ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/140/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Клименко О.В.
за участю представників учасників справи:
від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області - не з'явився;
від Кілійської міської ради, м. Кілія Одеської області - Багно В.С. за ордером серія ОД №529257 від 20.07.2020 року;
від Кілійської районної державної адміністрації, м. Кілія Одеської області - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року, м. Одеса, суддя Д'яченко Т.Г., повний текст складено та підписано 03.06.2020 року
у справі № 916/140/20
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області
до відповідача Кілійської міської ради, м. Кілія Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Кілійської районної державної адміністрації, м. Кілія Одеської області
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, -
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В січні 2020 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "МАЯК", м. Кілія Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійської міської ради, м. Кілія Одеської області, в якій просив суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 6 від 24.09.2018 року між Кілійською міською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" (відповідно до проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 6 від 24.09.2018 року) на 3 аркушах, який надано до позовної заяви в якості додатку; а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові втирати та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 125 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, починаючи з січня 2008 року, в оренді позивача перебувала земельна ділянка - рілля не витребуваних паїв громадян-членів колишнього КСП «МАЯК», по мірі витребування паїв розмір земельної ділянки змінювався, з огляду на що було укладено низку договорів оренди землі, останнім з яких був договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 6 від 24.09.2018 року між Кілійською міською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК". Вказаний договір було укладено строком на 1 рік, а саме до 24.09.2019 року. Після закінчення строку дії договору, позивач продовжував користуватись земельною ділянкою, земельну ділянку орендодавцю за актом приймання-передачі не передавав, разом з тим 13.11.2019 року позивач дізнався, що щодо вказаної земельної ділянки було укладено договір оренди землі з іншою особою, що, на думку позивача, порушує його права, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» він має право на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі № 916/140/20, а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кілійську районну державну адміністрацію.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі №916/140/20 (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно положень Господарського процесуального кодексу України, може бути порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні встановленої процедури повідомлення попереднім орендарем про свій намір реалізувати переважне право, в чіткі певні строки, при продовженні користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, при дотриманні певної процедури такого повідомлення і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. При цьому, суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю, яким наразі за даними спірними правовідносинами повинна виступати Кілійська міська рада, відповідних листів-повідомлень з доданням проекту додаткової угоди, а отже, позивачем не було дотримано процедури поновлення договору оренди, встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендар у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди. Матеріали справи взагалі не містять будь-яких звернень Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МАЯК» в строки, визначені законом, а ні до Кілійської міської ради, як повноважного органу за даними спірними відносинами, а ні до Кілійської районної державної адміністрації, із наміром укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, в зв'язку з чим дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Сільськогосподарський виробничий кооператив "МАЯК", м. Кілія Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20 скасувати та прийняте нове рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 6 від 24.09.2018 року між Кілійською міською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" (відповідно до проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 6 від 24.09.2018 року) на 3 аркушах, який надано до позовної заяви в якості додатку; а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові втирати та витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, зазначає, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Однак, судом зроблено висновки, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди (1); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (2); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди (3), продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою (4); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди (5).
Тобто, як вказує скаржник, в рішенні суду помилково кваліфіковано, що для поновлення договору оренди земельною ділянки необхідна сукупність 5 юридичних фактів, однак на підставі відсутності одного з них відмовляє Позивачеві у позовних вимогах.
Відносно кожного з наведених 5 юридичних фактів скаржником зазначається наступне:
- відносно першого юридичного факту «Орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди», скаржник зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не спростовувалось факту належного виконання договору оренди ані письмово, ані в усних поясненнях, у рішенні суду не здійснено оцінку виконання обов'язків позивача з орендних договірних зобов'язань. Однак, позивачем у позові та додатках до нього докладно наведені відомості про повноцінне, своєчасне виконання обов'язків за договором оренди у вигляді сплати податкових зобов'язань за оренду земельної ділянці, що обґрунтовано документальними доказами у вигляді додання податкової звітності та платіжних документів зі сплати податкових зобов'язань з оренди землі. У цьому випадку оренда сплата за користування земельної ділянки за своїм характером одночасно відноситься до податкового зобов'язання позивача та має ознаки обов'язку за договором оренди у вигляді сплати орендного платежу саме в силу закону (вимогами п.п. 14.1.136, ст. 14, п. 286.2 ст. 286, п.288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України);
- відносно другого та третього юридичного факту: «До закінчення строку дії договору Орендар повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди», скаржник зазначає, що конструкція ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вимагає наявності лише письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди. При цьому, питання мотивів та обґрунтованості такої відмови не входить в предмет доказування у даній справі, оскільки ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» цього не передбачає.
