09 липня 2020 року м. Ужгород№ 260/1690/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Олійник В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування вимоги, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 липня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складена 17 липня 2020 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.02.2020 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року № Ф-1066/51 на суму 13473,90 грн. Вимогу відповідача позивач вважає протиправною та незаконною з огляду на те, що являється пенсіонером за віком та отримує відповідну до закону пенсію, тому, підпадає під дію ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та не повинен сплачувати за себе єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою судді від 12.05.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву.
25.06.2020 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Закарпатській області, згідно якого, вважає позовну заяву безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, зокрема, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець та з 01.03.2015 року по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування, тобто, позивач є платником єдиного внеску у розумінні п.4 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Позивач, відповідно до поданого посвідчення серії № НОМЕР_3 має статус пенсіонера з 03.12.2001 року, однак, не отримує пенсію за місцем проживання з 2007 року. Враховуючи наведене, положення ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не розповсюджуються на осіб, які є пенсіонерами за віком, однак не отримують відповідно до закону пенсію.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 від 21.01.2005 року, позивач є фізичною особою-підприємцем з 21.01.2005 року, та платником єдиного податку відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4.
В той же час, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 09.04.2002 року.
13.02.2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1066-51 на суму 13473,90 грн.
Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон 2464).
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону 2464 встановлено, що до платників єдиного внеску відносить фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. За приписами ч. 4 ст. 4 Закону 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058), пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Розглядаючи у системному взаємозв'язку вказані норми Закону 1058 та положення ч. 4 ст. 4 Закону 2464, досягнення пенсійного віку (визначеного ст. 26 Закону 1058) є загальним страховим ризиком, який вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.
У зв'язку з цим застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування замість обов'язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов'язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Однак визначення статусу "пенсіонера за віком" передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов'язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску.
Таким чином, ч. 4 ст. 4 Закону 2464 передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов'язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного ст. 26 Закону 1058, виключно на добровільних засадах.
Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" перше речення частини ч. 4 ст. 4 Закону 2464 було викладено у новій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу". Отже, ч. 4 ст. 4 Закону 2464 встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до ст. 26 Закону 1058. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.
Конституційний Суд України у рішенні від 04.06.2019 у справа № 1 -13/2018 (1844/16, 3011/16) зазначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави вважати, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
На думку суду, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається із наявної в матеріалах копії постанови Берегівського районного суду від 23.11.2012 року у справі № 701/2865/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі встановлено обставини отримання позивачем пенсії по віку з 2001 року.
Також, постановою від 23.11.2012 року у справі № 701/2865/12 суд визнав протиправною та скасував вимогу Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі від 26 жовтня 2012 року № Ф 199 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1365,11 гривень. Суд встановив, що позивач, як пенсіонер за віком, звільнений від сплати єдиного внеску, починаючи з 2001 року, на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI.
Крім того, судом встановлено, що відсутність жодних посилань на інші закони України або міжнародний договір, який передбачає, що пенсіонер, який є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах, а та обставина, що позивач в управлінні Пенсійного фонду України у Берегівському районі на обліку як пенсіонер не перебуває не означає, що він не є пенсіонером і не користується правами наданими йому законами, як пенсіонеру.
Постанова Берегівського районного суду від 23.11.2012 року у справі № 701/2865/12 набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 року.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, заборгованість із сплати єдиного соціального внеску, що утворилася станом на 31.12.2019 року, суд розцінює як нараховану протиправно, оскільки позивач у цей період був звільнений від сплати за себе єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону 2464, враховуючи те, що позивач досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", отримує пенсію та із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування до відповідача не звертався.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню та слід визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області від 13.02.2020 року № Ф-1066-51.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду згідно квитанції № 55217 від 08.04.2020 року було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак, у відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52 код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1066-51 від 13 лютого 2020 року.
3. Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.І. Рейті