17 липня 2020 року Справа № 280/1773/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Фермерського господарства "ОРБІТА-СМ" (71611, Запорізька область, Василівський район, с. Лук'янівське, код ЄДРПОУ 23788166)
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фермерське господарство "ОРБІТА-СМ" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.12.2019 №0004370516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов'язання - 520 100,00 грн. та штрафні санкції - 130 025,00 грн.
В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки контролюючого органу щодо порушень Фермерським господарством "ОРБІТА-СМ" норм податкового законодаства під час взаємовідносин з TOB «ЕКО-ФАБРИКА» та TOB «НЕОКОМПОСТ» ґрунтуються лише на припущеннях, зміст актів перевірки і порушення правових норм, про які зазначаються в них не знаходять підтвердження з даними податкового обліку та первинними документами позивача. Крім того, є фактичне отримання товарів позивачем та оплата за них, використання товарів у господарській діяльності позивача, і таким чином, відповідач не мав правових підстав приймати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2019 №0004370516. З огляду на таке, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 09.04.2020 вх. №16724 вказав на те, що перевіркою було встановлено порушення Фермерським господарством "ОРБІТА-СМ" п.198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст.198. п.201. 10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті встановлення включення до складу податкового кредиту ФГ «ОРБІТА-СМ» сум ПДВ по оформленим первинним бухгалтерським документам, які були надані до перевірки на здійснення господарських операцій з TOB «Еко-Фабрика» та TOB «Неокомпост». Зазначає, що документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання біогумусу, які не спричинили реального настання юридичних наслідків. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 20.03.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/1773/20 та призначено підготовче судове засідання на 21.04.2020.
Ухвалою суду від 21.04.2020 відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №280/1773/20 на 20 травня 2020 року
Протокольною ухвалою суду від 20.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.06.2020.
Представник позивача 10.06.2020 подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача не прибув у судове засідання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній матеріалів.
На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Крім того, згідно п. 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Фермерське господарство «ОРБІТА-СМ» зареєстроване 02.04.1996, про що в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи здійснено запис 08.06.2006 за № 1 080 120 0000 000380, за юридичною адресою: 71611, Запорізька область, Василівський район, с. Лук'янівське.
В період з 21.01.2019 по 23.01.2019 та з 19.04.2019 по 10.05.2019 співробітниками Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Селянського (фермерського) господарства «ОРБІТА-СМ» (код ЄДРПОУ 23788166) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складений акт від 16.05.2019 №283/08-01-14-17/23788166.
Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, звернувся 04.07.2019 із запереченнями до ГУ ДФС у Запорізькій області.
За результатом розгляду заперечень ГУ ДФС повідомлено листом №40706/10/08-01-14-02 від 15.07.2019 про проведення позапланової виїзної перевірки з 22.07.2019, в результаті чого на підставі наказу №2518 від 15.07.2019 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 22.07.2019 тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 з питань, які викладені у запереченнях від 04.07.2019 б/н (вх.№51620/20) на акт перевірки від 16.05.2019 №283/08-01-14-17/23788166. Наказом ГУ ДФС №2656 від 26.07.2019 термін перевірки було продовжено на 2 робочих дні з 29.07.2019.
В період з 22.07.2019 по 30.07.2019 ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Селянського (фермерського) господарства «ОРБІТА-СМ» (код ЄДРПОУ 23788166) дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 з питань, які викладені у запереченнях від 04.07.2019 б/н (вх.№51620/20) на акт перевірки від 16.05.2019 №283/08-01-14-17/23788166.
За результатами перевірки складений акт №484/08-01-14-17/23788166 від 06.08.2019.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
пп.14.1.36, пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, пЛ 86.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 2 358 877 грн., в т.ч.: серпень 2018 року - 100 100 грн., вересень 2018 року - 420 000 грн., за грудень 2018 року - 1 838 777 грн.;
-ст.201, п.120-1.2 ст.120-1 ПК України не зареєстровано протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), податкові накладні на суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1 838 777 грн.
На підставі акту перевірки від 16.05.2019 №283/08-01-14-17/23788166 та висновку про розгляд заперечень від 08.08.2019. з урахуванням акту позапланової перевірки від 06.08.2019 №484/08-01-14-17/23788166, ГУ ДФС винесено податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019: №0012071417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов'язання - 2 165 130,00 грн. та штрафні санкції - 541 282,50 грн.; №0012081417, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість усього - 193 747,00 грн.; №0012091417, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 1 838 777 грн., які отримано позивачем 12.09.2019.
Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку.
За результатом розгляду скарги позивача рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №11572/6/99-00-08-05-01 від 02.12.2019 було скасовано: податкове повідомлення- рішення від 13.08.2019 №0012091417; податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 №0012071417, №0012081417 в частині встановленого перевіркою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2018 року на 1 838 777,00 грн. і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13.08.2019 №0012071417, №0012081417 залишено без змін, а скаргу позивача - частково задоволено.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі акту перевірки від 16.05.2019 №283/08-01-14-17/23788166, висновку про розгляд заперечень від 08.08.2019, з урахуванням акту позапланової перевірки від 06.08.2019 №484/08-01-14-17/23788166 та рішення про результати розгляду скарги ДПС України №11572/6/99-00-08-05-01 від 02.12.2019, винесено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2019 №0004370516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов'язання - 520 100,00 грн. та штрафні санкції - 130 025,00 грн
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2019 №0004370516, Фермерське господарство "ОРБІТА-СМ" звернулось з даним позовом до суду.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Також, пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документ.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з TOB «ЕКО-ФАБРИКА» та TOB «НЕОКОМПОСТ».
Зокрема, між позивачем (покупець) та TOB «ЕКО-ФАБРИКА» (постачальник) укладено договір поставки 20.08.2018 №20.08-18-1, предметом якого є біогумус.
На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано видаткові накладні №340 від 20.08.2018, №341 від 20.08.2018, №342 від 20.08.2018, №343 від 20.08.2018, №344 від 20.08.2018, №345 від 21.08.2018, №346 від 21.08.2018; податкові накладні №164 від 20.08.2018, №165 від 20.08.2018, №166 від 20.08.2018, №167 від 20.08.2018, №168 від 20.08.2018, №169 від 20 08.2018, №170 від 21.08.2018; товарно-транспортні накладні №32 від 20.08.2018, №33 від 20.08.2018, №34 від 20.08.2018, №35 від 20.08.2018, №36 від 20.08.2018, №37 від 21.08.2018, №38 від 21.08.2018.
Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжним дорученням №2022 від 30.08.2018, рахунком на оплату №12 від 28.08.2018.
Також, між позивачем та TOB «НЕОКОМПОСТ» (постачальник) укладено договір поставки №01.09-18-1 від 01.09.2018, предметом якого є біогумус.
Постачання товару підтверджується первинними документами: №524 від 03.09.2018, №525 від 03.09.2018, №526 від 03.09.2018, №527 від 03.09.2018, №528 від 03.09.2018, №529 від 03.09.2018, №530 від 03.09.2018, №531 від 03.09.2018, №532 від 03.09.2018. №533 від 04.09.2018, №534 від 04.09.2018, №535 від 04.09.2018, №536 від 04.09.2018, №537 від 04.09.2018, №538 від 04.09.2018, №539 від 04.09.2018, №540 від 04.09.2018. №541 від 04.09.2018, №542 від 04.09.2018, №543 від 06.09.2018, №544 від 06.09.2018, №545 від 06.09.2018, №546 від 06.09.2018, №547 від 06.09.2018, №548 від 06.09.2018, №549 від 06.09.2018, №550 від 06.09.2018; податкові накладні №8 від 03.09.2018, №10 від 03.09.2018, №4 від 03.09.2018, №3 від 03.09.2018, №5 від 03.09.2018, №6 від 03.09.2018, №9 від 03.09.2018, №7 від 03.09.2018, №2 від 03.09.2018, №11 від 04.09.2018, №12 від 04.09.2018, №15 від 04.09.2018, №13 від 04.09.2018, №18 від 04.09.2018, №14 від 04.09.2018, №17 від 04.09.2018, №19 від 04.09.2018, №16 від 04.09.2018, №20 від 04.09.2018, №24 від 06.09.2018, №22 від 06.09.2018, №21 від 06.09.2018, №28 від 06.09.2018, №25 від 06.09.2018, №27 від 06.09.2018, №26 від 06.09.2018, №23 від 06.09.2018; товарно-транспортні накладні №42 від 03.09.2018, №43 від 03.09.2018, №44 від 03.09.2018, №45 від 03.09.2018, №46 від 03.09.2018, №47 від 03.09.2018, №48 від 03.09.2018, №49 від 03.09.2018, №50 від 03.09.2018, №53 від 04.09.2018, №55 від 04.09.2018, №56 від 04.09.2018, №57 від 04.09.2018, №58 від 04.09.2018, №59 від 04.09.2018, №60 від 04.09.2018, №61 від 04.09.2018, №62 від 04.09.2018, №71 від 06.09.2018, №73 від 06.09.2018, №74 від 06.09.2018, №79 від 06.09.2018, №75 від 06.09.2018, №76 від 06.09.2018, №77 від 06.09.2018, №78 від 06.09.2018. Розрахунки між сторонами підтверджуються рахунком на оплату №18 від 10.09.2018, платіжним дорученням №51 від 11.09.2018.
Досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.
Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаним контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.
Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентами позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання таких робіт. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України" та "Єдиний реєстр податкових накладних".
Слід зазначити, що така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з атоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.
Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.
Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.
Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.
Контиролюючий орган також посилається на відображення TOB «ЕКО-ФАБРИКА» та TOB «НЕОКОМПОСТ» в своїй податковій звітності за грудень 2018 року іншої юридичної адреси, ніж та, яка вказана у первинних документах. Проте, суд не враховує дане зауваження, оскільки, взаємовідносини позивача з TOB «ЕКО- ФАБРИКА» та TOB «НЕОКОМПОСТ» відбувались у серпні 2018 року та вересні 2018 року.
Щодо доводів ГУ ДПС у Запорізькій області про невідповідність в товарно-транспортних накладних, суд зауважує наступне.
Згідно із абз.27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (в редакції на момент господарських операцій), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Документи обумовлені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей. Таким чином помилки у вказаних документах або їх помилкове оформлення, жодним чином не впливають на реальність здійснення господарської операції та її відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про неможливість вважати зазначені первинні документи такими, що підтверджують господарські операції та надають право платникам податків на формування податкових вигод та зобов'язань за результатами їх виконання, якшо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 по справі №1570/7636/12, від 11.12.2018 у справі №807/143/16.
Суд наголошує, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно- матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому (позиція Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 по справі №820/477/18).
Слід також зазначити, що необгрунтованим є використання контролюючим органом інформації страхових компаній з бази даних ОСЦПВВТЗ щодо полісів, оформлених на транспортні засоби за державними номерами на інші марки автомобілів, ніж ті що зазначені у товарно-транспортних накладних, оскільки разом із нею відсутнє відображення транспортних засобів, які наявні у власності позивача за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Крім того, в акті перевірки та відзиві контролюючий орган зазначив, що виходячи з встановлених фактів відсутності реальності придбання зазначеного біогумусу не можливо підтвердити внесення добрив на земельні ділянки ФГ «Орбіта-СМ». Також посилається на те, що товарно-транспортні накладні позивача для здійснення перевезень біогумусу від TOB «ЕКО-ФАБРИКА» та TOB «НЕОКОМПОСТ», не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки, враховуючи витрати часу на 2 рейси на відстань 406 км., відповідно до Інтернет ресурсу Google Maps, постачання фактично не можливо у просторі та часі.
Спростовуючи такі доводи, суд зауважує, що дані інтернет ресурсів не є інформацією, що підтверджує нереальність здійснення позивачем господарських операцій із отримання від своїх контрагентів товару. Крім того, дані Інтернет ресурсів не відносяться до матеріалів, які є підставою для висновків під час проведення перевірок, відповідно до ст.83 ПК України, якою визначено, що такими матеріалами є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Крім того, внесення добрив підтверджується, обліковими листами тракториста-машиніста ОСОБА_1 трактор МТЗ-892 за серпень 2018 ооку та вересень 2018 року.
Стосовно ненадання сертифікатів якості на продукцію до перевірки, слід зазначити, сертифікати якості на товари не є первинним документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Такі документи як сертифікати якості на товари, згідно до ст.83 ПК України, не входять до кола матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки, та у відповідності до ст.85 ПК України не обов'язкові для надання платником податків під час перевірки. Крім іншого, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності у нього таких документів як сертифікати якості на товари.
Вказана позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 01.08.2018 по справі №806/1437/14.
Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень необхідно зауважити наступне.
Так, в акті перевірки зазначено, що:
«…. В провадженні СВ РПН СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальна справа №420181101060000069 від 12.03.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212 КК України, згідно якої встановлено, що по даних 6 ВОУ ГУ ДФС у м.Києві до схеми мінімізації сплати податків за участю TOB «Ліберті Бізнес Альянс» входять підприємства «імпортери» TOB «Арпад Компані», TOB «Брок Форме», СПД «транзитери» TOB «Драспек», ПП «Ханум ЛТД», TOB «Сіттек», TOB «Арпад Компані», TOB «Тріалекс», TOB «СМЛ Фрут», TOB «Мерссолюшн», TOB «Неокомпост», TOB «Еко-Фабрика» та інші за період 2018 рік.
Вищезазначене свідчить про нереальність проведених СФГ «Орбіта СМ» операцій з TOB «Еко- Фабрика» та TOB «Неокомпост»...».
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з того, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належною процесуальною формою.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою
Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагента.
Як зазначив Верховний Суд у постанові по справі №822/2198/17 від 12.06.2018, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів Товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. Якщо контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як на доказ, то він повинен надати підтвердження причетності Товариства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження.
Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.
З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.
Більш того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що позивачем було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 25.02.2020 з Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» предметом якого (п. 1.1 договору) є правова допомога щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.12.2019 №0004370516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов'язання - 520 100,00 грн. та штрафні санкції - 130 025,00 грн.
Відповідно до п.4.7 Договору остаточний розмір та обсяг наданої правничої (правової) допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу (правову) допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов'язаних із наданням правничої (правової) допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.
Згідно детального опису послуг наданих Адвокатським об'єднанням «ЛЕГЕС» відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.02.2020 ФГ «ОРБІТА-СМ» по справі №280/1773/20, адвокатом надано послуги:
- підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 №0004370516 - 6000 грн.;
- підготовка та направлення 16.04.2020 клопотання про відкладення розгляду справи в суді першої інстанції, що призначено на 21.04.2020 у Запорізькому окружному адміністративному суді по справі №280/1773/20;
- представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні, призначеному на 20.05.2020. у Запорізькому окружному адміністративному суді по справі №280/1773/20
- 2000 грн.:
- представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні, призначеному на 10.06.2020, у Запорізькому окружному адміністративному суді по справі №280/1773/20
- 2000 грн. '
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отримання правничої (правової) допомоги щодо предмету розгляду цієї справи, наданої на момент розгляду справи, підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги від 25.02.2020, рахунком №14/03 від 17.03.2020, платіжним дорученням №48 від 16.04.2020, актом приймання-передачі послуг правової допомоги від 16.04.2020, рахунком №10/05 від 20.05.2020, платіжним дорученням №160 від 10.06.2020, актом приймання-передачі послуг правової допомоги від 10.06.2020.
Так, суд вважає обгрунтованими та підтвердженими витрати на правничу допомогу у вигляді послуг підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 №0004370516 вартістю 6000 грн., оскільки позовна заява та пакет доданих до неї документів є змістовним та оформленим згідно положень КАС України.
Щодо послуг у вигляді представництва інтересів Клієнта у судовому засіданні, суд зауважує, що згідно матеріалів справи адвокат дійсно приймала участь у підготовчому судовому засіданні 20.05.2020. Натомість, судове засідання 10.06.2020 відбулось у порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим надання правничої допомоги у вигляді підготовки позовної заяви вартістю 6000 грн. та представництва інтересів Клієнта в одному судовому засіданні загальною вартістю 2000,00 грн., загалом - 8000,00 грн.
Доводи контролюючого органу, викладені у поясненнях від 02.07.2020 про те, що вказані позивачем витрати не є судовими та не пов'язані з розглядом справи спростовуються вищезахначеними положеннями ст. 134 КАС України. При цьому, будь-яких посилань не неспівмірність витрат, чи їх недоведеність контролюючим органом не надано.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 9 751,90 грн. підлягають стягненню на користь Фермерського господарства "ОРБІТА-СМ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Фермерського господарства "ОРБІТА-СМ" (71611, Запорізька область, Василівський район, с. Лук'янівське, код ЄДРПОУ 23788166) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.12.2019 №0004370516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: податкове зобов'язання - 520 100,00 грн. та штрафні санкції - 130 025,00 грн.
Стягнути на користь Фермерського господарства "ОРБІТА-СМ" судовий збір у розмірі 9 571 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну) гривню 00 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.07.2020.
Суддя Л.Я. Максименко