Окрім, зазначеного вище, судом не враховано фактичні обставини, які склалися по справі, що має значення при вирішенні справи, а саме, що 03.12.2019 року за вих. № 25, позивач звертався до Кілійської районної державної адміністрації, із Повідомленням-заявою орендаря, до якої було додано ксерокопію кадастрової зйомки земельних часток (паїв). Однак, суд не звернув уваги, що позивач звернувся до Кілійської районної державної адміністрації 03.12.2019 року, як до сторони договору № 6, після подій, які склалися 13.11.2019 року, коли позивачеві (скаржнику) стало відомо, що ще у липні 2019 року було укладено договір оренди земельної ділянки з іншою особою - ТОВ «Дебют 2005», після чого 14.11.2019 року було відкрито кримінальне провадження № 12019160310000612 за кримінальним правопорушення з ознаками правової кваліфікації, передбаченої ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Також судом встановлено, що з листа Кілійської районної державної адміністрації від 24.12.2019 року вбачається, що позивача повідомлено про те, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)» щодо земельної ділянки площею 268,3596 га ріллі власником та розпорядником є Кілійська міська рада Одеської області, у зв'язку з чим позивачу було рекомендовано із вказаною заявою звернутись до Кілійської міської ради Одеської області.
Отже, з урахуванням змін, що відбулись у Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)», наразі повноваження щодо прийняття рішень щодо передачі в оренду для використання за цільовим призначенням земельних ділянок перейшло до відповідних сільських, селищних, міських рад та за даними спірними правовідносинами виступає саме Кілійська міська рада.
На думку скаржника, судом не враховано, що станом на 03.12.2019 року, 24.12.2019 року, 16.01.2020 року (дата подання позову) дія Розпорядження Кілійської державної адміністрації № 860 від 18 грудня 2007 року не припинялася, позивачеві не надходило від органів місцевого самоврядування рішень про припинення цього рішення, як і не враховано, що саме після отримання такої відповіді від Кілійської державної районної адміністрації від 24.12.2019 року та за обставин, які склалися після 24.09.2019 року, 13.11.2019 року позивач звернувся до суду по захист своїх прав, тому що відкрилися факти недобросовісної поведінки орендодавця з боку повноважного органу самоврядування, який має повноваження укладати договори оренди земельної ділянки на час звернення позивача до суду.
Також позивач зауважує, що судом не враховано фактичні обставини, що після спливу дати 24.09.2019 року позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, але ані Кілійська районна державна адміністрація, ані Кілійська міська рада не зверталися до позивача з вимогою повернути земельну ділянку з користування, не зверталися з проханням підписати акт приймання-передачі (повернення) такої земельної ділянки, не повідомляли про факт укладення договору оренди з ТОВ «Дебют 2005» у липні 2019 року, не надсилали претензій щодо неналежного виконання зобов'язань за договором. У клопотанні позивача щодо витребування доказу, а саме, договору з ТОВ «Дебют 2005», було відмовлено судом.
Судом при вирішенні справи по суті, як вказує скаржник, також не враховано, що, починаючи з 01.01.2019 року, виконавчий орган (Кілійська районна державна адміністрація) як сторона діючого договору № 6, одночасно з цим в силу закону припинились повноваження щодо розпорядження земельними ділянками. Іншою мовою, повноваження виконавчого органу (Кілійської районної державної адміністрації) щодо розпорядження земельними ділянками припинилися за законом, однак в той самий час такий орган був ще стороною такого договору № 6. Рішення повноважного органу (Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 860 від 18.12.2007 року) на підставі якого такий договір № 6 був укладений, також ще діяло. Позивачеві не надходило від повноважного органу будь яких рішень щодо припинення дії Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 860 від 18.12.2007 року та/або пропозицій щодо зміни сторони договору. В матеріалах справи є Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 16.04.2020 року № 84, яким вирішено припинити дію Договору оренди земельної ділянки від 15 січня 2008 року № 139. Тобто, вже під час судового розгляду по справі № 916/140/20, орган виконавчої влади почав приймати рішення щодо припинення дії договору, який укладався раніше (перший у ланцюгу договорів, укладених на виконання Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 860 від 18.12.2007 року.) між сторонами на виконання Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 860 від 18.12.2007 року;
- відносно четвертого юридичного факту: «Орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою», скаржник зазначив, що після 24.09.2019 року скаржник продовжував користатися земельною ділянкою;
- відносно п'ятого юридичного факту: «Орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди», скаржник зауважив, що така відмова не надходила після спливу договору та під час судового розгляду.
Підсумовуючи викладене, скаржник зауважив, що судом не прийнято до уваги юридичні факти, які мають значення для вирішення питання. Фактично винесено рішення на підставі прийнятого судом одного юридичного факту (неподання до спливу договору листа-повідомлення про поновлення договору), де судом не враховано, що з 01.01.2019 року стороною договору ще була Кілійська державна районна адміністрація, було дійсним рішення органу повноважного органу, на підставі якого здійснюється надання в користування земельної ділянки саме в силу закону та невірно застосована норма законодавства (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Таким чином, за твердженням скаржника, суд неповністю з'ясував обставини, пов'язані з поновленням договору оренди земельної ділянки, не дав правову оцінку запропонованої позивачем додаткової угоди, не дав правової оцінки юридичним фактам (орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди), які мають значення для вирішення питання по справі, а тому прийшов до невірного висновку щодо відмови у визнанні укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 6 від 24.09.2018 року між Кілійською міською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «МАЯК».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20, справу призначено до судового розгляду.
14.07.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Кілійської міської ради, м. Кілія Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві відповідач зазначає, що основним доводом апеляційної скарги позивача є те, що, на його думку, конструкція ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вимагає наявності лише письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору, при цьому питання мотивів та обґрунтованості такої відмови не входить в предмет доказування у даній справі, оскільки ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» цього не передбачає. Таким чином, позивач вважає, що ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» може бути застосована окремо, без врахування обставин виконання інших частин ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Однак, на думку відповідача, ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не може застосовуватися окремо, так як у вказаній статті містяться посилання на проект додаткової угоди, направлення якої орендарем орендодавцю регламентується ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». В свою чергу ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» містить посилання на лист-повідомлення, направлення якого орендарем орендодавцю регламентується ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Позивач навмисно упускає посилання на проект додаткової угоди та намагається викрутити норму закону на свою користь та ввести в оману суд та учасників судового процесу.
Також, відповідач зазначив, що позивач, маючи переважне право на поновлення договору оренду землі, взагалі не звертався на адресу Кілійської міської ради з листами - повідомленнями про намір продовжити користування спірної-земельною ділянкою, проектами додаткової угоди або з будь-якими іншими заявами, з яких йому стало б відомо про наміри позивача скористатись своїм переважним правом.
20.07.2020 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли письмові пояснення на відзив на апеляційну скаргу, в яких скаржник просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20 скасувати та прийняте нове рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 6 від 24.09.2018 року між Кілійською міською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК; а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові втирати та витрати на професійну правничу допомогу. Письмові пояснення ґрунтуються на доводах та мотивах, аналогічних доводам та мотивам, викладеним скаржником в апеляційній скарзі.
Судовою колегією письмові пояснення було долучено до матеріалів справи.
Також, 20.07.2020 року, перед судовим засіданням у справі, через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано тим, що представник скаржника - адвокат Гамарник І.В. мала намір брати участь в судовому засіданні, проте, саме 19.07.2020 року з вечору стан почуття її різко погіршився та виникла необхідність встановити причину погіршення стану здоров'я та задля уникнення поширення COVID-19 їй необхідний деякий час для встановлення причин недугу.
Кілійська районна державна адміністрація, м. Кілія Одеської області своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалась, відзив на апеляційну скаргу не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні представник Кілійської міської ради, м. Кілія Одеської області підтримав доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу з мотивів, що викладені письмово, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Що стосується заявленого скаржником клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату зауважив, що вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності представника скаржника, оскільки останній мав можливість направити для участі в судовому засіданні іншого адвоката, так як в суді першої інстанції приймали участь два адвокати.
Представники Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області та Кілійської районної державної адміністрації, м. Кілія Одеської області в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгулу справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду. Від представника Кілійської районної державної адміністрації, м. Кілія Одеської області будь-яких клопотань процесуального характеру до суду не надходило.
Що стосується клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату, судовою колегією дане клопотання було розглянуто та відхилено, оскільки, по-перше, до вказаного клопотання не долучено будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому, по-друге, вказане клопотання підписано представником скаржника власноручно та подано безпосередньо до канцелярії суду в день судового засідання, що також ставить під сумнів обставини, на яких воно ґрунтується, по-третє, юридична особа має право направити для участі в судових засіданнях керівника юридичної особи або укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, який виступатиме його представником у випадку необхідності присутності в судовому засіданні.
Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою, одночасно з цим в клопотанні не зазначено будь-яких підстав для визнання обов'язкової явки представника скаржника в судове засідання або наявності у нього додаткових доводів щодо вимог апеляційної скарги, а наданих в письмовому вигляді додаткових заперечень на відзив достатньо для розгляду скарги по суті.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, та враховуючи необґрунтованість клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату, беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з'явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м.Кілія Одеської області та Кілійської районної державної адміністрації, м. Кілія Одеської області, належним чином повідомлених про час та місце розгляду скарги.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20 не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 18.12.2007 року №860 «Про надання СВК "МАЯК" земельної ділянки земель невитребуваних паїв громадян - членів колишнього кооперативу КСП "МАЯК" площею 291 га ріллі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кілійської міської ради», вирішено надати Сільськогосподарському виробничому кооперативу "МАЯК" земельну ділянку загальною площею 291 га ріллі земель невитребуваних паїв громадян - членів колишнього кооперативу КСП "МАЯК" в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку на території Кілійської міської ради.
На підставі вказаного розпорядження, 15.01.2008 року між Кілійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" (орендар) було укладено Довгостроковий договір оренди землі №139, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кілійської міської ради (п. 1 Договору).
Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 291 га ріллі, землі невитребуваних паїв громадян-членів колишнього КСП "МАЯК".
Умовами п. 8. Довгострокового договору оренди землі № 139 від 15.01.2008 року визначено, що договір укладено на строк до моменту витребування паїв їх власниками на території Кілійської міської ради.
15.01.2008 року між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
В подальшому, по мірі витребування земельних ділянок власниками паїв, площа земельної ділянки за договором оренди зменшувалась, що закріплювалось сторонами шляхом укладання змін та доповнень до договору у письмовій формі, а також шляхом укладання нових договорів, а саме:
05.12.2008 року між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" було укладено зміни та доповнення № 140 до Договору оренди землі № 139 від 15.01.2008 року, яким зменшено розмір орендованої земельної ділянки до 285,34 га.
17.10.2011 року між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" було укладено Договір оренди землі № 235, за яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 282,51 га ріллі, землі невитребуваних паїв громадян-членів колишнього КСП "МАЯК".
Також, 17.10.2011 року між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
02.01.2016 року між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" було укладено Договір оренди землі № 446, за яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 282,51 га ріллі.
В подальшому, 02.02.2017 року між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" було внесено зміни та доповнення до вищезазначеного договору оренди землі № 446 від 02.01.2016 року № 511, якими внесено зміни щодо розміру орендованої земельної ділянки, а саме: 276,8499 га.
Також 05.01.2018 року та 23.03.2018 року між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" було укладено зміни до Договору від 02.01.2016 року № 446, якими вносились зміни щодо розміру орендної плати.
24.09.2018 року між Кілійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" (орендар) було укладено Договір оренди № 6 нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї), розміром 274,0199 га, які розміщені на території м. Кілія Кілійського району (за межами населеного пункту) (п. 1 Договору).
Умовами п. 2.1. Договору оренди № 6 визначено, що мета використання земельної частки (паю): земельна частка (пай) передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до 2.3. Договору оренди № 6 Договір складено сторонами терміном на один рік, але не більше ніж до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку або прийняття Кілійською районною державною адміністрацією у власність територіальної громади земельних часток (паїв), які будуть визнані відумерлою спадщиною.
У разі отримання у встановленому чинним законодавством порядку державних актів на право власності на земельну ділянку власниками земельних часток (паїв) чи їх спадкоємцями або прийняття Кілійською районною державною адміністрацією у власність територіальної громади земельних часток (паїв), які будуть визнані відумерлою спадщиною договір оренди, що включав дані земельні частки (паї) припиняється лише для таких земельних часток (паїв), а для інших земельних (часток) паїв він продовжує діяти, про що в договір оренди вносяться відповідні зміни, шляхом укладання додаткової угоди.
За заявою орендаря строк оренди може бути продовженим до завершення збирання урожаю ним.
Термін дії договору - один рік з дня набуття чинності.
Договір може бути припинений у будь-який час за взаємною згодою сторін.
Договір може бути розірваний з ініціативи орендаря лише після закінчення сільськогосподарського року (завершення збору врожаю на таких земельних частках (паях), але не пізніше до 1-го жовтня відповідного року).
У розділі 3 Договору оренди № 6 сторонами було узгоджено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, розірвання договору, ліквідації орендаря, Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
У розділі 5 Договору оренди № 6 зазначено, зокрема, що Договір набуває чинності з моменту його реєстрації та реєструється в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок часток (паїв), яку веде Кілійська районна державна адміністрація.
Договір оренди № 6 нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 24.09.2018 року було зареєстровано у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Кілійської районної державної адміністрації за № 6 24 вересня 2018 року.
15.01.2019 року Кілійською районною державною адміністрацією було прийнято Розпорядження № 10 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.12.2017 року № 860 «Про надання СВК "МАЯК" земельної ділянки земель невитребуваних паїв громадян - членів колишнього кооперативу КСП "МАЯК" площею 291 га ріллі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кілійської міської ради» (зі змінами внесеними розпорядженнями голови районної державної адміністрації від 27.08.2008 року № 434, від 15.09.2011 року № 455, від 18.07.2016 року № 330, від 02.02.2017 року № 68, від 23.03.2018 року № 143)» було внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.12.2017 року № 860 «Про надання СВК "МАЯК" земельної ділянки земель невитребуваних паїв громадян - членів колишнього кооперативу КСП "МАЯК" площею 291 га ріллі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кілійської міської ради», а саме в пункті 1 цифри « 274,0199» замінено « 268,3596».
03.12.2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "МАЯК", м. Кілія Одеської області листом вих. № 25 звернулось до Кілійської районної державної адміністрації із Повідомленням-заявою орендаря, відповідно до якого позивачем було повідомлено Кілійську районну державну адміністрацію, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "МАЯК" має намір укласти договір пролонгації до Договору оренди № 6 нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 24.09.2018 року або укласти новий договір оренди земельної ділянки (паїв) вказаних у додатку № 1 до цього листа, тобто тих, які використовуються Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" безперервно, починаючи з 15 січня 2008 року на підставі довготривалих господарських взаємовідносин.
У вказаному листі позивачем також було зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 285 Господарського кодексу України, позивач має переважне право на це.
До Повідомлення-заяви орендаря від 03.12.2019 року вих. № 25, яке було скеровано Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" на адресу Кілійської районної державної адміністрації, позивачем було додано ксерокопію кадастрової зйомки земельних ділянок (паїв) (а.с. 125, 126, т. 1).
24.12.2019 року Кілійською районною державною адміністрацією на адресу позивача було скеровано лист вих. № 18/1702, відповідно до якого було повідомлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) зі змінами» щодо земельної ділянки площею 268,3596 га ріллі власником та розпорядником є Кілійська міська рада Одеської області, у зв'язку з чим було рекомендовано Сільськогосподарському виробничому кооперативу "МАЯК" із вказаною заявою звернутись до Кілійської міської ради Одеської області (а.с. 129. т.1.).
Рішенням Кілійської міської ради від 23.12.2019 року № 1038-VII/О-31 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Одеської області, Кілійського району, Кілійської міської ради (за межами населеного пункту)» вирішено надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення площею 200,0000 га на території Одеської області Кілійського району, Кілійської міської ради (за межами населеного пункту) (а.с. 221, 1.).
Також матеріали справи містять лист від 16.01.2020 року вих. № 143/09 Виконавчого комітету Кілійської міської ради, скерованого на адресу Кілійської районної державної адміністрації, відповідно до якого, керуючись Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та симулювання зрошення в Україні», Виконавчий комітет Кілійської міської ради просив Кілійську районну державну адміністрацію надати копії договорів оренди землі з Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК", які були укладені Кілійською районною державною адміністрацією та потрапляють під дію вищезазначеного Закону.
16.04.2020 року Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації № 84 «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки», вирішено припинити дію Договору оренди земельної ділянки від 15 січня 2008 року № 139, укладеного між Кілійською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" (а.с. 79, т. 2).
Листом від 16.04.2020 року вих. № 18/448 Кілійська районна державна адміністрація повідомила Кілійську міську раду, що відповідно до п. 2.3. Договору оренди № 6 від 24.09.2018 року, термін дії договору - один рік з дня набуття чинності. Відповідно до абз. 10 п. 3 вказаного договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, як вказано в листі, вищезазначений договір припинив свою дію 24.09.2019 (а.с. 61, т. 2).
Доказів повернення земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі матеріали справи не містять.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Закону України "Про оренду землі".
Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору оренди) було визначено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору оренди) було визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.
При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.
Враховуючи положення п. 3 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
З огляду на що, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.
Згідно з п. 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
При цьому, спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно зі ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Тобто, враховуючи організаційно-правові засади передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), які знаходяться поза межами населеного пункту, на момент укладання спірного договору оренди, Кілійська районна державна адміністрація, м. Кілія Одеської області була розпорядником такої категорії земель та відповідно виступала орендодавцем у спірних правовідносинах.
Разом з тим, Законом України від 10.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав законної сили з 01.01.2019 року, було внесено відповідні зміни до земельного законодавства України, зокрема в Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Так, на момент виникнення спірних правовідносин з поновлення договору оренди та наразі, ч. 3 ст. 13 вказаного Закону передбачено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.
Тобто, починаючи з 01.01.2019 року розпорядником нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) стали сільські, селищні або міські ради, отже, з вказаної дати розпорядником земельної ділянки, яка була передана позивачу в оренду, а відповідно і орендодавцем, стала Кілійська міська рада, м. Кілія Одеської області.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України «Про оренду землі», за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).
Предметом даного спору є вимога про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, в редакції, запропонованій позивачем, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено ст. 33 Закону України «Про оренду землі», якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк, як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 1-5 цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї статті).
Так, для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
Законодавець у ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначив алгоритм дій, згідно з яким орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря зобов'язаний:
1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;
2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;
3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);
4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином:
а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;
б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.
Відповідно до ч. 6 ст. 33 названого Закону України «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки за умови, що орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди заперечення орендодавця проти поновлення цього договору.
Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається.
Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною ст. 33 Закону України «Про оренду землі» полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. 1- 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не пов'язані одна з іншою.
Тобто, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди:
1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов'язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди;
2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.
Так, як вбачається з матеріалів справи 24.09.2018 року між Кілійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" (орендар) було укладено Договір оренди № 6 нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні частки паї, розміром 274,0199 га, які розміщені на території м. Кілія Кілійського району (за межами населеного пункту).
Умовами вказаного договору порядку його пролонгації визначено не було.
З матеріалів справи також вбачається, що орендар до закінчення строку дії договору із відповідною заявою про продовження строку дії договору не звертався, проте, продовжив користуватись орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі, доказів направлення орендодавцем орендарю повідомлення про заперечення у поновленні вказаного договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору, як і доказів повернення орендованої земельної ділянки матеріали справи не містять.
Сукупність вказаних обставин свідчить про можливість застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», на яку і посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
Разом з тим, судова колегія наголошує, що для того, щоб застосувати вказану частину статті та поновити договір оренди з цих підстав також необхідна наявність певного складу юридичних фактів.
Так наразі у судовій практиці є дві позиції щодо складу таких фактів, зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:
- орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди;
- до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;
- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;
- орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;
- орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Однак, у постанові від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17 Верховний Суд у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вказав, що ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу:
- користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренд;
- відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому у вказаній постанові зазначено, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, може мати прояв у "мовчазній згоді".
Разом з тим, не дивлячись на розбіжність складу фактичних обставин, з якими пов'язується поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" судова практика свідчить про те, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 названого Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту ч. 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.
При цьому, ч. 8-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України.
Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди саме в письмовій формі (тобто, так, як було укладено договір оренди), про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому, відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
Таким чином, за будь-яких обставин, в обов'язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається тільки за умови укладення сторонами додаткової угоди в письмовій формі.
Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року по справі № 709/433/17, від 21.11.2018 року №530/121/17, від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, у постановах від 10.09.2018 року №920/739/17, від 18.12.2018 року № 917/1393/17, від 15.01.2019 року у справі №908/1569/17, від 09.04.2019 року у справі № 913/99/18, від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, від 20.08.2019 року у справі № 907/603/18 та інших.
З вказаного можна зробити висновок, що в будь-якому випадку для застосування ч. 6 ст. Закону України «Про оренду землі» орендар, який продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою в будь-якому випадку зобов'язаний звернутись до орендодавця із вимогою укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, до якої має бути долучено проект такої угоди.
Вказане також узгоджується із загальною практикою укладання будь-яких господарських договорів (ст. 181 Господарського кодексу України). Відсутність факту направлення проекту угоди взагалі виключає обов'язок контрагента розглядати будь-які вимоги сторони щодо укладання такого договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди № 6 нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 24.09.2018 року, який було укладено строком на 1 рік (до 24.09.2019 року), а саме: 03.12.2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "МАЯК", м. Кілія Одеської області листом вих. № 25 звернувся до Кілійської районної державної адміністрації із Повідомленням-заявою орендаря, відповідно до якого позивачем було повідомлено Кілійську районну державну адміністрацію, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "МАЯК" має намір укласти договір пролонгації до Договору оренди № 6 нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 24.09.2018 року № 6 або укласти новий договір оренди земельної ділянки (паїв) вказаних у додатку № 1 до цього листа, тобто тих, які використовуються Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МАЯК" безперервно починаючи з 15 січня 2008 року на підставі довготривалих господарських взаємовідносин.
До Повідомлення-заяви орендаря від 03.12.2019 року вих. № 25 позивачем було додано лише ксерокопію кадастрової зйомки земельних ділянок (паїв) (а.с. 125, 126, т. 1). Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 24.09.2018 року № 6 року позивачем до цього листа додано не було.
При цьому, 24.12.2019 року Кілійською районною державною адміністрацією на адресу позивача було скеровано лист вих. № 18/1702, відповідно до якого було повідомлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) зі змінами» щодо земельної ділянки площею 268,3596 га ріллі власником та розпорядником є Кілійська міська рада Одеської області, у зв'язку з чим було рекомендовано Сільськогосподарському виробничому кооперативу "МАЯК" із вказаною заявою звернутись до Кілійської міської ради Одеської області (а.с. 129. т.1.).
