провадження № 274/2441/20
У Х В А Л А провадження № 1-в/0274/394/20
17.07.2020 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі
секретаря судового засідання . . . . . . . ОСОБА_2
прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3
представника адміністрації . . . . . . . . ОСОБА_4
засудженого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця (зі слів) АДРЕСА_1 , проживаючого відповідно до вироку в АДРЕСА_2 , до засудження раніше судимого: 16.02.07 за ст.ст. 121 ч. 1, 69 КК України на 3 роки позбавлення волі,
ОСОБА_5 засуджений 28 жовтня 2013 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області з врахуванням ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 27.05.14 за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.02.16 зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 30.08.12 до 27.05.14.
Початок строку відбування покарання: 30.08.12; кінець строку: 03.12.21.
Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70), звернувся до суду з письмовою заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. В судовому засіданні засуджений свою заяву підтримав, просить її задовольнити, на запитання про призначення захисника, вказав, що не потребує. Судом здійснюється судовий розгляд кримінального провадження в порядку виконання судових рішень, не здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо особливо тяжкого злочину, згідно з ч. 5 ст. 539 КПК України участь захисника не є обов'язковою. Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема належить диспозитивність (п. 19). Відповідно ж до ст. 26 КПК України "Диспозитивність" сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Як передбачено ч. 3 ст. 43 КПК України засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження. Згідно з п. 3) ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника, обов'язку обвинуваченого мати захисника ст. 42 КПК України не передбачено. Засуджений ОСОБА_5 використав своє право, як тільки було б ним заявлено клопотання про залучення захисника, судом таке клопотання було б задоволено. Обов'язкова участь захисника у кримінальних провадженнях в порядку виконання рішень суду не передбачена чинним законодавством. Наведене відповідає і Постанові Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироку" (п. 14), згідно з якою захисник повідомляється про розгляд справи лише якщо про це заявив засуджений. В судовому засіданні засуджений зазначив, що підлягає умовно-достроковому звільненню, так як постійно працює, зауважень до його поведінки на даний час не має, він вже втомився відбувати покарання, втратив рідних. На запитання про ставлення до скоєного, вказав, що жалкує, при з'ясуванні обставин скоєного зазначив, що вбив сина співмешканки, так як той хотів спричинити йому удари ножем і був більшим, а він лише захищався.
Представник адміністрації виправної колонії заяву засудженого не підтримав, охарактеризував того з посередньої сторони, як такого, що працевлаштований, сім разів заохочувався. Вину у скоєному злочині визнав повністю. Водночас двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, були бесіди виховного характеру. Має позов на суму 1696, 48 грн., погашенням якого займатись не бажає. До суспільно корисної праці залучатися не бажає, участі у житті відділення не бере, ставлення до представників адміністрації неоднозначне.
Відповідно до досліджених матеріалів засуджений ОСОБА_5 в Бердичівській виправній колонії (№ 70) відбуває покарання з 05.06.2014 року. За період відбуття покарання допустив два злісні порушення установленого порядку відбування покарання у виді зберігання заборонених предметів, за що двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, з них 1 раз поміщався в ДІЗО, стягнення погашені у встановленому законом порядку. На даний час працевлаштований в майстерні установи на дільниці по виготовленню дерев'яних лотків. Має сім заохочень. Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи. Провину у скоєному злочині визнав повністю. Має виконавчі листи на суму 1696, 48 грн., погашенням займатись не бажає.
Прокурор заперечив проти задоволення заяви, вказавши, що засуджений своєю поведінкою ще не довів свого виправлення.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.02 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» (п. 17) судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці тощо.
Заслухавши засудженого, представника адміністрації виправної колонії, думку прокурора, ознайомившись з матеріалами особової справи засудженого, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та ставленням до праці (за вісім років відбування покарання має лише 7 заохочень; будучи визнаним винним у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, фактичні обставини до цього часу заперечує; участі у громадському житті, соціально корисних роботах не бере, навпаки свідомо уникає такої праці) ще не довів свого виправлення. Сама по собі поведінка засудженого останнім часом без порушень режиму утримання не є достатньою для доведення факту виправлення, і такою має бути поведінка кожного із засуджених, сумлінне ставлення до праці може свідчити, що ОСОБА_5 стає або, навіть, став на шлях виправлення (що, зокрема, є підставою для застосування положень ст. 101 КВК України, ст. 82 КК України), однак не є достатнім для висновку, що він вже повноцінно довів своє виправлення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд
заяву засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий - суддя ОСОБА_1