20 липня 2020 року Справа № 280/2640/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (вул. Чарівна, буд. 16, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 37573780)
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача призначити позивачу допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України "про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 народила доньку в місті Макіївка Донецької області, територія якого є тимчасово окупованою. До жовтня 2019 року позивач не мала можливості виїхати до підконтрольної території України. Так, в жовтні 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, однак отримала відмову. Рішення відповідача вмотивоване тим, що з дня народження дитини сплило більше 12 місяців. Позивач вважає дії відповідача протиправними, зазначаючи те, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а позбавляючи дитину відповідної допомоги, відповідач фактично порушив інтереси дитини, що є неприпустимим. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 25.05.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 25.05.2020 відкладено розгляд справи на 17.06.2020.
29.05.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№24811), в якому представник відповідача зазначає, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців з дня народження дитини, а позивачем вказаний строк пропущено, що унеможливлює призначення позивачу спірної допомоги. За таких обставин, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При цьому, суд враховує положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 № 392 та від 17.06.2020 № 500, якими запроваджено з 12.03.2020 до 31.07.2020 на усій території України карантин.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо строку розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину».
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, приживає та зареєстрована з 22.08.2007 у м. Макіївка Донецької області.
12.10.2018 Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області видано Свідоцтво про народження у м. Макіївка Донецької області 28.02.2018 ОСОБА_2 (актовий запис №658 від 12.10.2018).
15.10.2019 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується відповідною довідкою від 15.10.2019 №2302-5000212739.
15.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі із заявою про призначення виплати допомоги при народженні дитини.
06.11.2019 Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району прийнято рішення №442591 про відмову в призначенні виплати допомоги при народженні дитини на підставі пункту 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 (допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини).
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України від 21.11.1992 № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII) та іншими законами України.
Статтею 3 Закону №2811-XII визначені види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
Відповідно до статті 10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
За приписами статті 11 Закону №2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001
Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини стало звернення позивача із заявою про призначення такої допомоги зі спливом 12-місячного строку з дня народження дитини (дата народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 , а звернення відбулося 15.10.2019).
Суд до уваги доводи відповідача, що нормами Закону №2811-XII та Порядку №751 визначено певні обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення державної допомоги при народженні дитини, який в спірному випадку позивачем пропущено.
Разом з тим, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до органу соціального захисту населення з відповідною заявою в межах визначеного законом строку, оскільки разом і з дитиною проживала на тимчасово окупованій території.
Так, дитина позивачки народилася на території міста Макіївка Донецької області, яке віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р.
Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей визнано тимчасово окупованими територіями.
Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 № 1207-VII, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.
Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014.
Статус внутрішньо переміщеної особи позивачка отримала 15.10.2019, та в цей же день звернулася до відповідача із заявою про призначення спірної допомоги.
Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
В силу частини першої статті 18 вищезазначеного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Суд зауважує, що позивач та її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.
Таким чином, право позивача на отримання спірної допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
При цьому суд враховує, що фактично позов заявлено в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно пунктом першим статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а, від 02.10.2018 у справі №495/3711/17, від 05.09.2018 у справі №223/859/16-а.
Враховуючи викладене, відмову відповідача у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови що пропуск такого строку відбувся з об'єктивних, незалежних від волі позивачки причин, а також враховуючи, що звернення за поновленням виплати допомоги відбулось невідкладно після отримання позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи, не можна визнати обґрунтованою.
Згідно з частино третьою статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій в частині прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (вул. Чарівна, буд. 16, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району в наданні державної допомоги ОСОБА_1 при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України «про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (вул. Чарівна, буд. 16, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 37573780) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 20.07.2020.
Суддя А.В. Сіпака