Тобто, позивач, дізнавшись про зміну фактичного орендодавця земельної ділянки, яка було передана йому в оренду за спірним договором, з Кілійської районної державної адміністрації на Кілійську міську раду Одеської області, після отримання вищевказаного листа, повинен був звернутись із відповідним повідомленням про намір поновити спірний договір оренди землі до належного орендодавця - Кілійської міської ради Одеської області, та надати вказаному органу проект додаткової угоди, чого позивачем зроблено не було, оскільки доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.
Навпаки, позивачем самостійно було зауважено, що ним такі дії не вчинялись, оскільки після отримання вищезазначеної відповіді від Кілійської державної районної адміністрації від 24.12.2019 року позивач одразу звернувся до суду із відповідним позовом у вказаній справі.
Викладене свідчить про те, що позивач в даному випадку, мав право на поновлення Договору оренди № 6 нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 24.09.2018 року № 6, але таке право могло бути реалізовано позивачем лише за умови надсилання саме належному орендодавцю відповідного повідомлення про намір продовжити строк дії договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, чого ним зроблено не було, що в свою чергу виключає можливість на теперішній час поновлення договору оренди землі, оскільки будь-яких дій, які б свідчили про волевиявлення позивача на пролонгацію цього договору ним зроблено не було. При цьому, звернення до суду із позовом у вказаній справі не може свідчити про таке волевиявлення, оскільки метою господарського судочинства в першу чергу є вирішення існуючого між сторонами спору, та не може розцінюватись як волевиявлення особи на вчинення відповідних дій в господарський діяльності між вільними учасниками господарських правовідносин, а надання тексту додаткової угоди в якості додатку до позовної заяви не є виконанням вищезазначених норм матеріального права, оскільки це свідчить тільки про дотримання позивачем норм процесуального права при його зверненні до суду (позовна заява не є доказом звернення позивача до органу місцевого самоврядування з проектом угоди, яку він просить визнати укладеною).
Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, останній встановлює наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії зазначено, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
З огляду на вказане, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Що стосується посилань скаржника на події, які склалися 13.11.2019 року, коли позивачеві (скаржнику) стало відомо, що ще у липні 2019 року було укладено договір оренди земельної ділянки з іншою особою - ТОВ «Дебют 2005», після чого 14.11.2019 року було відкрито кримінальне провадження № 12019160310000612 за кримінальним правопорушення з ознаками правової кваліфікації передбаченої ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України, судова колегія зазначає, що обставини укладання договору оренди землі земельної ділянки, яка на цей час перебувала в оренді позивача, не входять в предмет доказування у даній справі з огляду на вимоги та підстави позову, які визначені позивачем самостійно.
У разі, якщо позивач вважає, що будь-які дії щодо укладання вищезазначеного договору оренди землі із іншою особою є неправомірними, він має право звернутись із відповідним позовом до суду.
Також, судовою колегією не приймаються посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано, що станом на 03.12.2019 року, 24.12.2019 року, 16.01.2020 року (дата подання позову) дія Розпорядження Кілійської державної адміністрації № 860 від 18 грудня 2007 року не припинялася, позивачеві не надходило від органів місцевого самоврядування рішень про припинення цього рішення, оскільки на підставі вказаного розпорядження було укладено лише перший договір оренди землі з позивачем, при цьому по мірі витребування земельних паїв, розмір земельної ділянки поступово зменшувався, в зв'язку з чим між сторонами укладались нові договори оренди землі, а не продовжувався строк дії першого договору. Таким чином, умови оренди змінювалися протягом всього часу дії договору.
Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м. Кілія Одеської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і скасуванню не підлягає за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК", м.Кілія Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 року у справі № 916/140/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 20.07.2020 року.
Повний текст постанови складено 21 липня 2020 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош