанк" про списання з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" 16 778 928, 79грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" підпорядкованого йому державного виконавця Артемчука Т.В.; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. та начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. вчинити дії щодо повернення грошових коштів у розмірі 3 462 358, 55грн на рахунок Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", що були перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2017 скаргу ПрАТ "Альба Україна" задоволено частково; зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. та начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. вчинити дії щодо повернення грошових коштів у розмірі 3 462 358, 55грн на рахунок Приватного акціонерного товариства "Альба Україна".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 ухвалу Господарського суду Харківської області від 31 липня 2017 року у справі №922/1798/14 змінено в частині суми, яка підлягає поверненню на рахунок Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", шляхом зазначення належної суми - 315 655, 75грн.
На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 було видано відповідний наказ від 14.08.2018.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 виправлено помилку в наказі Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1798/14: зазначено код ЄДРПОУ боржника - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме: 00015622.
26.02.2020 стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду від 14.08.2018 у справі №922/1798/14.
25.03.2020 ПрАТ "Альба Україна" отримало повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2020 №61492815/6-20.1 з посиланням на пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів, з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Підставою для винесення повідомлення було зокрема те, що наказ від 14.08.2018 у справі №922/1798/14 не містить даних ідентифікаційного коду юридичної особи боржника - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів виконання судового рішення з повернення Приватному акціонерному товариству "Альба Україна" грошових коштів в сумі 315 655, 75грн державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Згідно матеріалів справи, повідомленням державного виконавця від 19.09.2018 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання Приватному акціонерному товариству "Альба Україна" вже повертався наказ Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 з тієї підстави, що у пред'явленому на виконанні наказі не зазначено код ЄДРПОУ боржника, тобто самого Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як встановлено місцевим господарським судом, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 ухвалу Господарського суду Харківської області від 31 липня 2017 року у справі №922/1798/14, якою зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. та начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. вчинити дії щодо повернення грошових коштів, змінено в частині суми, яка підлягає поверненню на рахунок Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", шляхом зазначення належної суми - 315 655, 75грн.
На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 було видано відповідний наказ від 14.08.2018.
Судова колегія зазначає, що стаття 4 Закону України “Про виконавче провадження” визначає вичерпний перелік вимог, яким повинен відповідати виконавчий документ, а саме, у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень: дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувана і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно матеріалів справи, за заявою стягувача ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 було виправлено помилку в наказі Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1798/14: зазначено код ЄДРПОУ боржника - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме: 00015622.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює порядок виправлення помилки у виконавчому документі, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.
Про виправлення помилки у виконавчому документі суд постановляє ухвалу.
Видача господарським судом нового наказу з текстом, що відповідав би здйсненим виправленням, законом не передбачено, а наказ, до якого в установленому порядку внесено виправлення, є виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням внесених до цього наказу виправлень.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1798/14, з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 19.06.2019, відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Однак, повідомленням державного виконавця від 10.03.2020 №61492815/6-20.1 було повторно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у пред'явленому на виконанні наказі не зазначено код ЄДРПОУ боржника, тобто Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Судова колегія зазначає, що частиною 4 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Однак, у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець не посилається на наявність інших невідповідностей виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України “Про виконавче провадження”.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта, що державним виконавцем було прийнято рішення про винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідно до чинного законодавства, оскільки державним виконавцем безпідставно не було враховано внесені до наказу Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1798/14 ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 виправлення.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.
Пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 22.08.2018 у справі №471/283/17-ц, від 14.05.2020 у справі №804/8020/16.
А також зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові №6-62цс14 від 25.06.2014, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження (за нормами Закону України "Про виконавче провадження" 1999 року).
Судова колегія зазначає, що головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.
Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу боржника, тим паче, що у даному випадку боржником зазначений орган виконавчої служби, з боку державного виконавця, який повернув виконавчий документ з підстав відсутності зазначення у виконавчому документі коду ЄДРПОУ органу виконавчої служби, має ознаки формалізму, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів.
До речі, код ЄДРПОУ органу виконавчої служби зазначений і в апеляційній скарзі.
До того ж, у даному випадку ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 було виправлено помилку в наказі Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 у справі №922/1798/14: зазначено код ЄДРПОУ боржника - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, і наказ Господарського суду Харківської області від 14.08.2018 є таким, що повністю відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", що фактично було знехтуване державним виконавцем.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.С. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.03.2020 є такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" і порушують принцип обов'язковості виконання судового рішення.
Так, стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Аналіз статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №19/5009/1481/11 зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому, вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Однак, у спірних правовідносинах за наявності у стягувача виконавчого документа, оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 виправлень, державний виконавець повернувши виконавчий документ без виконання, своїми діями фактично унеможливлює стягувачу реалізувати своє право на отримання належних йому грошових коштів, що не відповідає засадам Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування повідомлення від 10.03.2020 №61492815/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. відкрити виконавче провадження та виконати наказ Господарського суду Харківської області від 14.08.2018, з урахуванням внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 у справі №922/1798/14 виправлень.
Щодо доводів апелянта, що зобов'язання судом державного виконавця вчинити певні дії є втручанням в дискреційні повноваження державного виконавця, судова колегія зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Зі змісту частин 2 та 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України випливає, що за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 24.04.2019 у справі №914/3587/14, зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання наказ, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі відповідного виконавчого документу, відповідно до положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України, входить до повноважень суду першої інстанції.
Про таке зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.10.2019 у справі №19/5009/1481/11.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Відтак, зобов'язавши у резолютивній частині оскаржуваної ухвали державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. відкрити виконавче провадження та виконати наказ Господарського суду Харківської області від 14.08.2018, з урахуванням внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 у справі №922/1798/14 виправлень, Господарський суд Харківської області діяв у відповідності до положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 19.05.2020 у справі №922/1798/14 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284, 343 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.05.2020 у справі №922/1798/14 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.07.2020.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза