ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 липня 2020 року м. Київ № 640/25752/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
19.12.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) через представника звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:
- визнати дії ГУ ПФУ щодо зменшення основного розміру його пенсії 90% до 70% від сум грошового забезпечення, - протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою;
- визнати дії ГУ ПФУ щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії, - протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ, Постановою №704 та Постановою №103, без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що пенсія є власністю особи, а тому відповідач не виплачуючи пенсію в повному розмірі, позбавляє його власності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На час розгляду справи в суді, відповідач відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не надав, проте надіслав до Окружного адміністративного суду України завірену копію пенсійної справи.
Отже суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 17.12.2010 йому призначено пенсію за вислугу років (36 роки вислуги) у розмірі 90% грошового забезпечення на підставі Закону №2262-ХІІ.
Зокрема, 03.04.2018 ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 на підставі Постанов №704 та №103. Після проведення вказаного перерахунку основний розмір пенсії позивача склав 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії з надбавками склав 11172 грн. З урахуванням попередньої суми пенсії 6062 грн та підвищення 2555 грн (50% від 5110 грн) з 01.01.2018 по 31.12.2018 виплачується щомісячно - 50% суми підвищення - 2555 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісячно 75% суми підвищення: 3832,50 грн; з 01.01.2020 - 100% суми підвищення.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на дату призначення пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08.07.2011 прийнято Закон України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27.03.2014 прийнято Закон України від 27.03.2014 №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, а саме: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зазначає, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ зі змінами, не повинна зменшувати гарантований розмір пенсійного забезпечення. Таким чином, з урахуванням положень статті 58 Конституції України, перерахунок пенсії після її призначення не може погіршувати становище особи.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Окрім того, питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави неодноразово розглядалися Конституційним Судом України.
Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 до окремих категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту, віднесено громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Суд також звертає увагу на порядок перерахунку пенсій для відповідних категорій осіб. Так, згідно частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ затверджений постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» (далі - Порядок №45).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Пунктами 4, 5 Порядку №45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою №704 встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
Пунктом 1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704.
Відсотковий розмір від грошового забезпечення визначається на день призначення пенсії, у той же час він є сталим та не підлягає зміні при перерахунку. За таких обставин, зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 до 70% грошового забезпечення є протиправним та порушує прямий припис статті 58 Конституції України стосовно незворотності нормативно-правових актів у часі.
Аналогічна позиція застосована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №240/5401/18.
При цьому, суд зазначає, що статтею 51 Закону №2262-ХІІ (в редакції на дату перерахунку пенсії) визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції від 24.02.2018) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах:
з 01.01.2018 - 50 відсотків;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків;
з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Разом з тим, суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45. Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.
Таким чином, у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
До того ж ці рішення у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 (справа №160/3586/19).
При цьому, згідно із частиною третьою статті 52 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
У той же час, в період з 21.02.2018 по 05.03.2019 пункти 1, 2 Постанови №103 були чинними, з огляду на що, ГУ ПФУ правомірно керувалось її положеннями, в тому числі і з урахуванням відсутності повноважень надавати правову оцінку нормативно-правовим актам, які регламентують його діяльність.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, в частині позовних вимог, що стосуються поетапності виплати суми підвищення пенсії позивачу, то суд вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019 та зобов'язання відповідача виплачувати 100% суми підвищення пенсії позивачу визначеної станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, оскільки на момент перерахунку пенсійний орган керувався ще чинними положеннями Постанови №103.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимального розміру, то вона не підлягає задоволенню, оскільки така вимога спрямована на майбутнє, а захисту підлягає тільки порушене право, а також у зв'язку із тим, що розрахунок пенсії позивача за вислугу років, яка підлягає до виплати щомісячно не належить до повноважень суду.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам статті 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії ГУ ПФУ як невиправдані та протиправні в частині зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення та виплати підвищення пенсії не у повному обсязі з 05.03.2019 та доходить висновку про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 сплачено згідно наявної у справі квитанції від 18.12.2019 №79848 судовий збір у розмірі 1536,80 грн та заявлено дві вимоги немайнового характеру. За наслідками розгляду справи судом другу вимогу задоволено, з частковою відмовою у визначенні періоду, що носить кількісний показник.
Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог. А саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень 1536,80 грн.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн представником позивача надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 21.11.2019, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги, акт прийому-передач надання правничої допомоги № 1/19 до договору про надання правничої допомоги від 21.11.2019, рахунку-фактури від 21.11.2019, меморіальний ордер від 22.11.2019 № @2PL930539, заключну виписку за 21.11.2019 по рахунку Хомича Івана, а також розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, підписаний лише представником позивача Хомичем І.О. (т. 1 а.с. 25-31, 33).
Так, відповідно до розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 19.12.2019 розмір витрат складає 15 000,00 грн. за 15 годин роботи, пов'язаної з наданням наступних послуг:
- консультація з правових питань - 2 000,00 грн за 6 год.;
- правова оцінка та аналіз судової практики - 3 000,00 грн. за 6 год.;
- збирання (отримання) доказів - 4 000,00 грн. за 3 год.;
- написання позовної заяви - 5 000,00 грн. за 4 год.;
- підготовка позовної заяви та копії документів до неї для направлення до суду - 1 000,00 грн. за 1 год.
Аналізуючи вказані докази, в контексті зазначених норм права та обставин даної справи, суд зважає на наступне.
