Ухвала від 15.07.2020 по справі 904/4262/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

15.07.2020 м.Дніпро Справа № 904/4262/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

розглянувши клопотання арбітражного керуючого Лукашука М.В. про витребування доказів у справі

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року (суддя Суховаров А.В.) постановлену за результатом розгляду заяви (позовної заяви) Акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м.Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО", Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівська,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ", м.Дніпро

про визнання недійсним договору дарування №19 від 15.01.2016

у справі №904/4262/17

за заявою Акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м.Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ", 49044, Дніпропетровська область, м.Дніпро, Жовтневий район, вул.Рогальова, буд.21-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 35202094

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року у даній справі, у задоволенні заяви (позовної заяви) Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченко/вул.Пушкінська, буд.8/26, ідентифікаційний номер юридичної особи 14359319) до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО" (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівська, вул.Чаплинська, буд.1-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 39964141), до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" (49044, м.Дніпро, вул.Рогальова, буд.21-А, ідентифікаційний номер юридичної особи 35202094) про визнання недійсним договору дарування №19 від 15.01.2016 відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "ВТБ Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року по справі №904/4262/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та визнати недійсним договір дарування №19 від 15.01.2016 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі №904/4262/17 та призначено до розгляду у судове засідання на 16.06.2020 року.

16.06.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.07.2020 року.

07.07.2020 року від арбітражного керуючого Лукашука М.В. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Тараненко Р.В. (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка 23/1-А) посвідчений ним договір дарування ѕ часток комплексу будівель і споруд (Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, буд. 24) від 15.01.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 19.

07.07.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.07.2020 року.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого Лукашука М.В. про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне.

В силу частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення позивачем на стадії подання позову обсягу доказів, якими він планує підтвердити наявну у нього матеріально-правову вимогу до відповідача.

У силу пункту 4 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. При цьому частинами другою, четвертою, п'ятою статті 80 ГПК України встановлено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Стаття 81 ГПК України регламентує порядок витребування доказів. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Колегія суддів зауважує, що правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, у силу якого суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).

У силу пункту 3 частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.

У свою чергу статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії , тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку на арбітражного керуючого).

Арбітражний керуючий Лукашук М.В. у клопотанні про витребування доказів зазначає, що не мав змоги подати дане клопотання в зазначений строк, так як позовна заява про визнання недійсним договору дарування була подана позивачем АТ "ВТБ Банк" - 28.08.2018 року, а арбітражний керуючий Лукашук М.В. був призначений розпорядником майна по справі №904/4262/17 - 16.10.2018 року, однак колегія суддів вважає, що дані обставини не можуть свідчити про неможливість подання арбітражним керуючим клопотання про витребування справи до суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що перше судове засідання з розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору дарування було призначено на 01.11.2018 року, а оскаржувану ухвалу постановлено - 25.02.2020 року, отже арбітражний керуючий мав достатньо часу щоб заявити клопотання про витребування доказів у суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що арбітражний керуючий Лукашук М.В., звертаючись з клопотаннями про витребування доказів, не зазначає об'єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчаснно вчинити певні процесуальні дії ( подати клопотання про витребування доказів) , а в силу принципу диспозитивності на особу, що не подала своєчасно відповідні докази, покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання арбітражного керуючого Лукашука М.В. про витребування доказів слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 269, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання арбітражного керуючого Лукашука М.В. від 06.07.2020 вих. 02-50/ про витребування доказів у справі - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст ухвали складено 20.07.2020 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд