вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2020 р. Справа№ 910/1675/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Добрицька В.С.
учасники справи:
позивача не з'явився
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 13.05.2020
у справі № 910/1675/20 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 6 541,47 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 6 541,47 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі №910/1675/20 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (85621, Донецька обл., Мар'їнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1-а; ідентифікаційний код 33959754) 6 541,47 грн вартості нестачі вугілля та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вартість недостачі, виявленої у вагоні, з урахуванням норми природної втрати вірно розрахована позивачем і складає 6 541, 47 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2020 у справі №910/1675/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська".
В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач зазначав, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не в повному обсязі з'ясовані обставни справи та не надано належної правової оцінки вимогам ст. 114 Статуту Залізниць України та п. 27 Правил видачі вантажів (ст.. ст.. 35. 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту) внаслідок чого зроблені невірні помилкові висновки.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/1675/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Розгляд справи призначено на 14.07.2020.
07.07.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява у якій він просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
У судове засідання, яке відбулось 14.07.2020 представники сторін не з'явилися, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
28.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (виконавець) укладено договір №608-ПУ-ПТП, відповідно до якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором та/або специфікацією.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" завантажило та здійснило відправлення по залізничній накладній №51294866, зокрема, вагону з вугіллям кам'яним № 66395450 масою вантажу 69000 кг зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Ладижин вантажоодержувачу "ДТЕК Ладижинська ТЕС".
23.09.2019 на станції Ладижин був складений комерційний акт: № 409009/79 про недостачу вантажу у вагоні № 66395450 у кількості 3300 кг, про що у накладній здійснена відповідна відмітка.
Так, у розділі Д вищезазначеного комерційного акту зазначено: «При комісійному зважуванні вагона в присутності начальника станції ОСОБА_1, агентів комерційних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник вантажоодержувача ОСОБА_4 виявилось: в вагоні № 66395450 вага брутто 88200 кг, тара ПД 22500 кг, вага нетто 65700 кг, що складає різницю ваги в сторону зменшення на 3300 кг. Навантаження на рівні бортів, маркування проглядається, маються сліди ходження. Над 1 люком за рухом поїзда з правої сторни виїмка довжиною 1500 мм, шириною 1400 мм, глибиною 600 мм, над 7 люком довжиною 1500 мм, шириною вагона 2800 мм, глибиною 700 мм. На момент прибуття та переважування течі вантажу немає. Вагон в технічному відношенні справний, про що свідчить акт форми ГУ-106 №51 від 06.09.2019 р, люка закриті. Зважування проводилось двічі, вага підтвердилась. Об'єм кузова на вагоні № 66395450 88 м. Завідуючий вантажним двором по штатному розпису не значиться».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, позивачу заподіяні збитки на загальну суму 6 541,47 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначену суму.
За розрахунками позивача нестача вантажу у вагоні № 66395450 становить 2610 кг з урахуванням норми природної втрати.
Згідно з довідкою відправника ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» вартість 1 тонни відвантаженого вугілля у вагоні № 66395450 по накладній № 51294866 становить 2506, 31 грн з ПДВ.
А отже, вартість недостачі виявленої у вагоні № 66395450 з урахуванням норми природної втрати складає 6541, 47 грн із розрахунку 2, 61 т x 2506, 31 грн.
Апелянт не погоджується з даним розрахунком. На його думку нестача у вагоні № 66395450 відповідно до вимог ст.. 114 Статуту Залізниць України та п. 27 Правил видачі вантажів повинна розраховуватися наступним чином:
Норма природної втрати - 2% - 1380 кг
Недостача складає 3300 кг-1380 кг =1920 кг
1920 кг x 2506, 31 грн (в т.ч. ПДВ) =4812, 12 грн.
За твердженням апелянта сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2 % маси, зазначеної у перевізних документах, оскільки вугілля перевозилось у вологому стані.Так, у п. 20 накладної № 51294866 від 27.08.2019 зазначено «Уголь каменный марки г насипью газовый. Влажность не менее 8 %». Апелянт стверджує, що за нормами ДСТУ 4083:2012 відсоток вологи у 16% застосовується лише для вугілля, яке призначене для пиловидного сталювання на теплових станціях. А тому вологість 8 %, яка зазначена у накладній свідчить, що вугілля перевозилось у вологому стані і тому потрібно застосовувати норму природної втрати 2 %, а не 1 %, як це зроблено позивачем.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з даним твердженням виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже.
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна, тощо.
Як вбачається з п. 20 залізничної накладної №51294866 від 27.08.2019 до перевезення був наданий вантаж: вугілля кам'яне марки г - газове. Вологість не менше 8%.
Разом з цим, згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше ніж 16,0% (п. 4.3). Один із основних показників якості вугілля кам'яного є волога, яка за даними накладних у вугіллі марки Г(Г1) (0-100) не перевищує гранично допустиму норму.
Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за №163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання грануло-метричного складу палива.
З урахуванням наведеного, суд вказує на безпідставність доводів відповідача в частині того, що до перевезення було прийнято вантаж у сирому (свіжому) або у вологому стані в розумінні вищенаведених норм, оскільки за відомостями спірної накладної вологість кам'яного вугілля, прийнятого на перевезення, не перевищувала гранично допустимих норм загальної вологості, встановлених відповідним ДСТУ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як встановлено судом вище, у серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" здійснило відправлення по залізничній накладній №51294866, зокрема, вагону з вугіллям кам'яним № 66395450 масою вантажу 69000 кг зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Ладижин вантажоодержувачу "ДТЕК Ладижинська ТЕС".
23.09.2019 на станції Ладижин був складений комерційний акт: № 409009/79 про недостачу вантажу у вагоні № 66395450 у кількості 3300 кг, про що у накладній здійснена відповідна відмітка.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом), а також "Спосіб визначення маси".
При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України, тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Комерційний акт № 409009/79 від 23.09.2019 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймається судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу, який прибув на станцію зважування.
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В цій частині суд зазначає, що у матеріалах справи наявна довідка вантажовідправника - ТОВ "ЦЗФ "Курахівська", а також вантажоодержувача - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" щодо ціни 1 тони вугільної продукції.
При цьому, у позовній заяві позивач зазначив, що оскільки він не є ані постачальником, ані покупцем спірного вугілля, тому не має можливості надати докази оплати спірного вантажу.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд дійшов висновку, що вартість недостачі, виявленої у вагоні №66395450, з урахуванням норми природної втрати, вірно розрахована позивачем та складає 6 541,47 грн. із розрахунку: 2,61 т х 2506,31 грн., що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 66395450, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 6 541,47 грн., та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вищезазначених вагонах сталась не з його вини відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.
Беручи до уваги вищенаведене та зважаючи на встановлені обставини справи та ураховуючи положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2020 у справі №910/1675/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі №910/1675/20 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції у справі №910/1675/20 набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2020.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.А. Пашкіна
С.І. Буравльов