17.07.2020 року Провадження № 3/425/825/20
Справа № 425/1796/20
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого - судді Коваленка Дениса Сергійовича, секретар: Брудницька О.В., за участю ОСОБА_1 та прокурора Жоріна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого начальником абонентського відділу комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ),
До Рубіжанського міського суду Луганської області, 26 червня 2020 року надійшов протокол № 81 від 26 червня 2020 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.
Аргументи держави Україна. Позиція поліцейської, яка склала протокол відносно ОСОБА_1 полягала у тому, що останній, займаючи посаду начальника дільниці водопровідно-каналізаційних мереж Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», тобто будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, а отже особою, яка для цілей Закону України „Про запобігання корупції" прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, порушив вимоги названого закону, передбачені частиною 1 статті 45. Оскільки, несвоєчасно (26.05.2020 року), без поважних причин подав декларацію за 2018 рік, шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Висновок прокурора Жоріна Сергія Олександровича , який представляв державу Україна у суді полягав у тому, що зібрані особою, яка склала протокол докази, вказують на всебічність, повноту та об'єктивність встановлених цією особою обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також правильність їх кваліфікації. За обсягом, докази вважав достатніми аби стверджувати, що адміністративне правопорушення вчинив саме ОСОБА_1 , і що він повинен понести адміністративну відповідальність.
Сам ОСОБА_1 , встановлені особою, яка склала протоколи обставини, не заперечував, окрім відсутності поважних причин несвоєчасного подання декларації. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, не визнав. Пояснив, що на початку березня 2019 року він сам в усній формі звернуся до Уповноваженої особи підприємства щодо неможливості подання електронної декларації у зв'язку із закінченням строку дії електронного цифрового підпису (ключа). Діяв не умисно, не завдавши збитків державним або суспільним інтересам, шкідливих наслідків, у зв'язку з наведеними обставинами та через великий обсяг роботи на підприємстві із ненормованим робочим часом, ним була подана електронна щорічна декларація за період з 01.01.2018 рік по 31.12.2018 рік тільки 26.05.2020 року. Однак враховуючи те, що з дня виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (18.04.2019року), сплив шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, і встановлення вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд, просив на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі закрити.
Також, безпосередньо у судовому засіданні надав суду такі пояснення, що про строковість ключів, які використовуються для подання декларацій йому було відомо. Ні в січні, ні в лютому 2019 року, через завантаженість на роботі (працював до 18-ї, іноді й до 19-ї години вечора), він декларацію подати навіть не намагався. У березні 2019 року хотів подати декларацію, але загубив пароль від ключа, проте за допомогою для зміни чи відновлення пароля ні докого не звертався, бо думав, що впорається сам. Що стосується періоду з 01 квітня 2019 року по 26 травня 2020 року, то в цей період він подати декларацію не намагався, бо вважав, що оскільки він пропустив строк її подання, то її подавати вже немає потреби. А у період подання декларації проживав не за місцем реєстрації, а у родички, де немає інтернету та компьютера, до того ж, вона тяжко хворіла.
Оцінка суду.
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
А законодавство України про адміністративні правопорушення, складається з Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП) та інших законів України (стаття 2 КУпАП).
І зокрема, дійсно частина 1 статті 172-6 КУпАП передбачає, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
При цьому суд одразу відзначає, що за цією статтею правопорушенням вважається несвоєчасне подання декларації без поважних причин, а не її не подання у передбачений законом строк.
Судом встановлено, що наказом Директора Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради П.А. Подхватіліна, № 260к від 11.07.2017 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника дільниці водопровідно-каналізаційних мереж з 12.07.2017 року з окладом у відповідності зі штатним розписом (а.с. 24,25-26,27).
Судом встановлено, що у період діяльності ОСОБА_1 на посаді начальника дільниці водопровідно-каналізаційних мереж вказаного підприємства, воно діяло на підставі статуту, в редакції, затвердженій рішенням Рубіжанської міської ради від 27.09.2012 року за №26/51 (19-23).
І, за цим статутом: засновником підприємства була Рубіжанська міська рада, яка і створила це підприємство на підставі свого рішення (пункт 1.1. та 1.2. Розділу 1); підприємство є комунальним (пункт 1.3. Розділу І); комунальне підприємство „ Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства " Рубіжанської міської ради має скорочену назву: КП „РВУВКГ" (пункт 1.5. Розділу 1); підприємство є юридичною особою (пункт 2.1. Розділу 2). У пункті 2.4. цього ж розділу Статуту Підприємства зазначено, що підприємство веде самостійний баланс, має закріплене за ним майно, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку та кутовий штамп з власним найменуванням та ідентифікаційним кодом, бланки з власними реквізитами та інші атрибути.
Тому, з урахуванням частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України, суд погоджується із тим, що комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства», на протязі 2018 року дійсно було юридичною особою публічного права.
А з огляду на пункти 1-5 Розділу І, пункти 1-19 розділу ІІ та пункти 1-5 розділу ІІІ посадової інструкції начальника дільниці водопровідно - каналізаційних мереж Підприємства (а.с.25-26), ОСОБА_1 , займаючи цю посаду на протязі 2018 року, дійсно виконував організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, тобто ОСОБА_1 був посадовою особою юридичної особи публічного права.
До такого висновку суд дійшов через те, що за вказаними положеннями Інструкції, як начальник дільниці водопровідно - каналізаційних мереж він був керівником з усіма правами та безпосереднім організатором виробництва на своїй ділянці, і всі його вказівки були обов'язковими до виконання усіма працівниками (пункт 4 Розділу І). Для чого на нього були покладені відповідні права та обов'язки (Розділ ІІ та ІІІ).
Таким чином, перебуваючи на посаді начальника дільниці водопровідно - каналізаційних мереж підприємства, ОСОБА_1 , як посадова особа юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», у 2018 році, дійсно вважався особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, а отже був суб'єктом на якого поширюється дія цього Закону.
А відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» як особа, зазначена у підпункті "а" пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, ОСОБА_1 дійсно зобов'язаний був до 1 квітня 2019 року подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2018 рік за формою, що визначається Національним агентством.
Але надані суду особою, яка склала протокол докази, які суд вважає належними, достовірними і допустимими, дійсно підтверджують той факт, що ОСОБА_1 подав вказану декларацію тільки 26 травня 2020 року, тобто подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, несвоєчасно (а.с.9-11,33,34,35,44-46,47,48-54).
Разом з цим, адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 1 статті 172-6 КУпАП вважається несвоєчасне подання вказаної декларації, саме без поважних причин.
Особа, яка склала протокол надала суду докази того, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 2019 року до 01 квітня 2019 року працював на підприємстві, на лікарняному чи у відпустці не знаходився (а.с.28-30); про необхідність подання декларації до 31 березня 2019 року він був попереджений письмово під підпис 28 січня 2019 року (а.с.31-32); до цього подавав декларації неодноразово (а.с.47,58), а отже був добре обізнаний про порядок і строки подання декларації; технічна неможливість подати декларацію дійсно мала місце, але виключно у такі періоди: з 04.03.2019-06.03.2019; 11.05.2019-12.05.2019; 05.07.2019-08.07.2019; 15.11.2019 (а.с.61); ключ завдяки якому ОСОБА_1 міг подати декларацію у період з 01 січня 2019 року до 01 квітня 2019 року діяв з 29 березня 2018 року по 29 березня 2019 року (а.с.58).
І суд погоджується із тим, що сукупність цих фактів, які підтверджуються доказами дійсно вказують на те, що ОСОБА_1 подавши 26 травня 2020 року декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік, яку треба було подати до 01 квітня 2019 року, дійсно несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. А отже, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Суд уважно і дуже ретельно проаналізував усі повідомлені ОСОБА_1 причини несвоєчасного подання ним декларації, але вважає їх такими, що як кожна з них окремо, так і всі вони у своїй сукупності, не свідчать про те, що вони були поважними аби подати декларацію тільки 26 травня 2020 року.
Суд вірить у те, що ОСОБА_1 , у 2018 році у період строку подання декларації міг мати багато роботи і працювати до 19 години. Але суду не надано достатніх і вагомих пояснень та доказів, які могли би їх підтвердити, про те, що обсяг роботи був настільки великим, що не можна було приходити на работу трохи раніше або ідти з неї трохи пізніше аби заповнювати декларацію хоча би поступово протягом трьох місяців і встигнути її подати у передбачений законом строк. Тому з цих же мотивів, суд не вважає поважними причинами несвоєчасного подання декларації і те, що ОСОБА_1 проживав у той період не за постіййним місцем проживання, де у нього не було інтернету та комп'ютеру.
Суд також вірить і у те, що ОСОБА_1 міг втратити пароль без якого заповнення декларації не можливе, але суд не розуміє чому ОСОБА_1 не звернувся до фахівців за допомогою аби його змінити чи встановити новий.
Що стосується серйозної хвороби його родички, то суд з повагою відноситься до того, що ОСОБА_1 здійснював за нею догляд і це дійсно могло постійно впливати на хід його щоденних думок. Проте тут суд відзначає, що незважаючи на це, ОСОБА_1 ходив на роботу та виконував свої посадові обов'язки, а тоді, він повинен був виконати і обов'язок щодо своєчасного подання декларації.
Також суд констатує, що не вчинення ОСОБА_1 жодних дій по заповненню і поданню декларації за 2018 рік у період з 01 квітня 2019 року до 26 травня 2020 року, через його впевненість у тому, що подавати декларацію вже не потрібно через пропуск строку на її подання, не може бути сприйнято судом, як поважна причина несвоєчасного подання ним декларації.
Суд не може погодитись і з тим аргументом ОСОБА_1 , що строки притягнення його до адміністративної відповідальності закінчились. Оскільки правопорушення він вчинив 26 травня 2020 року шляхом несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. А шість місяців, передбачені частиною 4 статті 38 КУпАП не закінчились, оскільки вони рахуються з дати виявлення цього діяння з усіма ознаками складу адміністративного правопорушення, а не з 18 квітня 2019 року, якою є дата оформлення повідомлення НАЗК про факт неподання декларації у передбачений законом строк. Тому, і підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачені пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП, відсутні.
Що стосується можливості застосувати інший правовий підхід до визначення строків, на підставі судових рішень Одеського апеляційного суду та Рубіжанського міського суду Луганської області, в яких ОСОБА_1 не був учасником по справі, то суд не бачить для цього жодних правових підстав.
Таким чином, на підставі і з урахуванням всього вище викладеного, суд переконаний у тому, що зібрані особою, яка склала протокол докази, поза всяким розумним сумнівом, доводять те, що саме ОСОБА_1 , у зв'язку із несвоєчасним поданням 26 травня 2020 року без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, і саме він винен у його вчиненні, за що підлягає адміністративній відповідальності.
Положеннями частини 4 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. І ці строки не закінчились.
Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено. А тому, він підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах.
На виконання положень статті 33 КУпАП суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, з огляду на його об'єкт та наслідки, не є особливо тяжким; суд має докази його віку, статі, місця проживання та роботи, а також відомості про його доходи.
Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 172-6 КУпАП являє собою штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України складає від 850 до 1700 гривень.
Відповідно до положень частини 1 статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, врахувавши усі обставини для вирішення питання про накладення на ОСОБА_1 стягнення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, суд вважає, що накладення на нього штрафу у мінімальному розмірі, тобто у розмірі 850 гривень, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з ОСОБА_1 слід стягнути ще й 420 гривень 40 копійок у якості судового збору.
Отже, керуючись статтями 1,2,7,8,9,10,17-24,27,33-38,40-1,172-7,221,245-253,254-255,268,271,276,279,280,283-285,287,294,298-300,304,305,307,308 КУпАП, суд,
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого начальником абонентського відділу комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )винуватим у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого начальником абонентського відділу комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ),судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок, на користь Держави Україна (стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код: 26255795; реквізити для зарахування коштів: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.
Копію постанови направити ОСОБА_1 , Управлінню стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Прокуратурі Луганської області.
Судовий збір має бути сплачений ОСОБА_1 на наступний робочий день, після набрання цією постановою законної сили.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили, з урахуванням строків для сплати ОСОБА_1 судового збору.
Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, ОСОБА_1 слід надати до апарату Рубіжанського міського суду Луганської області документи, що підтвердять сплату нею судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.
Суддя Д.С.Коваленко