Справа № 362/5460/18
Провадження № 2/362/281/20
17 липня 2020 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Лущик Т.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про відшкодування шкоди,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначила, що за участю належного їй на праві власності автомобіля і автомобіля власником якого є відповідач, під керуванням ОСОБА_2 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний їй автомобіль. Постановою уповноваженого органу ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.
Оцінивши розмір заподіяної їй шкоди, посилаючись на відповідні норми матеріального права та з урахуванням виплати ПрАТ «АСК «Інго Україна» страхового відшкодування, позивач неодноразово уточнюючи під час розгляду справи позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 52 932 гривні 32 копійки та моральну шкоду в сумі 25 000 гривень 00 копійок.
Позивач в судовому засіданні підтримала вимоги позову та просила його задовольнити з викладених у заяві підстав; в подальшому надала заяву про розгляд справи у її відсутності (т.с. 2, а.с. 173 - 174).
Відповідач був повідомлений про місце, день і час розгляду справи належним чином шляхом отримання судової повістки про виклик; про причини неприбуття свого представника суду не повідомив (т.с. 2, а.с. 185).
Представник відповідача надав відзив на позов у якому заперечив щодо вимог позивача та просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що його довіритель не є боржником перед позивачем у даних деліктних правовідносинах, що поєднуються із відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.с. 1, а.с. 221 - 227).
Третя особа ПрАТ «АСК «Інго Україна» надало суду письмові пояснення щодо позову у яких підтвердило доводи позивача про виплату на користь останньої страхового відшкодування в сумі 47 136 гривень 00 копійок та надало суду заяву про розгляд справи у відсутності її представника (т.с. 1, а.с. 177 - 178; т.с. 2, а.с. 97).
Третя особа ОСОБА_2 був повідомлений про місце, день і час розгляду справи належним чином, про причини свого неприбуття суд не повідомив; також надав суду письмові пояснення щодо позову у яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд за заявою заподіювача шкоди має вирішити питання про передачу пошкодженого автомобіля позивача особі, відповідальній за шкоду (т.с. 1, а.с. 177 - 178; т.с. 2, а.с. 94).
Вислухавши вступне слово позивача та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд встановив наступні обставини.
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сливки В.В. від 21 жовтня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення № 357/14650/15-п встановлено, що 27 вересня 2015 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Камаз» номерний знак НОМЕР_1 з причепом марки «Нефаз» номерний знак НОМЕР_2 на 67-му кілометрі + 700 метрів автодороги М-05 Київ - Одеса, під час виконання маневру розвороту, не надав переваги в русі автомобілю марки «BMW» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, внаслідок чого відбулося зіткнення та автомобілі отримали механічні пошкодження, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Вказаною постановою встановлено і повністю доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності (т.с. 1. а.с. 17).
Нормою частини 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Власником автомобіля марки «BMW» номерний знак НОМЕР_3 станом на час ДТП була ОСОБА_1 , власником автомобіля марки «Камаз» номерний знак НОМЕР_1 - ПСП «Агрофірма «Світанок», а керував належним відповідачу автомобілем під час ДТП ОСОБА_2 , який перебував у той момент у трудових відносинах із відповідачем.
Вказані обставини були визнані учасниками процесу та не заперечені і не оспорені під час розгляду справи.
Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України, передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Нормою частини 1 статті 1166 ЦК України, передбачено, що шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Норма пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зокрема, під час розгляду справи в судовому засіданні відповідач не заперечив той факт, що третя особа по справі - ОСОБА_2 , станом на момент ДТП дійсно перебував у трудових відносинах із ПСП «Агрофірма «Світанок» і був його працівником.
Під час розгляду справи по суті, в судовому засіданні за клопотанням позивача у даній справі було призначено і проведено судову авто-товарознавчу експертизу.
Так, згідно із висновком експерта № 20547/19-54 від 15.11.2019 року за результатами проведення авто-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку (шкоди), завданого(ї) власнику КТЗ ОСОБА_1 , автомобіля марки «BMW 318i», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 унаслідок ДТП від 17.09.2015 року станом на дату 17.09.2015 року складає 86 795 гривень 01 копійка (т.с. 2, а.с. 116 - 125).
При вирішенні справи суд керується саме цим доказом та використовує зазначені у ньому вартісні показники оцінки транспортного засобу позивача, оскільки вони отримані у встановленому цивільним процесуальним законом порядку та виконані відповідним експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
При цьому, як вбачається з наданих ПрАТ «АСК «Інго Україна» письмових доказів, на підставі заяви позивача про страхове відшкодування від 15.10.2015 року, згідно із Полісом № АЕ № 003153566 від 19.06.2015 року, страховик виплатив на користь страхувальника розмір страхового відшкодування в сумі 47 136 гривень 00 копійок, що також підтверджується відповідним платіжним дорученням № 9964 від 16 грудня 2015 року (т.с. 1. а.с. 181).
Станом на час постановлення рішення у даній справі матеріальну шкоду в повному обсязі позивачу не відшкодовано.
Отже, у зв'язку із пошкодженням внаслідок вчиненого з вини ПРАЦІВНИКА відповідача ДТП, позивачу не відшкодовано матеріальну шкоду в загальній сумі 39 659 гривень 01 копійка, а тому, суд приходить до висновку, що вказаний розмір шкоди завданої майну позивача зобов'язаний відшкодувати відповідач.
При цьому, суд враховує роз'яснення пункту 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до яких, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Як встановлено судом за змістом висновку експерта № 20547/19-54 від 15.11.2019 року ринкова вартість автомобіля марки «BMW 318i» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на дату ДТП на 17.09.2015 року склала 86 795 гривень 01 копійка).
У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги та відхиляє усі наведені доводи відповідача і третьої особи ОСОБА_2 щодо зазначених ними підстав для відмови у позові.
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Норма частини першої статті 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Натомість, з урахуванням усіх обставин справи щодо заподіяння матеріальної шкоди позивачу, слід зробити висновок, що відсутній факт порушення прав позивача з боку відповідача, оскільки майнову шкоду позивачу завдано з вини ОСОБА_2 , а тому, суд приходить до висновку, що внаслідок пошкодження майна позивача, йому також завдана і моральна шкода, яку заподіяно не відповідачем по справі.
При цьому, суд враховує, що відсутні неправомірні дії відповідача, які призвели до заподіяння позивачу моральної шкоди.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки відсутня вина відповідача у її заподіянні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню у встановленому судом обсязі невідшкодованої позивачу матеріальної шкоди.
На підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі пропорційному до задоволеної частини вимог, разом із судовими витратами позивача на оплату судової експертизи.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 23, 993, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 39 659 (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 01 копійку та 6 551 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 00 копійок у відшкодування судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення - 17 липня 2020 року.