(1) Згідно з актом прийому-передачі надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 21.11.2019, підписаним замовником - ОСОБА_1 та виконавцем ОСОБА_2 , вартість наданої правничої допомоги виконавця становить: консультація з правових питань - 2 000,00 грн, правова оцінка та аналіз судової практики - 3 000,00 грн, збирання (отримання) доказів 4 000, 00 грн, написання позовної заяви - 5 000,00 грн, підготовка позовної заяви та копії документів до неї для направлення до суду - 1 000,00 грн. Усього до сплати - 15 000, 00 грн.
При цьому, як видно з договору про надання правової допомоги від 21.11.2019, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським Бюро «Івана Хомича» в особі директора адвоката Хомича Івана Олександровича (Адвокатське Бюро), Клієнт доручає, а Адвокатське Бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Водночас пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що за надання правничої допомоги за цим договором за справу № 1 Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму у розмірі 15 000,00 грн в такому порядку:
- суму в розмірі 7 500,00 грн Клієнт сплачує Адвокатському Бюро суму в строк протягом п'яти робочих днів з дня підписання договору;
- суму 7 500,00 грн Клієнт зобов'язується сплатити в строк протягом 5 робочих днів з дня фактичного виконання рішення суду, яким задоволено позов Клієнта по справі № 1 та виплачено Клієнту пенсії в новому суму заборгованості.
Разом з цим, пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що за надання правничої допомоги за цим договором за справу № 2 Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму у розмірі 15 000, 00 грн в такому порядку:
- суму в розмірі 7 500,00 грн Клієнт сплачує Адвокатському Бюро суму в строк протягом п'яти робочих днів з дня підписання договору;
- суму 7 500,00 грн Клієнт зобов'язується сплатити в строк протягом 5 робочих днів з дня фактичного виконання рішення суду, яким задоволено позов Клієнта по справі № 2, видачі та направлення Київським міським військовим комісаріатом на адресу ГУ ПФУ нової довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення.
Таким чином, вказаний договір про надання правничої допомоги охоплює дві різні справи, в яких позивачем є ОСОБА_1 , та за кожну з яких передбачений відповідний розрахунок за надання правничої допомоги.
На думку суду, меморіальний ордер від 22.11.2019 № @2PL930539 та заключна виписка за 21.11.2019 по рахунку ОСОБА_3 , в яких зазначено призначення платежу: «оплата згідно рахунку фактури від 21.11.2019, правнича допомога за договором про надання правничої допомоги від 20.11.2019, ОСОБА_1 » підтверджує лише оплату першої складової визначеної пунктом 4.1 вказаного договору про те, що Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму в розмірі 7 500, 00 грн в строк протягом п'яти робочих днів з дня підписання договору стосовно надання правничої допомоги у справі, що розглядається.
Інша складова за умовами цього договору у розмірі 7 500,00 грн сплачується Клієнтом в строк протягом 5 робочих днів з дня фактичного виконання рішення суду, яким задоволено позов Клієнта по справі, яка розглядається, та виплати Клієнту пенсії в новому розмірі.
Тобто, підтвердженими витратами на правничу допомогу, в даному випадку можуть бути лише 7 500,00 грн, оскільки є очевидним, що для оплати другої складової витрат на правничу допомогу необхідна сукупність обставин, які повинні настати: ухвалення рішення на користь позивача та факт його виконання.
(2) Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, в контексті заперечень відповідача щодо стягнення правничої допомоги, суд враховує наступне.
По-перше. Зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, а також зміст позовної заяви, суд вважає, що даний спір є типовим та не потребує глибокого правового аналізу та дослідження, а відтак і часових затрат.
По-друге. На переконання суду, проведення консультації з правових питань протягом шести годин, яка не передбачає вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.
По-третє. Правова оцінка та аналіз судової практики у типовій справі для професійного досвідченого адвоката, наслідками чого є більш технічний підхід (викладення фактичних обставин справи та посилання на відповідні норми, з чого фактично і складається наявна в матеріалах справи позовна заява, без проведення складного та глибокого правового аналізу у їх відповідному взаємозв'язку та, як наслідок, відповідні висновки), не вимагали за висновком суду великого обсягу аналітичної роботи та затрат часу (шести годин), з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.
По-четверте. Збирання (отримання) доказів протягом трьох годин, під чим, як вбачається з матеріалів справи, слід розуміти направлення адвокатського запиту від 27.11.2019 №581-11/19, за наслідками розгляду якого відповідачем надано відповідь листом від 06.12.2019 №296402/02 (т. 1 а.с. 20-21) з відповідними додатками, є неспівмірним ні з часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт (надання послуг), ні з його обсягом, що є підставою для зменшення розміру таких витрат.
По-п'яте. Те саме стосується написання позовної заяви - протягом чотирьох годин, тобто є явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Таким чином, з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, суд вважає заявлені витрати обґрунтованими частково, оскільки вони є неспівмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу.
Враховуючи викладене у сукупності, а також фактичний об'єм виконаної роботи та її незначну складність, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3 000 грн. за всіма визначеними у акті прийому-передачі правничої допомоги складовими професійних правничих послуг з фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу в межах даної справи у розмірі 7 500,00 грн.
У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно та належно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
За таких обставин, на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги при розгляді даної справи у розмірі 3 000, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 134, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% від сум грошового забезпечення, - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок і виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2018, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення його пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, з урахуванням виплаченого.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак