ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 липня 2020 року м. Київ № 640/21288/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" Паламарчука Віталія Віталійовича до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про зобов'язання вчини певні дії,
установив:
Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" (ПАТ "Банк Богуслав") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про зобов'язання Головне управління ДФС у місті Києві підготувати та надати на виконання до Державної казначейської служби України висновок про повернення Публічному акціонерному товариству "Банк Богуслав" надміру сплачених грошових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 1 329 374 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що листом від 27.09.2019 №407 відповідач у відповідь на лист ПАТ "Банк Богуслав" від 31.05.2019 №109/2 повідомив позивачу про відмову у поверненні надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 1 329 374 грн з посиланням на пункт 43.1 статті 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) у зв'язку із наявністю у ПАТ "Банк Богуслав" податкового боргу.
Позивач наголошує на тому, що вказана відмова у поверненні банку надміру сплачених грошових зобов'язань по податку на додану вартість, у зв'язку з наявністю податкового боргу, є протиправною, оскільки з моменту введення в дію процедури ліквідації банку, здійснення процедури погашення кредиторської заборгованості здійснюється у відповідності із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому приписи вказаного Закону звільняють банки в яких запроваджено процедуру ліквідації від сплати податків та зборів, забороняють застосування до такого банку санкції за несплату податків.
Крім того, ДФС України, на момент подання ПАТ "Банк Богуслав" заяви про повернення надмірно сплачених коштів, не звернулась із заявою про визнання кредитором у порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відтак, вимоги ГУ ДФС у м. Києві вважаються погашеними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зауважив, що перерахування надмірно сплачених коштів можливо після повного погашення податкового боргу ПАТ "Банк Богуслав", оскільки станом на дату надання відповіді в інтегрованих картках позивача обліковується податковий борг, тоді як згідно пункту 43.1 статті 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на те, що норми ПК України не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже вказане стосується виключно питань погашення податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу, у той час, коли спірні відносини стосуються повернення надміру сплачених грошових коштів.
Зауважив, що статтею 43 ПК України не встановлено порядку повернення коштів неплатоспроможного банку, які обліковуються як переплата, за умови наявності не погашеного податкового боргу. Аналогічним чином, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено порядку повернення неплатоспроможному банку коштів - переплати, у разі наявності у такого банку податкового боргу.
Позивачем надано для долучення до матеріалів справи додаткові докази, а відповідачем додаткові пояснення до справи.
Отже суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
На підставі постанови Національного банку України від 30.11.2017 №774 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.12.2017 №5267 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Богуслав» у ПАТ «Банк Богуслав» запроваджено ліквідаційну процедуру.
У ході ліквідаційної процедури ПАТ «Банк Богуслав» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Богуслав" надіслано до ГУ ДПС у м. Києві заяву від 31.05.2019 №109/2 про повернення надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість у сумі 1 329 374 грн, яка виникла внаслідок перерахування до бюджету протягом 2011-2017 років авансових платежів згідно платіжних доручень від 23.02.2011 №147 на суму 5 465 грн, від 27.09.2012 №1766 на суму 50 000 грн, від 25.11.2015 №564 на суму 261 000 грн, від 27.11.2015 №160 на суму 849 500 грн, від 28.09.2017 №303 на суму 21 500 та від 28.09.2017 №1410 на суму 150 000 грн.
Відповідь на вказану заяву надана листом ГУ ДПС у м. Києві від 27.09.2019 №407, яким повідомлено позивача про відмову у поверненні надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 1 329 374 грн з посиланням на пункт 43.1 статті 43 ПК України у зв'язку із наявністю у ПАТ "Банк Богуслав" податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1 939,57 грн, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 62 717,02 грн, земельного податку з юридичних осіб - 64 825,57 грн. Зазначено, що розгляд питання про перерахування надміру сплачених коштів буде можливим після повного погашення податкового боргу та подання плутаником податків заяви про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання відповідно до пункту 43.4 статті 43 ПК України.
