15.07.20
22-ц/812/800/20
Справа №480/2223/15-ц Головуючий суду першої інстанції - Войнарівський М.М.
Провадження №22-ц/812/800/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
15 липня 2020 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,
за участі:
представника позивача - Глущенка С.В . ,
відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -
ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору,
22 жовтня 2015 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк» або Банк) подало до суду позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовувало наступним.
10 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №081/2008 строком до 10 квітня 2028 року, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 46 000,00 дол. США для придбання квартири, зі сплатою 13,5% річних.
16 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого в кредитний договір внесені зміни, а саме розділ 8 «Порядок сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту» викладено в новій редакції.
21 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2/2008 до кредитного договору, відповідно до якої до кредитного договору внесені зміни, а саме п.9.1 та п.9.2 договору (щодо відповідальності позичальника) викладено в новій редакції.
18 вересня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору, відповідно до якого надано відтермінування по сплаті основної суми заборгованості з 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2010 року та на цей період зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 9% річних.
15 листопада 2010 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору, відповідно до якого змінено спосіб погашення кредиту, внесені зміни до розділу відносно відповідальності позичальника.
З метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки №081-1/2008, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.
Аналогічний договір поруки №081-2/2008 було укладено 10 квітня 2008 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.
18 вересня 2009 року до договорів поруки були внесені зміни відносно зменшення процентної ставки на період з 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2010 року.
Банк вказував, що виконав своє зобов'язання щодо надання кредиту, натомість відповідач ОСОБА_2 допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту.
20 липня 2015 року ОСОБА_2 і поручителям надіслані вимоги щодо необхідності виконання договору, а у випадку невиконання - про дострокове стягнення сум за договором. Відповідачі вимоги не виконали.
У зв'язку з цим станом на 02 липня 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 42 250,67 доларів США, що складається з поточної заборгованості за кредитом у сумі 40 129,04 доларів США, заборгованості за простроченим кредитом у сумі 491,31 доларів США, 3% річних у сумі 3,20 доларів США, простроченої заборгованості за процентами у сумі 1269,90 доларів США, строкової заборгованості за нарахованими процентами у сумі 213,22 доларів США, 3% річних у сумі 8,13 доларів США, пені у сумі 135,87 доларів США.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачів суму заборгованості у солідарному порядку.
12 вересня 2016 року Банк збільшив позовні вимоги і просив станом на 02 вересня 2016 року стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 49 093,74 доларів США, що складається з поточної заборгованість за кредитом в сумі 38 648,19 доларів США, заборгованості за простроченим кредитом в сумі 1972,16 доларів США, 3% річних в сумі 46,20 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками в сумі 6001,37 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 243,68 доларів США, 3% річних в сумі 125,21 доларів США, та пені в сумі 54 747,11 грн., що еквівалентно 2 056,93 доларів США.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали зустрічний позов, в якому зазначали, що під час укладення кредитного договору Банк не надав ОСОБА_2 вичерпну інформацію про умови надання кредиту та ризики, які можуть виникнути внаслідок його укладання, чим порушив його права як споживача, що має наслідком визнання його недійсним, а також додаткової угоди №1 від 16 квітня 2008 р., договору про внесення змін №1 від 18 вересня 2009 року, договору про внесення змін №2 від 15 листопада 2010 року, договору поруки №081-1/2008 від 10 квітня 2008 року, договору про внесення змін до нього №1 від 18 вересня 2009 року, договору поруки №081-2/2008 від 10 квітня 2008 року, договору про внесення змін до нього №1 від 18 вересня 2009 року, іпотечного договору від 10 квітня 2008 року.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року в задоволенні позову Банку відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір №081/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 ..
Визнано недійсним іпотечний договір від 10 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ВТБ Банк».
Визнано недійсним договір поруки №81-1/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір поруки №81-2/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 .
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, внаслідок чого існує істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків, а тому є підстави для визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору і договорів поруки. У зв'язку з вказаним відсутні підстави для задоволення первісного позову.
Не погодившись із вказаним рішенням, Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошували на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст.ст.559, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12).
В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.
Ст.ст.526, 559, 612, 625 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.
Відповідно до вимог статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на час укладання кредитного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:
1) сума кредиту;
2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;
3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
4) право дострокового повернення кредиту;
5) річна відсоткова ставка за кредитом;
6) інші умови, визначені законодавством.
У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:
1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;
2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;
3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;
4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.
Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.
Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.
Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.
Право відкликання згоди не застосовується щодо:
1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;
2) споживчих кредитів на придбання житла;
3) споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:
1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або
2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або
3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або
4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);
2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;
7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;
9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;
10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;
13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;
14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;
15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;
16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;
17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору.
Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору.
Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі.
Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до:
1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;
2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
1) такі положення також підлягають зміні; або
2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статті 626-628 ЦК України передбачають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 р оку, в редакції на час укладання кредитного договору, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:
значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;
перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;
перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до ВАТ «ВТБ Банк» з заявою про надання кредиту (т.1 а.с.59).
10 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №081/2008, відповідно до якого останньому було надано кредит в сумі 46 000,00 дол. США строком до 10 квітня 2028 року, зі сплатою 13,5% річних, пені у розмірі 0,1% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочки. Розділи 7 та 8 договору містять ґрунтовні роз'яснення щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом з зазначенням формули нарахування і порядок сплати кредиту та процентів.
Згідно з заявою на видачу готівки 10 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти (т.1 а.с.60).
У цей же день було укладено між Банком та ОСОБА_2 іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
16 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого в кредитний договір внесені зміни, а саме розділ 8 «Порядок сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту» викладено в новій редакції. Зазначений договір визначає щомісячний ануїтетний платіж в сумі не менше ніж 562 долари США. Період сплати з 01 по 08 число кожного місяця.
21 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2/2008 до кредитного договору, відповідно до якої до кредитного договору внесені зміни, а саме п.9.1 та п.9.2 договору (щодо відповідальності позичальника) викладено в новій редакції.
18 вересня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору, відповідно до якого надано відтермінування по сплаті основної суми заборгованості з 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2010 року та на цей період зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 9% річних. Цей договір також містить формулу нарахування процентів.
15 листопада 2010 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору, відповідно до якого змінено спосіб погашення кредиту, внесені зміни до розділу відносно відповідальності позичальника.
10 квітня 2018 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки №081-1/2008, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.
Аналогічний договір поруки №081-2/2008 було укладено 10 квітня 2008 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.
18 вересня 2009 року до договорів поруки були внесені зміни відносно зменшення процентної ставки на період з 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2010 року до 9% річних.
Виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 свідчать, що до 2015 року він виконував умови договору щодо погашення кредиту (т.2 а.с.2-183).
20 липня 2015 року Банк направив ОСОБА_2 вимогу про необхідність виконання умов договору щодо своєчасного погашення кредиту, у якій було зазначено, що Банк вимагає негайного виконання порушеного зобов'язання та сплати заборгованості протягом 60 календарних днів від дати отримання повідомлення. На 61 календарний день термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатися таким, що настав, а кредитна заборгованість - обов'язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов'язання на той момент не буде виконане.
Вказане повідомлення було отримано ОСОБА_2 06 серпня 2015 року (т.1 а.с.62).
Повідомлення про необхідність погашення заборгованості були направлені і поручителям.
Згідно з розрахунками Банку станом на 02 липня 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 42 250,67 доларів США, що складається з поточної заборгованості за кредитом у сумі 40 129,04 доларів США, заборгованості за простроченим кредитом у сумі 491,31 доларів США, 3% річних у сумі 3,20 доларів США, простроченої заборгованості за процентами у сумі 1269,90 доларів США, строкової заборгованості за нарахованими процентами у сумі 213,22 доларів США, 3% річних у сумі 8,13 доларів США, пені у сумі 135,87 доларів США (т.1 а.с.8-11), а станом на 02 вересня 2016 року - в сумі 49 093,74 доларів США, що складається з поточної заборгованість за кредитом в сумі 38 648,19 доларів США, заборгованості за простроченим кредитом в сумі 1972,16 доларів США, 3% річних в сумі 46,20 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками в сумі 6001,37 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 243,68 доларів США, 3% річних в сумі 125,21 доларів США, та пені в сумі 2 056,93 доларів США (т.2 а.с.188-195).
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза, об'єктом якої був оригінал Інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту, розташований у т.3 на а.с.39-42.
Згідно з висновком експерта №17-210 від 21 листопада 2017 року підпис від імені ОСОБА_2 на оригіналі Інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка складається з розрахунку вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань позичальника, графіку погашення кредиту і сплати процентів виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (т.3 а.с.101-110).
Банком заявлялося клопотання про проведення повторної експертизи, але воно було відхилене судом 14 листопада 2018 року (т.3 а.с.157-159, 194-195).
Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та відсутність підстав для задоволення первісного позову не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.
Зміст укладеного між сторонами договору є зрозумілим для сприйняття і не містить несправедливих умов, а тому висновок суду щодо задоволення зустрічного позову є хибним.
Відсутність підпису відповідача ОСОБА_2 на оригіналі Інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка складається з розрахунку вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань позичальника, графіку погашення кредиту і сплати процентів, за вищевказаних обставин, не впливає на дійсність договору.
Що ж стосується вимог первісного позову, то наявні підстави для його часткового задоволення на суму 42 227,73 доларів США, з яких заборгованість за кредитом станом на 06 жовтня 2015 року (строк дострокового повернення позики) становить 40 620,35 доларів США, заборгованість за відсотками - 1145,25 доларів США (враховано всі погашення ОСОБА_2 відсотків до 17 березня 2016 року), пеня - 344 доларів США та 3% річних у межах позовних вимог до 02 вересня 2016 року - 1 18,13 доларів США.
Розрахунок щодо поручителів буде такий самий, оскільки позичальник здійснював погашення і після закінчення договору, що судом враховано при визначені заборгованості.
Оскільки рішення суду скасоване, а позов Банку задоволено на 86%, то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір у сумі 11 975,37 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №081/2008 від 10 квітня 2008 року у сумі 42 227,73 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 40 620,35 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 1145,25 доларів США, 3% річних у сумі 118,13 доларів США, пені у сумі 344 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №081/2008 від 10 квітня 2008 року у сумі 42 227,73 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 40620,35 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 1145,25 доларів США, 3% річних у сумі 118,13 доларів США, пені у сумі 344 доларів США.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «ВТБ Банк» судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 11 975,37 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді С.Ю. Колосовський
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року.