вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1253/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 4; ідентифікаційний код 00191224)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237)
про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 243 904,68грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Найдьонова Я.О.
Представники:
Від позивача: Зінченко М.В., адвокат
Від відповідача: Береза В.В., юрисконсульт відділу координації правової роботи підрозділів
Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за прострочення доставки вантажів у розмірі 243 904,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вересні-жовтні 2019 року відповідачем здійснено перевезення вантажів до станції призначення Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці одержувач - ПАТ "Запоріжкокс".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 42511014, 42608174, 42265827, 42510990, 40056954, 40061962, 42996785, 40078701, 40022303, 40022451, 40022774, 40022782, 40147605, 40161838, 40184137, 40310377, 40201204, 40288961, 40180416, 40853400, 41051608, 40652463, 40652554, 40655839, 40655847, 41088469, 41370719, 41371634, 41371709.
Вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку із чим сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 243 904,68 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.03.2020. З 24.03.2020 підготовче засідання відкладено на 27.04.2020.
15 квітня 2020 року від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем неправильно визначено термін доставки, як наслідок - неправильно визначено штраф за несвоєчасну доставку вантажів. За розрахунком відповідача позивачем неправомірно заявлено до стягнення 45 350,28 грн., а саме:
- за накладною № 41088469 прострочення склало 3 доби, штраф 20% від перевізної плати: 20256,00 грн. (графа 31 накладної) * 20% = 4051,20 грн. Позивачем за накладною №41088469 заявлено штраф 7876,68 грн. (20% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34). Таким чином, надлишок у розмірі 3825,48 грн. заявлено неправомірно;
- за накладною №40288961 від 24.09.2019 Чорноморськ-Порт-експорт-Запоріжжя-Ліве, група вагонів, прибуття вантажу 06.10.2019 (графа 51 накладної). На шляху прямування по станції Знам'янка вагони затримано на 4 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні, яка виникла не з вини залізниці, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 03.10.2019 №12864, по станції Помошна - на 2 доби, що підтверджується актом загальної форми №4575 і відміткою у графі 49 накладної. Норма доставки: 11 діб (4 доби на відстань 798 км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 6 діб (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів). Фактично поставка здійснена протягом 12 діб. Прострочення-відсутнє. Штраф у розмірі 27345,60 грн. заявлено неправомірно;
- за накладною №40853400 від 09.10.2019 Чорноморськ-Порт-експорт-Запоріжжя-Ліве, група вагонів, прибуття вантажу 18.10.2019 (графа 51 накладної). На шляху прямування по станції Знам'янка вагони затримано на 4 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні, яка виникла не з вини залізниці, що підтверджується актом загальної форми №4575 ГУ-23 від 03.10.2019, по станції Помошна - на 2 доби, що підтверджується актом загальної форми №12864 і відміткою у графі 49 накладної. Норма доставки: 11 діб (4 доби на відстань 798 км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 6 діб (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів). Фактично поставка здійснена протягом 8 діб. Прострочення-відсутнє. Штраф у розмірі 27345,60 грн. заявлено неправомірно.
Разом з цим відповідач просить зменшити розмір нарахованого штрафу до 50%. В обгрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що Регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" здійснює перевезення вантажів та пасажирів для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в безпечних та якісних залізничних перевезеннях у визначеному регіоні транспортної мережі України.
Фінансово-економічний стан залізниці, як і Укрзалізниці в цілому, багато в чому визначається тими тенденціями, які сформувалися у попередніх роках. За основними доходо- і фінансоутримуючими показниками роботи (вантажообіг, відправлення вантажів) продовжується тенденція щодо їх зниження. Основною причиною є зниження обсягів промислового виробництва та непред'явлення вантажів до перевезень. Так, у 2019 році регіональною філією виконано перевезення вантажів у обсязі 31,2 млрд. т-км, що менше попереднього року на 1,6 млрд. т-км. (-4,8 %).
При зниженні обсягів перевезень та значному зростанні вартості матеріалів та паливо-енергетичних ресурсів, які становлять третину у складі операційних витрат регіональної філії, залізниця має забезпечувати баланс доходів та витрат і, як наслідок, змушена переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів. В умовах дефіциту фінансових ресурсів, маючи гостру потребу у коштах для підтримання належного технічного стану основних засобів та виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху поїздів, а також для оновлення рухомого складу, 2019 рік залізниця розпочала зі значними сумами заборгованості.
Заборгованість по залучених коштах на кінець 2019 року становила 4 413,5 млн. грн., з яких 1 214,8 млн. грн. - за довгостроковими кредитами, 896,4 млн. грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця", та 2 302,3 млн. грн. заборгованості за договорами фінансового лізингу. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн. грн., протягом року її зменшено на 33,9 млн. грн.
