П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5109/19
Головуючий в І інстанції: Вовченко О.А.
Дата та місце ухвалення рішення: 28.02.2020 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу, та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області № Ф-14220-52 від 17.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18250,78 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області здійснити відповідні коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 шляхом зменшення суми податкового боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 18250,78 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Одеській області № Ф-14220-52 від 17.05.2019 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в частині задоволених вимог, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.
В поданій апеляційній скарзі апелянтом зазначено про бажання представника апелянта прийняти участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Поряд з цим, за правилами п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За таких обставин, враховуючи відсутність необхідності у проведенні додаткових підготовчих дій, а також з огляду на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), яка за правилами п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України може бути розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про участь представника апелянта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.09.2012 року та перебуває на податковому обліку в Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (Кілійське відділення) з 18.09.2012 року.
Також, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і витягу з реєстру платників єдиного податку № 669 від 13.12.2017 року, позивач є платником єдиного податку 3 групи, видами діяльності якого за КВЕД є: 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 69.10 Діяльність у сфері права (основний).
Крім того, як вбачається з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 18 вересня 2012 року було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2329.
Позивачем до суду надано квитанції про сплату ним як фізичною особою-підприємцем єдиного соціального внеску: 0.0.947654784.1 від 23.01.2018 року на суму 2112 грн.; № 0.0.1007007702.1 від 10.04.2018 року на суму 2460 грн.; № 0.0.1087611828.1 від 18.07.2018 року на суму 2460 грн.; № 0.0.1154639919.1 від 10.10.2018 року на суму 2460 грн.
Також, позивачем на підтвердження сплати ним страхових внесків надано до суду індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 за період 2001-2017 роки.
17 травня 2019 року Головне управління ДФС в Одеській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14220-52, згідно з якою позивачу, як фізичній особі, нараховано суму боргу станом на 30 квітня 2019 року зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18250,78 грн.
Позивач, не погоджуючись з вказаною вимогою, 02.07.2019 року подав на неї скаргу до Державної фіскальної служби України, яка отримана ДФС 08.07.2019 року.
08 серпня 2019 року ДФС прийнято рішення про результати розгляду скарги № 38134/6/99-99-11-05-02-25, яким вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14220-52 від 17 травня 2019 року залишена без змін, а скарга позивача без задоволення, що стало підставою для звернення позивача із заявленим позовом.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до суду не надано доказів перебування позивача на обліку платника єдиного внеску як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та доказів подання позивачем звітності як таким платником. За таких обставин та приймаючи до уваги те, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (пункт 2 розділу І, далі - Порядок № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення № 10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі - Порядок № 435).
Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
З наведеного вбачається, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
В свою чергу, Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Також, аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності.
Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.
Крім того, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивач як фізична особа-підприємець із 17.09.2012 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В свою чергу, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, доказів звернення позивача після отримання свідоцтва від 18 вересня 2012 року про право на заняття адвокатською діяльністю до контролюючого органу із заявою за формою № 1-ЄСВ відповідачем до суду не надано.
Водночас, із відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що відповідач самостійно 05.04.2013 року встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Таким чином, оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.
Також, надаючи оцінку доводам відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, щодо узгодження оскаржуваний дій останнього з приписами пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у наведеній справі № 520/3939/19 визначено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність колізії між положеннями нормативно-правових актів різної юридичної сили, а саме: суд констатував, що приписи пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, яким передбачено обов'язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Верховним Судом зазначено, що положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено. За наявного існуючого правового регулювання, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено. Велика Палата Верховного Суду визнала правильним висновок суду першої інстанції про те, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону. Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно здійснено повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Також, доходячи вказаного висновку, колегія суддів враховує, що позивачу вже виставлялась вимога про сплату єдиного внеску від 19.11.2018 року № Ф-14220-52, включаючи суму єдиного внеску, що визначена у вимозі, яка оскаржується у даній справі. Разом з цим, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2019 року у справі № 420/606/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУДФС в Одеській області від 19.11.2018 року № Ф-14220-52. При цьому, приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою, якщо ця особа сплачує, як ФОП на єдиному податку ЄСВ в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок повторної сплаті єдиного внеску позивачем, як особою, що здійснює адвокатську діяльність за той самий період. Проте, всупереч наведеному рішенню суду у справі № 420/606/19, що набрало законної сили, відповідач повторно виставив позивачу вимогу про сплату єдиного внеску за тих самих підстав, що вже визнані судом протиправними, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 370 КАС України, згідно якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи апелянта суперечать рішенню суду у справі № 420/606/19, що набрало законної сили, а також правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 04 грудня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19, яка, на думку колегії суддів, вірно врахована судом першої інстанції при постановленні рішення у даній справі.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 16.07.2020 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька