Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3544/20
Провадження № 2/711/1585/20
03.07.2020 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просить визнати виконавчий напис від 08.11.2018 № 1934, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, щодо стягнення коштів у розмірі 3472912,00 грн.: 249516,95 грн. - сума простроченого основного боргу за кредитом, 792255,15 грн. - сума прострочених процентів, 2112602,70 грн. - пеня, 315037,48 грн. - штраф, 3500,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню. Зацікавленими сторонами зазначено: ОСОБА_2 , Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту для даних правовідносин передбачені Сімейним Кодексом України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.05.2020 дану позовну заяву залишено без руху. Підставою залишення позовної заяви без руху є її невідповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки у вступній частині позовної заяви позивачем зазначено «зацікавленими сторонами»: ОСОБА_2 , Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), хоча за приписами ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України). Крім того, зазначалось про необхідність позивачу надати документи, що підтверджують його право власності на нерухоме майно ( АДРЕСА_1 ). До того ж, звернуто увагу позивача на те, що якщо на час звернення до суду із даним позовом вказане вище нерухоме майно належить іншим особам (співвласникам), окрім нього, то відповідно до приписів ч. 1 ст. 53 ЦПК України вправі заявити клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Такі особи можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Позивачу був наданий строк для усунення недоліків тривалістю у десять днів від дня отримання копії ухвали.
Вказана вище ухвала суду направлялася на адресу позивача ОСОБА_1 , яка вказана у вступній частині позовної заяви (01.06.2020 вих. № 711/3544/20/9429/2020) рекомендованим листом з повідомленням , який 17.06.2020 отримано особисто позивачем, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ШКІ - 1801506572696).
26.06.2020 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Між тим, на думку суду, позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.05.2020. Так, у вступній частині уточненої позовної заяви позивачем зазначено «зацікавленими сторонами»: ОСОБА_2 , Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Між тим, як уже зазначалось, частиною першою статті 42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи, а не «зацікавлені сторони».
Крім того, позивачем не засвідчено належним чином ряд долучених до позовної заяви документів, враховуючи положення ч. 8 ст. 43, ч.ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України, а також не додано до позовної заяви, що датована 25.06.2020р. її копії та копії доданих до неї матеріалів, відповідно до кількості учасників справи (надано лише чотири примірники). Дана вимога визначена у ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Визначаючи наявність підстав для відкриття провадження по справі та надаючи оцінку позиції сторони позивача, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення. Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань цивільного судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Відкриття провадження по справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
Відповідно до норм ст. 175 ЦПК України обов'язком позивача є зазначення в позовній заяві зокрема, учасників справи, визначення їхнього процесуального статуту, інформації про них, обставин щодо змісту позовних вимог (способу (способи) захисту прав або інтересів, який позивач просить суд визначити у рішенні); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, позивач зобов'язаний, відповідно до вимог ст. 42, ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст. 83, ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, виконати вимоги при зверненні до суду з відповідним позовом, але у порядку та визначені строки цього зроблено не було, а тому порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи лише у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Саме позивач, як передбачено ч. 2 ст. 83 ЦПК України, зобов'язаний одночасно із поданням позову подати всі наявні в нього докази, що передбачено ч. 5 ст.177 ЦПК України, і виправдовується дією принципу змагальності, який передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при зверненні до суду, подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Отже, залишаючи позовну заяву без руху, ОСОБА_1 був поінформований про обов'язок виправити недоліки вказаної позовної заяви, а саме: привести її зміст та форму відповідно до вимог статей 42, 95, 175, 177 ЦПК України.
Слід зазначити, що вказане рішення відповідає позиції ВС, що викладене у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 (справа №705/5060/18).
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Враховуючи недоліки позовної заяви та її невідповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, про що було зазначено в ухвалі суду від 26.05.2020, позивачем не усунуті у строк встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню. До того ж, відповідно до приписів ст. 127 ЦПК України, позивачем до суду не подано заяв про поновлення або продовження процесуального строку для вчинення процесуальних дій, зокрема, подання заяв, документів тощо.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 43, 83, 95, 175-177, 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання, зазначене у позовній заяві: АДРЕСА_2 ) до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити особам, які звертаються до суду, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне судове рішення складено 03.07.2020.
Суддя: С. М. Позарецька