Крім того, Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений Постановою КМУ від 04.03.2015 № 83. Стратегічне значення для економіки держави забезпечує економічну незалежність країни, її державність. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 891 залізничний транспорт здійснює військові залізничні перевезення. АТ "Укрзалізниця" несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян.
У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 28.04.2020, Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" зазначає, що сторони погодили більш широке поняття провізної плати, що відповідає п.3.2. договору про надання послуг № 10628/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018, отже розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має здійснюватися виходячи із розміру плати, визначеної в графах 31, 36, 37 залізничних накладних. Відтак, позивач правильно розрахував суму штрафу за накладною № 41088469, який складає 7 876,68 грн.
Щодо неправильного розрахунку суми штрафу (без врахування актів на затримку) за накладними №№ 40288961, 40853400 позивач зазначає, що:
- в графі 49 залізничних накладних не зазначено про причину затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, не зазначено про тривалість цієї затримки з якого часу та по який час. Графа не містить інформацію про тимчасову перерву в перевезенні, яка трапилась не з вини залізниці, як про це зазначає Відповідач в відзиві. В графі є лише посилання на акт, його номер та дату, та про подовження строку доставки на підставі п. 2.9. нак. 644 21.11.2000.
- відмітки в графі 49 накладних не завірені підписом працівника станції на якій відбулась затримка і календарним штемпелем. Не зрозуміло на якій станції відбулась затримка.
- тимчасова перерва в перевезенні сталася не з вини відправника або одержувача, а здійснена залізницею з власних причин, тому така відмітка в перевізному документі не є підставою для збільшення строку доставки вантажу, а відтак, і право на збільшення терміну доставки у відповідача відсутнє.
Крім того, відповідачем не додано до відзиву на позовну заяву відповідних актів загальної форми ГУ-23.
Щодо клопотання про зменшення штрафу позивач зазначає, що відсутність у позивача збитків в зв'язку з несвоєчасною доставкою вантажів, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки (штрафу), без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. Сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов'язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення її розміру.
Підготовче засідання, призначене на 27.04.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці.
Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2020 повідомлено учасників справи про призначення наступного підготовчого засідання на іншу дату після повернення судді з відпустки.
Ухвалою господарського суду від 12.05.2020 призначено підготовче засідання у справі на 09 червня 2020 року.
У судовому засіданні 09.06.2020 оголошено перерву до 07.07.2020, з 09.07.2020 до 14.07.2020.
14.07.20020 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача до відповіді на відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 14.07.2020, отримавши письмову згоду учасників справи, суд, в порядку п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 14.07.2020.
У судовому засіданні 14.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
У вересні-жовтні 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажів до станції призначення Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці одержувач - ПАТ "Запоріжкокс".
Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 42511014, 42608174, 42265827, 42510990, 40056954, 40061962, 42996785, 40078701, 40022303, 40022451, 40022774, 40022782, 40147605, 40161838, 40184137, 40310377, 40201204, 40288961, 40180416, 40853400, 41051608, 40652463, 40652554, 40655839, 40655847, 41088469, 41370719, 41371634, 41371709.
Позивач зазначає, що під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на вказаних залізничних накладних. Посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 243 904,68 грн.
Відповідач з розміром штрафу не погоджується, що і стало причиною спору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до ч.1 статті 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно з ч.1 статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).
Відповідно до пункту 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктом 22 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до п.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Згідно з абз.1 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).
Тобто, електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5085, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць".
Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п.116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018р. у справі № 905/64/18. Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил видачі вантажів)
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу складає - 243 904,68 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення 45 350,28 грн. за залізничними накладними №41088469, №40288961, №40853400.
Так, за накладною № 41088469 прострочення склало 3 доби, штраф 20% від перевізної плати: 20256,00 грн. (графа 31 накладної) * 20% = 4051,20 грн. Позивачем за накладною №41088469 заявлено штраф 7876,68 грн. (20% від загальної суми, сплаченої при відправленні, графа 34).
Таким чином, надлишок у розмірі 3825,48 грн. заявлено неправомірно.
За накладною №40288961 від 24.09.2019 Чорноморськ-Порт-експорт-Запоріжжя-Ліве, група вагонів, прибуття вантажу 06.10.2019 (графа 51 накладної). На шляху прямування по станції Знам'янка вагони затримано на 4 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні, яка виникла не з вини залізниці, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 03.10.2019 №12864, по станції Помошна - на 2 доби, що підтверджується актом загальної форми №4575 і відміткою у графі 49 накладної. Норма доставки: 11 діб (4 доби на відстань 798 км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 6 діб (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів). Фактично поставка здійснена протягом 12 діб. Прострочення-відсутнє. Штраф у розмірі 27345,60 грн. заявлено неправомірно.
За накладною №40853400 від 09.10.2019 Чорноморськ-Порт-експорт-Запоріжжя-Ліве, група вагонів, прибуття вантажу 18.10.2019 (графа 51 накладної). На шляху прямування по станції Знам'янка вагони затримано на 4 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні, яка виникла не з вини залізниці, що підтверджується актом загальної форми №4575 ГУ-23 від 03.10.2019, по станції Помошна - на 2 доби, що підтверджується актом загальної форми №12864 і відміткою у графі 49 накладної. Норма доставки: 11 діб (4 доби на відстань 798 км) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) + 6 діб (на збільшення терміну згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів). Фактично поставка здійснена протягом 8 діб. Прострочення-відсутнє. Штраф у розмірі 27345,60 грн. заявлено неправомірно.
Відмовляючи у стягненні штрафу у сумі 3825,48грн. за залізничною накладною №41088469, господарський суд виходив з того, що для нарахування штрафу за порушення строків доставки вантажу за цією накладною позивач безпідставно використав показник загальної суми платежів, зазначений в графі 34 залізничної накладної, з урахуванням, окрім провізної плати, також й інших платежів та додаткових зборів, в той час, як для розрахунку штрафу необхідно враховувати розмір перевізної плати, зазначеній у графі 31 накладної (20256,00грн.).
На необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 №910/1524/19.
Позивачем при здійсненні розрахунку за залізничною накладною №40288961 від 24.09.2019 та №40853400 від 09.10.2019 не враховано продовження терміну доставки вантажу на 2 доби у зв'язку з тимчасовою перервою в перевезенні не з вини залізниці, що виникла внаслідок конвенційних заборон. Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах справи актами загальної форми №4575 від 03.10.2019 та №4825 від 14.10.2019, складені у передбаченому законом порядку.
З урахуванням викладеного, неправомірно заявлена частина позовних вимог становить 45 350,28грн. (3 825,48грн. +27345,6грн.+14179,2грн.).
У зв'язку із вищевикладеним, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою у розмірі 198 554,40грн. (243 904,68 грн.-45 350,28грн.).
Крім того відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 50% від нарахованої суми.
Дана заява мотивована відсутністю завдання позивачу збитків у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.
У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 зазначеної постанови пленуму вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен, зокрема встановити винятковість даного випадку, майновий стан сторін та оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін.
Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.
При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи клопотання відповідача, слід зазначити, що посилання заявника на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.
При цьому, суд наголошує, що організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Питання неналежності розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. При цьому відповідачем не надано жодного доказу до матеріалів справи, який би пояснював чому допущено несвоєчасне перевезення за спірними накладними, як таких доказів не містять залізничні накладні. Слід звернути увагу, що відповідач у клопотанні зазначав, що вказані кошти (некомпенсовані державною кошти за пільгові перевезення) витратив би на відновлення та поліпшення інфраструктури, що б покращило виконання зобов'язань перед клієнтами, втім, доказів, що за сполученнями, якими здійснювалось перевезення за спірними накладними були здійснені аварійні затримки через неможливість подальшого слідування не надавав.
Також, при посиланні на зменшенні обсягу перевезень, заявник не пояснює чому продовжуються затримки у перевезенні вантажів, навіть, з урахуванням строків, на які продовжувався строк доставки, з урахуванням часу, зазначеного у п.49 накладної (яка заповнена на підставі п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Зменшення обігових коштів відповідача не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Щодо посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень, то відповідач не зазначив яким чином це вплинуло на своєчасність доставки вантажу у договірних відносинах з позивачем (зайнятість рухомого складу для військових потреб тощо).
Також суд наголошує, що визначення значності суми штрафу з розміром передплаченого податку на прибуток за 2018 рік, оскільки розмір штрафу за нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку, а саме ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України може порівнюватись лише з розміром збитків кредитора.
Доводи заяви про зменшення розміру штрафу стосовно того, що вказаними порушеннями позивачу не завдано збитків та посилання на необхідність врахування економічного ефекту для відповідача від здійсненої господарської операції не приймаються судом, оскільки принцип зменшення неустойки до економічно обґрунтованого, на думку відповідача, рівня (з урахуванням прибутковості господарської операції), та можливість його застосування в будь-якому випадку, взагалі нівелює застосування такої відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 №910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 №904/3988/18, від 29.05.2019 №904/5943/18, від 05.06.2019 №904/116/19, від 19.06.2019 №908/2703/18.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру штрафу відсутні.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести в зв'язку з розглядом справи:
витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 961,45грн., з яких:
усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 315,00грн.,
збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) - 315,00грн.,
перевірка та підготовка документів - 315,00грн.,
підготовка та подання позовної заяви (6 годин роботи адвоката) - 1891,8грн.,
участь у судових засіданнях (орієнтовно два засідання) - 2000,00грн.,
гонорар за складність справи майнового характеру - 2 439,05грн.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
У відповідності до вимог ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За частиною 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2978,32грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 243904,68грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 4; ідентифікаційний код 00191224) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 198 554 (сто дев'яносто вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. та 2978 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.07.2020
Суддя Н.М. Євстигнеєва