17 липня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1673/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2018 року № Ф-9621-51,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономної республіці Крим та місті Севастополі, щодо формування та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) про сплату боргу (недоїмки) від 04 листопада 2018 року за № Ф-9621-51 відносно ОСОБА_1 ;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) про сплату боргу (недоїмки) від 04 листопада 2018 року за № Ф-9621-51 яка видана Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономної республіці Крим та місті Севастополі.
Ухвалою суду від 01.07.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
16.07.2020 року до суду надійшла заява представника Головного Управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про залишення позовної заяви без розгляду.
Так, згідно клопотання представник відповідача вважає пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування вимоги Головного Управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року за № Ф-9621-51.
Заявлену правову позицію обґрунтовує тим, що, на його думку, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється десятиденний строк, а тому, з урахуванням того, що оскаржене позивачем рішення було направлено та повернулось не врученим 29.02.2019 року строк є пропущеним. Наведений правовий висновок відповідач вважає забезпеченим судовою практикою Верховного Суду (постанова від 17.07.2019 року в справі №0740/1050/18).
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Так, згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
В свою чергу, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є спеціальним до спірних правовідносин, а тому, визначені ним строки, зокрема ст.25 цього Закону превалюють над загальними строками КАС України, що додатково підкріплено судовою практикою Верховного Суду, висновки якого підлягають обов'язковому врахуванню.
Таким чином, суд визнає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний строк у 10 днів.
Проте, визначальним для вирішення порушеного питання є момент початку перебігу цього строку.
Згідно приписів ст. 122 КАС України строк звернення до суду - якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом з доданих до клопотання документів вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року за № Ф-9621-51 була направлена в адресу позивача та повернулась відправнику з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Суд враховує приписи п.4 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, якими передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Однак, зі змісту наведеної норми слідує, що вона не встановлює момент початку перебігу строку на оскарження вимоги, а лише зазначає, що її надіслання на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисте вручення платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові є достатнім для того, щоб вважати відповідний обов'язок контролюючого органу виконаним.
Проте, на думку суду, відмітка, з якої поштове відправлення повернулось в даному конкретному випадку - "за закінченням встановленого строку зберігання" не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист, не може бути показником недобросовісності дій позивача щодо отримання цього поштового відправлення.
Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення особи про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року за № Ф-9621-51, зокрема, не визначає чи адресат відмовився від отримання вимоги, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.
Згідно частин 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та " Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції"], "ТОВ "Фріда" проти України").
Отже, Суд вважає, що невручення поштового відправлення, яким позивачу направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року за № Ф-9621-51, з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", не може свідчити про обізнаність позивача щодо її існування та як наслідок, наявності у нього можливості реалізувати право на її оскарження.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що 10 денний строк на оскарження спірної вимоги має обраховуватись з дня, коли поштове відправлення з відповідною вимогою повернулось не врученим.
Узагальнюючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, а судом достовірно не встановлено факт обізнаності ОСОБА_1 з існуванням вимоги Головного Управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року за № Ф-9621-51 раніше ніж зазначена ним в позові дата - 16.06.2020 року (під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження).
Щодо посилань відповідача на висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 17.07.2019 року у справі №0740/1050/18, від 31.01.2019 року у справі 802/983/18-а, від 28.05.2020 року у справі №200/11547/19-а суд зазначає, що обставини наведених справ є відмінними від даної, оскільки в досліджених Верховним Судом правовідносинах адресати отримували оскаржені ними податкові вимоги, а у справі №140/1757/19 позивач оскаржила вимогу до суду після її оскарження в адміністративному порядку.
Тобто, обставини в наведених відповідачем справах не є тотожними обставинам даної справи, що не дозволяє застосовувати в ній висновки Верховного Суду.
Таким чином, обґрунтовані підстави вважати, що позивачем строк звернення до суду пропущено - відсутні. Отже й клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
.
Суддя О.В. Ковбій