проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" липня 2020 р. Справа № 922/4032/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
При секретарі судового засідання: Семенові О.Є.
За участю представників сторін:
від позивача: Браташ О.О. - ордер серія АХ №1019151 від 13.07.2020;
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: не з'явились;
Розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (вх. №816 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 (суддя Шарко Л.В.),
за позовом Фермерського господарства "Кощій М.В.", м. Краснокутськ, Харківська область,
до відповідачів:
1)Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, м. Харків,
2)Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, смт. Краснокутськ, Харківська область,
про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та визнання права користування, -
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 задоволено заяву Фермерського господарства "Кощій М.В." (надалі - ФГ "Кощій М.В.") про забезпечення позову; вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківський області, Краснокутському районному управлінню юстиції Харківської області та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016 розташованої на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області до набрання рішенням у справі №922/4032/19 законної сили.
Не погодившись із постановленою ухвалою, Головне управління Держгеокадастру в Харківській області звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФГ "Кощій М.В." про забезпечення позову у справі №922/4032/19.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду, обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:
- скаржник вказує, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали спірна земельна ділянка перебуває в архіві Національної Кадастрової Системи (НКС) у зв'язку з її поділом на інші земельні ділянки у кількості 13 шт., проте місцевим судом не враховано, що до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не входить компетенція оформлювати технічну документацію на земельну ділянку, відтак посилання позивача у своїй заяві про забезпечення позову на те, що відповідачем-1 розпочато дії щодо оформлення технічної документації із землеустрою є безпідставними;
- оскаржувана ухвала в частині забезпечення позову виходить за межі змісту позовних вимог, а вжиті заходи не пов'язані з суб'єктивним правом позивача на предмет спору і не відповідають положенням законодавства на підставі яких подано позов;
- господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не зазначено підстав обрання виду забезпечення позову, не вказано мотивів з яких суд застосував такий вид забезпечення позову у справі №922/4032/19, адже позивач на час подання позову про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію речового права та визнання права постійного користування земельною ділянкою не є ані власником, ані законним користувачем цієї земельної ділянки;
- судом першої інстанції залишено поза увагою відсутність в матеріалах справи будь-яких правовстановлюючих документів, які б підтверджували правомірне користування ФГ "Кощій М.В." земельною ділянкою площею 51,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, розташованою на території Кранснокутської сільської ради Краснокутського району Харківської області;
- господарський суд першої інстанції, вживаючи відповідні заходи забезпечення позову, незаконно обмежив державу у здійсненні її функцій щодо передачі у власність або користування для всіх потреб, земельних ділянок сільського господарського призначення, передбачених ст. 122 Земельного кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за скаргою Головного управління Держгеокадастру в Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19; встановлено учасникам справи строк до 08.04.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень. Разом з тим, судове засідання у даній справі не призначалось у зв'язку із запровадженням на території України протиепідемічних заходів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 та роз'яснень Ради суддів України в листі від 16.03.2020 № 9рс-186/20.
03.04.2020 на адресу апеляційного суду від ФГ "Кощій М.В." надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 без змін. Зазначив, що оскільки спір у даній справі стосується визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, то у разі її відчуження третім особам або вчинення інших дій щодо неї (поділ, зміна цільового призначення, тощо), зазначені обставини можуть ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову. Тому, на думку позивача, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та забезпечить можливість реального судового захисту. Позивач не погоджується з аргументами апеляційної скарги відносно того, що ФГ "Кощій М.В . " не є ані власником, ані законним користувачем земельної ділянки, оскільки, за його доводами, право постійного користування було отримано фермерським господарством на підставі рішення Арбітражного суду Харківської області від 29.04.1996 у справі №454/06-04 та рішення 17 сесії 21 скликання Краснокутської районної ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 29.03.1991, копії яких долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 призначено справу №922/4032/19 до розгляду на 15.07.2020 о 10:00 год.
У судовому засіданні апеляційної, яке проводилось 15.07.2020, присутній представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 про забезпечення позову без змін.
Уповноважені представники відповідачів у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 15.07.2020 не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
У грудні 2019 Фермерське господарство "Кощій М.В." звернулось до Господарcького суду Харківської області із позовом, в якому просило:
- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про впорядкування земельно-облікових відомостей, серія та номер: 6650 СГ, виданий 06.08.2019 про скасування права постійного користування ФГ "Кощій М.В." щодо належної ФГ земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний № 863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, у зв'язку зі смертю його засновника, виключенню із відповідного реєстру ДРРПНМРІРП;
- виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права реєстратором прав на нерухоме майно запис, здійснений реєстратором Бежановим В.В. Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області запис щодо виключення прав постійного користування ФГ "Кощій М.В." стосовно належної ФГ земельної ділянки площею 51,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства, здійсненого на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;
- визнати за ФГ "Кощій М.В . " право постійного користування земельною ділянкою площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, для ведення фермерського господарства, розташованих на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
20.02.2020 до суду першої інстанції від ФГ "Кощій М.В." надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/989/18, в якій розглядається питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім'я засновника фермерського господарства - юридичної особи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2020 задоволено клопотання позивача та зупинено провадження у справі 922/4032/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/989/18.
25.02.2020 до суду першої інстанції від ФГ "Кощій М.В." надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківський області та Краснокутському районному управлінню юстиції Харківської області вчиняти дії щодо земельною ділянкою площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, для ведення фермерського господарства, розташованих на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області до розгляду даної справи по суті.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що позивачеві стало відомо із відомостей, що є публічною інформацією, що відповідачем розпочато дії щодо оформлення технічної документації та відчуження на користь третіх осіб земельної ділянки, що належить позивачеві та є предметом даного судового провадження.
Заявник вказує, що оскільки відповідачем здійснюються дії для істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а саме відповідачем було здійснено дії щодо поділу земельної ділянки, з метою реального виконання рішення суду є необхідним вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, для ведення фермерського господарства, розташованих на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.
Крім того, заявник обґрунтовує свою заяву тим, що права фермерського господарства, які підлягають відновленню у даному судовому проваджені, порушені з боку відповідача шляхом вилучення земельної ділянки, яка належить на праві користування позивачеві, та може бути відчужена на користь третіх осіб, що в свою чергу унеможливлює виконання судових рішень та відновлення порушених прав позивача у справі, що в свою чергу, є порушенням ст. 1 Протоколу 1 та п.1 ст. 6 до Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач також вказав, що ФГ "Кощій М.В. " є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, наданої ФГ для створення та ведення фермерського господарства. Дане право землекористування було отримано ФГ "Кощій М.В." на підставі рішення Арбітражного суду Харківської області від 29.04.1996 у справі №454/06-04 та рішення 17 сесії 21 скликання Краснокутської районної ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 29.03.1991. Зазначені судове рішення та рішення органу місцевого самоврядування є чинним.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 поновлено провадження по справі №922/4032/19 для розгляду заяви ФГ "Кощій М.В." про забезпечення позову.
Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 27.02.2020 постановлено ухвалу, якою вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківський області, Краснокутському районному управлінню юстиції Харківської області та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016 розташованої на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області до набрання рішенням у справі №922/4032/19 законної сили.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції посилався на приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України, та виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є розпорядником спірної земельної ділянки і має повноваження за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки розпорядитись нею, в тому числі здійснити її поділ та відчужити третім особам, що, в свою чергу, призведе до неможливості реалізації позивачем права постійного користування земельною ділянкою у разі задоволення судом позову.
Крім того, суд дійшов висновку, що заявлений захід забезпечення позову є обґрунтованим та адекватним, а його невжиття може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів заявника.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.
Відповідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову ( ч. ч. 1, 3 ст. 137 ).
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 ГПК України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання недійним наказу відповідача-1 про скасування права постійного користування належної фермерському господарству земельної ділянки, виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про реєстрацію речового права, а також визнання за ФГ "Кощій М.В." права постійного користування земельною ділянкою площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, для ведення фермерського господарства, розташованих на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.
Колегія суддів зазначає, що оскільки у даному разі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Звертаючись з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову, ФГ "Кощій М.В." обґрунтовувало її можливістю розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою на користь інших осіб чи здійснення дій щодо її поділу, зміни кадастрового номеру до закінчення розгляду зазначеного позову. Зокрема, заявник обґрунтовує свою заяву тим, що, позивачеві стало відомо із відомостей, що є публічною інформацією, що відповідачем зараз розпочати дії щодо оформлення технічної документації та відчуження на користь третіх осіб земельної ділянки, що належить позивачеві та є предметом даного судового провадження, та, на думку позивача, є велика ймовірність відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, або здійснення інших дій, що значно зменшить вартість майна відповідача.
Задовольняючи заяву позивача та вживаючи відповідні заходи забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на ст.ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що згідно компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області. Отже, відповідач-1 наділений повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Оскільки, даний спір, зокрема, стосується визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, то у разі її відчуження третім особам або вчинення інших дій щодо неї, це може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заявлений захід забезпечення позову, за висновком суду, є обґрунтованим та адекватним, а його невжиття може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів заявника. Отже, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та забезпечить можливість реального судового захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Як вбачається із п. З Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 12.11.2019 №285, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.
До компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області (п. 13 ч. 4 Положення).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області, що також кореспондується зі ст. 122 ЗК України.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є розпорядником спірної земельної ділянки і має повноваження, за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки, розпоряджатися нею, що, у свою чергу, призведе до неможливості реалізації позивачем права на постійне користування земельною ділянкою у разі задоволення судом даного позову.
Разом з тим, в апеляційній скарзі Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області зазначено, що за інформацією наявною в управлінні, станом на час прийняття судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову спірна земельна ділянка - площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, для ведення фермерського господарства, розташованих на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, перебуває в архіві Національної Кадастрової Системи (НКС) у зв'язку з поділом такої земельної ділянки на інші земельні ділянки в кількості 13 шт.
За положеннями ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, відповідачем-1 підтверджено, що на момент розгляду даного спору Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області здійснюються дії щодо поділу та зміни кадастрового номеру спірної земельної ділянки, що перебуває у позивача на праві постійного користування та є предметом даного судового провадження.
Незважаючи на наявність спору в суді щодо земельної ділянки, якою позивач має намір користуватися у подальшому для ведення фермерського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вчинило дії щодо скасування державної реєстрації права постійного користування ФГ "Кощій М.В." спірною земельною ділянкою та здійснює дій, спрямовані на її поділ на 13 земельних ділянок.
Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено інформацію з Публічної кадастрової карти України та встановлено, що на даний час Головним управління Держгеокадастру України у Харківській області скасовано запис та виключено відомості про земельну ділянку з кадастровим № 6323555100:03:001:0678, розташованою на території Кранснокутської сільської ради Краснокутського району Харківської області
З огляду на підтверджені обставини здійсненого відповідачем-1 поділу спірної земельної ділянки на 13 окремих частин, вжиття заходів забезпечення позову спрямоване передусім на запобігання подальшому порушенню прав позивача та забезпечення можливості реального судового захисту.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що за доводами апеляційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Харківській області посилається на обмеження місцевим судом у здійсненні його функцій щодо передачі земельних ділянок у власність або користування, передбачених ст. 122 ЗК України. Тобто, наведеними обставинами додатково підтверджується обґрунтоване припущення щодо наміру відповідача-1 не лише здійснити поділ земельної ділянки, але й відчужити її окремі частини на користь третіх осіб.
Отже, своєми діями та поясненнями відповідач-1 самостійно визнає, що на момент розгляду даного спору ним здійснюються дії, спрямовані на поділ земельної ділянки, яка, за доводами позивача, перебуває в нього на праві постійного користування, а також наявний намір здійснити свої повноваження, передбачені ст. 122 ЗК України, щодо передачі земельної ділянки у власність або користування фізичним особам.
Беручи до уваги надану Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області області законодавчу можливість внесення відомостей до державного земельного кадастру, у випадку припинення існування спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, або у випадку передачі земельної ділянки у власність чи користування третім особам, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до суду.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що має місце існування обставин, відповідно до яких, здійснення відповідачем-1 за час вирішення цього спору дій із спірною земельною ділянкою фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах цього спору, що є законодавчо визначеною підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Водночас, вжиті судом першої інстанції в ухвалі від 27.02.2020 заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківський області, Краснокутському районному управлінню юстиції Харківської області та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678, не можна вважати такими, що відповідають предмету спору і способам захисту порушеного права, який обрано позивачем, оскільки в межах своїх повноважень Головне управління Держгеокадастру у Харківській області має право вчиняти дії з охорони та збереження, а також інші заходи контролю щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, задовольняючи такі вимоги та заборонивши відповідачам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, судом не конкретизовано, які саме дії щодо спірної земельної ділянки суд повинен заборонити здійснювати відповідачам з урахуванням заявленого предмету спору.
Отже, заборонивши відповідачам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, місцевим судом не враховано, що господарським судом не можуть вживатися абстрактні заходи забезпечення позову, які не містять ознак індивідуальності. Вказані заходи забезпечення можуть мати негативні незворотні наслідки для спірних правовідносин, оскільки можуть перешкоджати Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області також вчиненню дій з охорони та збереження, а також інші заходи контролю щодо спірної земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем заявлено вимогу про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру у Харківський області та Краснокутському РУЮ Харківської області вчиняти будь-які дії щодо земельною ділянкою площею 54,91 га, кадастровий №6323555100:03:001:0678. Отже, оскільки у даному випадку позивач фактично просив заборонити відповідачам вчиняти повний обсяг своїх функції щодо спірної земельної ділянки, тому з урахуванням вимог ст. 136 ГПК України суд першої інстанції мав встановити які заходи забезпечення позову будуть співрозмірними із заявленим позовом та які заходи будуть спрямовані на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, оскільки суд не може заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області повністю виконувати свої функції щодо спірної ділянки, тому з урахуванням заявленого предмету спору, який спрямований на відновлення права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою, та підстав подання заяви про забезпечення позову, а саме вчинення відповідачами дій спрямованих на поділ та відчуження земельної ділянки, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, меж, складу угідь, кадастрових номерів, здійснення поділу чи об'єднання, передання у власність чи користування, та інші дії, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та державної реєстрації речових прав щодо земельної ділянки площею 54,91 га, яка мала кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016 розташованої на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області до набрання рішенням у справі №922/4032/19 законної сили.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати певні індивідуально визначені дії, спрямовані на поділ, зміну цільового призначення та розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) спірної земельної ділянки, у випадку прийняття рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту його права на постійне користування земельною ділянкою.
Крім того, такі заходи забезпечення позову є розумними, обґрунтованими та адекватними, спрямованими на реальне виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у випадку задоволення позову. А також ці заходи не будуть перешкоджати вчиненню відповідачем-1 дій з охорони та збереження, а також інші заходи контролю щодо спірної земельної ділянки.
Доводи заявника апеляційної скарги відносно того, що заходи забезпечення позову є необґрунтованими у зв'язку з тим, що ФГ "Кощій М. В. " не є ані власником, ані законним користувачем цієї земельної ділянки та про відсутність в матеріалах справи правовстановлюючих документів, які б підтверджували правомірне користування ФГ "Кощій М.В." земельною ділянкою, колегією суддів відхиляються, оскільки:
По-перше: в матеріалах справи наявні рішення Арбітражного суду Харківської області від 29.04.1996 у справі №454/06-04 та рішення 17 сесії 21 скликання Краснокутської районної ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 29.03.1991, з яких вбачається отримання фермерським господарством земельної ділянки в постійне користування; також міститься технічна документація на спірну земельну ділянку та рішення 3 сесії 7 скликання Краснокутської районної ради Харківської області від 12.01.2016, яким затверджено технічну документацію ФГ "Кощій М.В." на спірну земельну длянку; Отже вбачається наявність правового зв'язку між позивачем та спірною ділянкою, правомірність користування якою буде встановлена під час розгляду справи по суті;
По-друге: предметом судового розгляду була заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, і не встановлювалися обставини правомірності права постійного користування ФГ "Кощій М.В." спірною земельною ділянкою, як і не досліджувалося питання законності і обґрунтованості скасування такого права Головним управлінням Держгеокадастру у Харківські області.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, а саме ст.ст. 136, 137 ГПК України, судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, тобто абстрактні заходи забезпечення позову, які не містять ознак індивідуальності, що стало наслідком повної заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області виконувати свої функції щодо спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (оскільки апелянт в т.ч. посилався на неможливість виконання своїх інших функції), а ухвала Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 підлягає зміні, шляхом викладення резолютивної частини в редакції цієї постанови.
На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 - задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2020 у справі №922/4032/19 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Заяву Фермерського господарства "Кощій М.В." про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Харківський області, Краснокутському районному управлінню юстиції Харківської області та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, меж, складу угідь, кадастрових номерів, здійснення поділу чи об'єднання, передання у власність чи користування, та інші дії, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та державної реєстрації речових прав щодо земельної ділянки площею 54,91 га, яка мала кадастровий №6323555100:03:001:0678, реєстраційний №863400763235 від 20.02.2016, розташованої на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області до набрання рішенням у справі №922/4032/19 законної сили."
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Т.Д. Геза
Суддя О.В. Плахов
(У судовому засіданні 15.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено 21.07.2020).