Позивач не погоджується із вказаною відмовою, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
За приписами підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 43.1, 43.2 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Пунктом 43.3 статті 43 ПК України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Встановлено, що позивач у листі від 31.05.2019 просив контролюючий орган повернути кошти у сумі 1 329 374 грн як надмірно сплачені у рахунок сплати грошових зобов'язань з ПДВ згідно платіжних доручень від 23.02.2011 №147 на суму 5 465 грн, від 27.09.2012 №1766 на суму 50 000 грн, від 25.11.2015 №564 на суму 261 000 грн, від 27.11.2015 №160 на суму 849 500 грн, від 28.09.2017 №303 на суму 21 500 та від 28.09.2017 №1410 на суму 150 000 грн.
Таким чином, позивачем у складі вказаної суми заявлено до повернення суми переплати, які виникли понад 1095 днів до відповідного звернення позивача, а саме сплачені згідно платіжних доручень від 23.02.2011 №147, від 27.09.2012 №1766, від 25.11.2015 №564 та від 27.11.2015 №160. При цьому, позивачем не надано доказів звернення до контролюючих органів із відповідними заявами щодо використання суми переплати на погашення податкової заборгованості з цього та іншого податків, тобто можливості використання позивачем активу як джерела сплати його заборгованості.
Разом з цим, суд зазначає, що дана обставина не може вважатись належним доказом правомірності спірної відмови відповідача, адже зміст листа ГУ ДПС у м. Києві від 27.09.2019 №407 свідчить про те, що пропуск позивачем строку подання відповідної заяви не зазначено відповідачем в якості підстави для відмови позивачу у поверненні позивачу надміру сплачених коштів.
Так, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що за змістом листа ГУ ДПС у м. Києві від 27.09.2019 №407 єдиною підставою для відмови у повернення позивачу надміру сплачених коштів слугував висновок відповідача про наявність у ПАТ "Банк Богуслав" податкового боргу.
Встановлено, що станом на час подання ПАТ "Банк Богуслав" заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 329 374 грн, за ПАТ "Банк Богуслав" рахувався податковий борг з ПДВ у сумі 1 939,57 грн, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 62 717,02 грн, земельного податку з юридичних осіб - 64 825,57 грн.
Доказів на підтвердження відсутності вказаного податкового боргу позивачем не надано. При цьому, контролюючим органом подано до суду копії витягів з інтегрованих карток платника податків ПАТ "Банк Богуслав" на підтвердження наявності у позивача податкового боргу.
Відтак, наявність вказаного податкового боргу унеможливлює повернення ПАТ "Банк Богуслав" надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ, що свідчить про правомірність спірної відмови відповідача у поверненні зазначених коштів ПАТ "Банк Богуслав".
Доводи позивача щодо безпідставного посилання відповідача на приписи статті 43 ПК України, оскільки ПАТ "Банк Богуслав" перебуває в процесі ліквідації, а відтак його діяльність регламентується виключно приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не приймаються судом з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Разом із тим, по суті позивач звернувся до фіскального органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань саме в порядку, визначеному статтею 43 ПК України, що вбачається, зокрема із обґрунтування позовної заяви та вимог зобов'язати податковий орган підготувати та надати до органу Казначейства висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.
Отже, посилання позивача на те, що відповідно до пункту 1.3 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є не обґрунтованими, оскільки в рамках спірних відносин предметом спору не є питання стягнення з банку саме податкового боргу та/або погашення податкових зобов'язань, спірні правовідносин виникли з питань повернення надмірно сплачених податків у порядку, визначеному статтею 43 ПК України.
Відповідно, не приймається до уваги твердження позивача, що контролюючий орган не звернувся (станом на час подання позивачем заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів) у порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» із заявою про визнання податкового органу кредитором і тому борг вважається погашеним.
Статтею 43 ПК України не встановлено порядку повернення коштів неплатоспроможного банку, які обліковуються як переплата за умови наявності не погашеного податкового боргу.
Аналогічно, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено порядку повернення неплатоспроможного банку коштів - переплати, в разі наявності у такого банку податкового боргу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем його прав в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з встановлених у ході судового розгляду обставин даної справи та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" Паламарчука Віталія Віталійовича, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" Паламарчука Віталія Віталійовича (місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 15а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34540113).
Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37567646).
Суддя О.М. Чудак