П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/219/20
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» (далі - ТОВ «Строй Мир») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - Чорноморська митниця) в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 508000/2020/000006/2 від 22 січня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у органу Держмитслужби законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товарів, резервного методу, оскільки товариством був наданий повний пакет документів, необхідний для митного оформлення товарів за основним методом - за ціною договору (контракту).
Так, аналізуючи підстави, зазначені в рішенні про коригування митної вартості, товариство вказує, що воно не містить, передбачених законодавством підстав для невизнання заявленої ним митної вартості. На думку позивача, на митний орган покладений обов'язок зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання який може усунути сумніви у їх достовірності. Однак, такий обов'язок суб'єктом владних повноважень не виконаний.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, позов ТОВ «Строй Мир» задоволено.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, для митного оформлення товару за основним методом, надано усі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
На думку суду, Чорноморська митниця не довела належними та допустимими доказами, що подані позивачем до митного оформлення документи, не надавали можливість визначити митну вартість товарів за ціною контракту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Чорноморська митниця подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи свої доводи скаржник зазначив, що декларантом при розмитненні товару не надано: страхового полісу, який є обов'язковим документом згідно умов поставки CIF, документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На думку апелянта, це вплинуло на митну вартість товару та відповідно заниження декларантом митних платежів.
Далі апелянт зазначає, що перевіркою поданих документів на наявність у них розбіжностей та невідповідностей було встановлено, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 03.12.2019 року №5122019 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
Також в апеляції зазначено, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
Понад те, за результатами оцінки ризику щодо митної декларації, поданої декларантом, спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю щодо перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів.
ТОВ «Строй Мир» не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянута в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
22 січня 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та «HONGKONG O-XU GROUP LIMITED» (Продавець) укладений контракт №СН-UA-22/01/18, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти товар - дверна фурнітура, в номенклатурі, кількості та цінам, відповідно до супровідних документів. Згідно додаткової угоди від 10.06.2019 року до вказаного контракту, останній дійсний до 10 червня 2020 року.
Сторони контракту узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах CIF ODESSA/CHERNOMORSK/YUZHNIY згідно Міжнародним правилам тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (п.3.1 контракту).
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець («HONGKONG O-XU GROUP LIMITED») здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару - фурнітура металева для дверей: фіксатори, накладка для дверей з недорогоцінних металів у асортименті.
Для здійснення митного оформлення вказаного товару, декларантом 21.01.2020 р. було подано митну декларацію № UA508040/2020/000447, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту - 4590,50 дол. США.
Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи:
- пакувальний лист від 03.12.2019 р.;
- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 5122019 від 03.12.2019 р.;
- коносамент № NBS19120574B від 12.12.2019 р.;
- автотранспортну накладну № 0687 від 20.01.2020 р.;
- декларацію про походження товару № 5122019 від 03.12.2019 р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) за № 6 від 03.12.2019 р.; б/н від 01.07.2018 р., б/н від 10.06.2019 р.;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН-UA-22/01/2018 від 22.01.2018 р;
- судові рішення від 18.06.2018 р., від 22.10.2018 р. та від 24.01.2019 р.
У зв'язку із спрацюванням АСАУР із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів було встановлено наявність розбіжностей у поданих декларантом документах.
Так, митним органом зазначалось, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 03.12.2019 р. №5122019 відсутні посилання на контракт, на виконання якого вони видані, а також банківські реквізити продавця. Крім того, не надано страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування.
У зв'язку з цим, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості:
відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також було повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково були надані: прайс-лист компанії «HONGKONG O-XU GROUP LIMITED» від 26.11.2019 року та комерційну пропозицію компанії «HONGKONG O-XU GROUP LIMITED» від 28.11.2019 року.
Розглянувши додатково подані документи, митний орган, прийнявши до уваги комерційну пропозицію, вважав, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.
Враховуючи ненадання додаткових документів та непідтвердження, на думку митниці, митної вартості товару, 22.01.2020 року Чорноморською митницею прийнято рішення № UA508000/2020/000006/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до ст.64 Митного кодексу України.
В якості джерела інформації, для визначення митної вартості товарів, митним органом була обрана митна декларація від 28.12.2019 року №UA110020/2019/009885, де зазначено митну вартість 4,07 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 4728 х 4,07 = 19242,96 дол. США).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст. 52 Митного кодексу України).
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст. 53 Митного кодексу України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 Митного кодексу України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст. 53 Митного кодексу України ).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Стаття 58 Митного кодексу України унормовує визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Зокрема, частина 1 даної статті встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.
Далі, частини з 2 по 5 даної статті встановлюють, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частина 10 статті 58 Митного кодексу України встановлює, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
витрати, понесені покупцем, зокрема:
вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
витрати на страхування цих товарів.
Частина 11 Митного кодексу України забороняє при визначенні митної вартості включати до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ніякі інші витрати, крім тих, що передбачені у цій статті.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги про правомірність коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Однією з підстав коригування митної вартості товарів стало ненадання декларантом страхових документів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність витребування митним органом страхових документів.
Так, згідно контракту № СН-UA-22/01/18 від 22.01.2018 року поставка товару здійснювалась на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний за правилами Інкотермс 2010.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Тобто, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Таким чином, вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Пункт 8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України встановлює, що вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.
Таким чином, якщо, за умовами поставки, товар декларантом не страхувався, вимога Чорноморської митниці про надання такої інформації є безпідставною.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року (справа №814/1213/16).
Не приймаються до уваги також і посилання апелянта на ненадання декларантом документів, що містять відомості про вартість пакування, навантаження, оскільки, відповідно до п.4.2 контракту № СН-UA-22/01/18 від 22.01.2018 року, сторони дійшли згоди про те, що ціни, вказані у контракті включають в себе вартість пакування та маркування в яких поставляється товар.
В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що декларантом не надано копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі документи є додатковими для підтвердження або перевірки відомостей, зазначених у митній декларації та їх обов'язкове подання не передбачено ч.2 ст.53 Митного кодексу України, де міститься перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Інші доводи апелянта такі як у рахунку-фактурі від 03.12.2019 року №5122019 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, а також те, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вказане митним органом не впливає на ціноутворення та не спростовує реальну вартість товару.
В апеляції Чорноморська митниця зазначає про спрацювання АСАУР із формою контролю щодо перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів.
Колегія суддів, аналізуючи даний довід апеляції, вважає, що наявність в системі АСАУР інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Окрім того, слушно зауважити, що відомості, які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі, мають лише допоміжний інформаційний характер та жодним чином не можуть слугувати, при прийнятті митним органом відповідних рішень, визначальним фактором для коригування митної вартості.
Понад те, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що у використаній суб'єктом владних повноважень митній декларації від 28.12.2019 року №UA110020/2019/009885 визначені інші умови поставки (CFR), а також товар за цією декларацією відноситься до іншої торгової марки, що унеможливлю порівняння їх ціни.
З огляду на викладене, колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, що ТОВ «Строй Мир» надало для митного оформлення імпортованого товару вичерпний перелік документів, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню.
Верховний Суд, вирішуючи подібні правовідносини, у постанові від 04 вересня 2018 року (справа №814/2659/16) висловив позицію, що є недостатньо лише однієї вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення про їх вплив на митну вартість оцінюваного товару та без роз'яснення, чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позаяк відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведені обставини, які стали підставою для коригування митної вартості, є підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують наявні підстави для відмови в задоволенні апеляції та залишенні рішення суду першої інстанції без змін.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, а також те, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для касаційного оскарження даного рішення.
Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 17.07.2020 року.