П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3654/19
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Дата і місце ухвалення 21.02.2020р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Федусика А.Г.,
за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2019 року -
У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2019 року №0004124915, № 0004134915, №0004144915.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт посилався на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість, а також встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість. Контролюючий орган посилався на те, що позивачем у бухгалтерському обліку було відображено придбання олії соняшникової нерафінованої від ТОВ "Центр Комторг", однак, перевіркою встановлено, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не відбулись, відсутнє джерело походження товару по ланцюгу постачання.
Апелянт вважає, що за відсутності фактичного руху товару від постачальників первинні документи, які стали підставою для формування бухгалтерського обліку, не мають юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що прийняті податкові повідомлення рішення є правомірними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
15.06.2020 року на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ТОВ "Кворум-Нафта" на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.08.2019 року по 09.09.2019 року податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кворум-Нафта», за результатами якої складено акт перевірки №55/28-10-49-15/32938047 від 16.09.2019 р.
Згідно висновків акту, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1. ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6039521 грн.; п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6101709 грн. (січень 2019 р. - квітень 2019 р.) та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2019 р. в розмірі 608870 грн.
В акті перевірки Офіс ВПП ДФС посилався на те, що у перевіряємому періоді (з 01.01.2019 року по 30.04.2019 року) ТОВ "Кворум-Нафта" було здійснено придбання олії соняшникової нерафінованої у ТОВ "Центр Комторг" та у підтвердження вчинення вказаної господарської операції позивачем до перевірки були надані такі первинні документи.
Контролюючий орган посилався на те, що господарські операції між ТОВ "Кворум-Нафта" та ТОВ "Центр Комторг" з придбання олії соняшникової нерафінованої не відбулись, оскільки відсутнє джерело походження товару по ланцюгу постачання: ТОВ "Чугуївський масло завод" - ТОВ "Центр Комторг" - ТОВ "Кворум Нафта".
Відповідач посилався на те, що відповідно до узагальнюючої податкової інформації від 05.07.2019 року, отриманої від ГУ ДФС у Львівській області, встановлено неправомірне визначення податкових зобов'язань ТОВ "Чугуївський масло завод" при продажу товарів ТОВ "Центрг Комторг". Встановлено, що виготовлення олії соняшникової, відповідно до посвідчень якості, здійснювалось на потужностях ТОВ "Саундагро", однак вказане товариство надавало послуги з переробки насіння соняшникового для ТОВ "Чугуївський масло завод" у жовтні 2018 року, тоді як в посвідченнях вказано період виготовлення - грудень 2018 року.
Згідно відповіді ГУ ДФС у Кіровоградській області на запит відповідача, стосовно ТОВ "Саундагро" складено акт про неможливість проведення документальної перевірки у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.
Враховуючи все вищевикладене контролюючий орган дійшов висновку, що в даному випадку неможливо встановити походження товару - олії соняшникової нерафінованої, а тому встановлено відсутність постачання товарно-матеріальних цінностей/послуг та оформлення окремих первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників до ТОВ "Центр Комторг" та подальшому контрагентів-покупців необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.
Відповідач зазначив, що реальність вчинення господарських операцій з ТОВ "Центр Комторг" відсутня, тоді як наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів.
В акті також зазначено, що в ході перевірки встановлено факт використання позивачем у господарській діяльності ідентичного товару, що у свою чергу є свідченням набуття останнього у власність платником податку без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Вказані активи, на думку відповідача, повинні були бути відображені в доходах товариства.
Враховуючи викладене контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму задекларованого податкового кредиту, занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.
На підставі акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0004124915 від 08.10.2019 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов'язанням 610 378 грн., за штрафними санкціями в сумі 3019760,50 грн.;
- №0004134915 від 08.10.2019 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням 6101709 грн., за штрафними санкціями в сумі 1525427,25 грн.
- №0004144915 від 08.10.2019 р., яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ за квітень 2019 р. в сумі 608870 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Кворум-Нафта" оскаржило їх до суду першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Кворум Нафта" з огляду на наступне:
В ході розгляду справи встановлено, що 25.01.2019 року позивач уклав з ТОВ «Центр Комторг» договір поставки №П-1, за умовами якого позивач придбав товар (соняшникову олію). Відповідно до умов додатків до договору №1-3 контрагент позивача зобов'язався поставити товар 2000 т (+/- 10) олії, загальна вартість партії склала 41412822,75 грн., у тому числі ПДВ - 6902137,13 грн., оплату позивач мав здійснити протягом 60 робочих днів з дати передачі товару (а. с. 152-158).
У підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивач надав до суду акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, платіжні доручення (т. 1 а.с. 77-96, 159-194).
Згідно п. 4.2 Договору №П-1 від 25.01.2019 року товар, який є предметом цього договору, що був виготовлений виробником товару та переданий у власність постачальнику, знаходиться (зберігається) в місці зберігання товару (складах виробника товару) та передається від постачальника до покупця безпосередньо на місці зберігання. Адреса місця зберігання (місця поставки) кожної партії товару зазначається (вказується) у відповідному додатку на таку партію товару. Плата за зберігання не нараховується і до оплати не пред'являється, за виключенням положень, визначених в п.п. 4.10, 6.5 цього договору.
Судом встановлено, що за умовами додатків до договору №П-1 від 25.01.2019 року, місцем поставки товару зазначена адреса потужностей ТОВ «Саундагро», яким видані посвідчення про якість, а саме: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, 4.
Позивачем також був наданий договір комісії №К-25/01, укладений між ТОВ "Кворум-Нафта" та ТОВ «Перфоменс», за умовами якого останній зобов'язується від імені позивача реалізувати нерезидентам України продукцію, яка належить Комітенту, укласти експортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України, забезпечити збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом, укласти необхідні договори митного оформлення товару при відправленні та виконати всі митні платежі (т. 1 а.с. 97-105).
На підтвердження реальності даного договору позивач надав акти приймання-передачі товару комісіонеру, товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування товару з місця його отримання позивачем від його постачальника, звіти комісіонера про виконання умов договору, митні декларації, експортні зовнішньоекономічні контракти (т. 1 а.с. 106-250, т. 2 а.с. 1-20).
У наданих до суду апеляційної інстанції поясненнях представник ТОВ "Кворум-Нафта" зазначив, що згідно п. 4.2 договору №П-1 від 25.01.2019 року Постачальник та Покупець домовились, що Товар, який є предметом цього договору, виготовлений Виробником товару та переданий у власність Постачальнику передається від Постачальника до Покупця безпосередньо у місці зберігання, яке зазначається Додатках до Договору.
На виконання вказаних умов договору, 25 січня 2019р., 01 та 16 лютого 2019р., на виконання умов договору, укладеного з ТОВ "Центр Комторг" генеральним директором товариства було здійснено виїзд за місцем зберігання та передачі товару (Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, 4). Вказане підтверджується наданими до суду копіями наказів про відрядження (місце відрядження: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, 4), посвідчень на відрядження та звітами про використання коштів, виданих на відрядження (т. 3 а.с. 7-15).
Позивач вказав, що після візуального огляду місць зберігання товару були підписані відповідні видаткові накладні і акти приймання-передачі Товару від Постачальника - ТОВ «Центр Комторг». На виконання умов додатку № 1 від 25.01.2019р. були здійснені поставки, що підтверджується видатковими накладними.
Також позивач зазначив, що відповідно до умов п. 3.1 Договору Постачальник надає покупцеві посвідчення якості виробника. Копії наданих постачальником посвідчень якості товару наявні в матеріалах справи.
Розрахунки за договором були проведені в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.
Також представник позивача пояснив, що одночасно, після приймання від Постачальника товару за адресою його придбання - Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, 4) цей товар був переданий Комісіонеру - товариству з обмеженою відповідальністю «Перфоменс» на підставі договору комісії від 25.01.2019 року №К-25/01, з метою подальшої його реалізації на експорт.
Вказані операції є документально підтвердженими, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі товару від позивача до Комісіонера.
В подальшому транспортування товару з місця його зберігання, яке одночасно є місцем його передачі від постачальника покупцю, здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю «Перфоменс», згідно укладених з перевізником ТОВ "Нікспецтранс" угод, на термінал ТОВ "Евері" за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.
Транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, в яких замовником перевезень виступає ТОВ "Перфоменс".
Подальша реалізація товару підтверджується наданими позивачем зовнішньоекономічним контрактом від 28.01.2019 року № SA-1, укладеним Комісіонером з компанією "UK-FIELDS S.R.O." та експортними митними деклараціями.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
У зв'язку з цим, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем були надані первинні документи у підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Центр Комторг", обумовлених укладеним договором поставки, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.
Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження позивачем реального виконання вищевказаного договору, укладеного з ТОВ "Центр Комторг", оскільки позивачем надано усі необхідні первинні документи у підтвердження виконання господарської операції: підтверджено факт отримання товару позивачем від його контрагента (олія соняшникова) та його подальше використання у власній господарській діяльності (подальша реалізація). Всі первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В свою чергу, слід зазначити, що податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Загальними принципами господарювання визначена свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
При цьому, ст. 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст. 43 ГК України).
Посилання податкового органу в акті перевірки на нездійснення поставки товару у ланцюгу постачання товару до контрагента позивача колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що висновки контролюючого органу про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності повинні ґрунтуватись на аналізі господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом у перевіряємому періоді.
Згідно усталеної практики застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв'язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 року у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 року у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 року у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 року у справі №500/2733/18.
Слід зазначити, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у даній справі не встановлені.
Посилання податкового органу на лист ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.08.2019 року про неможливість проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Саундагро" в якості доказів неможливості встановлення походження придбаного позивачем товару є безпідставними. ТОВ "Саундагро" не являється безпосереднім контрагентом позивача. А сам по собі лист податкового органу про неможливість проведення перевірки не є належним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки не містить жодних відомостей щодо предмету доказування. Висновок податкового органу ґрунтується не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.
В акті перевірки також зазначено, що згідно податкової інформації, отриманої від ГУ ДФС у Львівській області, встановлено неправомірне визначення податкових зобов'язань ТОВ «Чугуївський Масло Завод» при продажу товарів ТОВ «Центр Комторг» у січні на суму 6710711,07грн.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.02.2020 р. №820/5478/16
Крім того, колегія суддів враховує, що під час проведення перевірки позивачем були надані посвідчення про якість товару, в яких виробником вказано ТОВ «Саундагро» та зазначено адресу потужностей.
З огляду на все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача із контрагентом ТОВ "Центр Комторг", зазначеним в акті перевірки, фактично виконувалися та підтверджені документально. Судами не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2020 року було задоволено клопотання Офісу великих платників ДПС та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року до ухвалення рішення по даній справі.
Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, згідно ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 року складає 28 815 грн.
Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників ДПС на користь Державного бюджету України підлягає сума несплаченого судового збору у розмірі 28 815 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Державного бюджету: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA9089 9998 03131 1125 60000 26001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 28 815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст складено 16.07.2020 року
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: А.Г. Федусик