П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 липня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/789/20
Місце та час ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
16.04.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області від 14.11.2019 року №0151595105 про застосування штрафу у розмірі 785,40 грн. та нарахування пені у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 року по 15.04.2019 року.
В обґрунтування позову зазначено, що з метою здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) позивач зареєструвався як фізична особа - підприємець з основним видом економічної діяльності 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, про що внесено відповідні відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 24.11.2011 року. Органом державної податкової служби позивача взято на облік - 25.11.2011 року. Міністерством юстиції України позивачу видано свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.07.2013 року №601. В подальшому, керуючись приписами ПК України та Закону про банкрутство позивачем подано до контролюючого органу заяву про встановлення ознаки незалежної професійної діяльності за формою 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності. З 05.01.2017 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис № 25560060002097336. З огляду на те, що, здійснюючи діяльність арбітражного керуючого у січні 2017 року, позивач займався одним і тим же видом підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець та як суб'єкт незалежної професійної діяльності, у позивача не виникло обов'язку подвійної сплати єдиного внеску. У тому числі, на виконання приписів ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 25.04.2018 позивачем сплачено єдиний внесок у розмірі 8 448 грн., що підтверджується квитанцією від 25.04.2018 року №155610040. Таким чином, висновки контролюючого органу про не виконання вимог ст. 9 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині порушення встановленого строку сплати єдиного внеску за 2017 рік, I-IV квартали 2018 року є необґрунтованими та прийняте на підставі таких висновків рішення підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС України в Одеській області № 0151595105 від 14.11.2019 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 785,40 грн. та нараховано пеню у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 року по 15.04.2019 року.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" показав, що діяльність арбітражних керуючих підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
З огляду на те, що до позивача, зареєстрованого до 05.01.2017 року як фізичну особу-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону України №2464, що в іншому випадку призведе до подвійного оподаткування позивача, а матеріалами справи підтверджується сплата позивачем ЄСВ, а саме на виконання приписів ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, що діяла до 01.01.2018 року), суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного внеску за 2017 рік, І - V квартали 2018 року та безпідставність застосування штрафу і пені згідно оспорюваного за цим позовом рішення.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону №2464, а саме єдиний внесок за 2017 рік, І - V квартали 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Зазначені обставини свідчать про дотримання відповідачем вимог законодавства, обґрунтованість штрафу та пені, а тому у суду першої інстанції не виникло правових підстав для задоволення позову та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 24.11.2011 року ОСОБА_1 зареєструвалась як фізична особа - підприємець з основним видом економічної діяльності 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління, про що було внесено відповідні відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
15.07.2013 року Міністерством юстиції України позивачу видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за №601.
Керуючись приписами Податкового кодексу України та законодавства про банкрутство, позивачем подано до контролюючого органу заяву про встановлення ознаки незалежної професійної діяльності за формою 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, а саме свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15.07.2013 року №601, про що свідчить довідка ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.07.2013 року №1315540700057.
05.01.2017 року державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис за №25560060002097336.
14.11.2019 року Головним управління ДПС в Одеській області винесено рішення від 14.11.2019 року №0151595105, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 785,4 грн. та нараховано пеню у розмірі 259,47 грн. за період з 10.02.2018 року по 15.04.2019 року на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та загальнообов'язкове соціальне страхування.
Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження рішення відповідача, подавши скаргу до ДПС України, проте скарга була залишена без задоволення, а рішення контролюючого органу - без змін.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно із п.п. 65.1, 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Згідно із п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до п.п. 178.1, 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-XII (із змінами та доповненнями) арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Аналіз наведених правових норм показав, що діяльність арбітражних керуючих підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Водночас, відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою №5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Відповідна заява позивачем подавалась, що підтверджується фактом видання контролюючим органом на ім'я позивача довідки про взяття на облік платника податків від 26.07.2013 року №1315540700057 та в якій зазначено про взяття на облік фізичну особу-підприємця, арбітражного керуючого Шармонову Вікторію Олексіївну.
Таким чином, судом першої вірно встановлено, що позивач займається діяльністю арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та перебувала на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий до 05.01.2017 року, коли державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідний запис №25560060002097336.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Отже, законодавець чітко розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України №2464 не передбачений.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України від 08.07.2010 року №2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України №116 від 24.11.2014 року.
Відтак, до позивача, якого зареєстровано до 05.01.2017 року як фізичну особу-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону України №2464, що в іншому випадку призведе до подвійного оподаткування позивача.
Зазначені висновки кореспондуються із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України №2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Разом з цим, судом першої інстанції вірно враховано докази на підтвердження факту сплати позивачем ЄСВ, а саме на виконання приписів ч. 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, що діяла до 01.01.2018 року), яким передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
25.04.2018 року ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок у розмірі 8448 грн., що підтверджується квитанцією від 25.04.2018 року №155610040.
Крім того, приписами абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, яка діяла у 2018 році) передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
На виконання абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем були здійснені сплати за І квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 07.04.2018 року №30, за II квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 16.07.2018 року №4011, за ІІІ квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 12.10.2018 року №64 та за IV квартал 2018 року, що підтверджується квитанцією від 16.01.2019 року №26-1301G/1.
За таких обставин, оскільки порушення позивачем термінів сплати єдиного внеску не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, а доводи відповідача є необґрунтованими, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини у сукупності свідчать про неправомірність рішення суб'єкта владних повноважень та наявність підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий суддя: О.В. Єщенко
судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло