16.07.20
22-ц/812/1139/20
Провадження № 22-ц/812/1139/20 Головуючий суду першої інстанції Щербина С.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
16 липня 2020 року м. Миколаїв Справа 487/2001/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Щербини С.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, о 13 год. 13 хв., повний текст якого складений 25 травня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини,
14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком.
Доводи позовної заяви обґрунтовано тим, що позивач у період з 05 вересня 2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано судовим рішенням 23 грудня 2014 року, та в якому у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюби ОСОБА_7 залишився проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його утриманні. Спір щодо місця проживання малолітньої дитини виник після того, як мати виявила бажання забрати дитину на постійне місце проживання до себе. Проте він у більшій мірі бере участь у вихованні та житті дитини, ніж мати, турбується про здоров'я дитини, створив комфортні умови для розвитку, проводить свій вільний час разом із дитиною, завжди присутній на батьківських зборах, класних та шкільних заходах, є приватним підприємцем, має стабільний достатній дохід, для дитини створені усі необхідні умови для проживання. Вважає, що саме проживання сина з батьком відповідає інтересам дитини, оскільки син дуже прив'язаний до батька, який ніяким чином не буде чинити перешкод матері дитини у спілкуванні з нею, а розлучення дитини з батьком негативно вплине на його психологічний стан.
07 червня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із нею, посилаючись на те, що між сторонами фактично шлюбні відносини припинені з 2012 року, коли ОСОБА_1 забрав свої речі та пішов проживати за іншою адресою, залишивши її разом із дитиною. При цьому ОСОБА_1 не працював, тому не забезпечував сім'ю, зловживав спиртними напоями, мав алкогольну залежність та неодноразово лікувався з цього приводу. Син проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 та знаходився на її утриманні, перешкод у спілкуванні дитини із батьком та іншими родичами вона не чинила. Проте, ОСОБА_1 забирав дитину із школи, не пускав додому, залишаючи сина разом із собою за різними адресами. В той же час батько не займається розвитком дитини, дитина не відвідує позашкільні заклади, не має зацікавленості до власного саморозвитку та прихильності до будь якої діяльності. Коли ОСОБА_7 знаходиться з батьком, то дуже багато часу проводить за комп'ютером, не виходячи на вулицю. ОСОБА_1 забороняє сину спілкуватися з нею, бабусею та дідусем, навіть по телефону, розповідає дитині, що мати його не любить та він їй не потрібен. Син боїться розмовляти з нею, оскільки його покарає батько, що вже було неодноразово. ОСОБА_1 на теперішній час проживає із співмешканкою, ніде не працює, став підприємцем лише перед зверненням до суду з даним позовом, довідку про доходи не надав. Вважає, що для забезпечення найкращих інтересів дитини, слід визначити місце проживання дитини разом із нею, оскільки вона працює на державній службі, має постійний офіціальний дохід, позитивно характеризується, може створити для дитини усі необхідні умови для проживання, виховання та утримання сина.
Рішенням Заводського районного суд м. Миколаєва від 13 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 , місцевий суд зазначив, що виходить із інтересів дитини, враховуючи прихильність дитини до матері та з урахуванням того, що батько дитини тривалий час перешкоджає у спілкуванні дитини з матір'ю, негативно висловлюється на її адресу, маніпулює дитиною, нав'язує останньому свою думку та почуття жалості до себе, що призводить до психологічної травми дитини та негативного на нього впливає, створення матір'ю належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини. Крім того районним судом було враховано висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини з матір'ю.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , оскаржив його шляхом подання апеляційної скарги, де посилаючись на його передчасність, необґрунтованість, не відповідність дійсним обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 разом із батьком дитини.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ненадання судом першої інстанції можливості стороні позивача надати необхідні докази, а саме допитати свідків призвели до однобічного розгляду справи та ухваленню передчасного та необґрунтованого рішення, у зв'язку з чим скаржник просив викликати у судове засідання в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які можуть підтвердити факт проживання ОСОБА_7 із батьком дитини, а також визнати явку представника Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради обов'язковою.
Крім того, скаржник зазначав, що судом першої інстанції взагалі не було надано оцінки наданим ним доказам, а саме: відповіді класного керівника ОСОБА_5 , де було зазначено, хто з батьків приймає участь у вихованні та житті дитини; характеристиці ОСОБА_5 від соціального педагога; акту обстеження житлових умов дитини, складеному Службою у справах, де вказано, що дитина живе з батьком.
Суд в оскаржуваному рішенні посилається на прихильність дитини до матері, хоча у справі не має жодного доказу щодо цього факту. Посилання судом на те, що батько тривалий час перешкоджає спілкуванню дитини з матір'ю взагалі є некоректними та підтверджують, що судом першої інстанції не було досліджено доказів зі сторони позивача, і також вказують на упереджене ставлення до сторони позивача. Батько навпаки сприяє та просить сина спілкуватись з матір'ю.
Згідно протоколу судового засідання від 20 січня 2020 року, представник служби у справах дітей пояснила, що вислухавши дитину та оцінивши ситуацію бажання дитини було проживати з батьком, але служба винесла висновок щодо проживання разом з матір'ю. Тобто пояснення представника Служби у справах дітей спростовують те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив в першу чергу із інтересів дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого суду залишити без змін.
ОСОБА_3 зазначала, що позивач наполягає на допиті у суді апеляційної інстанції свідків з його боку, які можуть підтвердити факт проживання малолітнього ОСОБА_7 разом із батьком. Проте, необхідно врахувати те, що у період з 2013 року по 2018 рік Артемій проживав разом із матір'ю і став проживати з батьком лише у листопаді 2018 році, коли батько дитини самовільно, без згоди на те скаржника змінив місце проживання дитини, не повернувши останній сина в листопаді 2018 року. Отже, до 2018 року спору щодо визначення місця проживання дитини між ними не було: дитина, за її бажанням проживала то з матір'ю, то з батьком, аж поки батько не вирішив це змінити. Проте, показам заявлених свідків довіряти не можна через їх неприязне ставлення до скаржника.
За думкою скаржника, позивач постійно порушує її права як матері неповнолітнього ОСОБА_7 та права дитини.
Під час розгляду справи було встановлено, що орган опіки та піклування не був залучений до участі у справі, хоча його висновок міститься в матеріалах справи та, як з'ясовано позивач з цим висновком не погоджується, вважає його таким, що суперечить встановленим обставинам справи.
За приписами ч. 4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів, пов'язаних із захистом сімейних прав та інтересів осіб обов'язковою є участь в судовому засіданні органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч. 6 ст. 56 ЦПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесії для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Також судом апеляційної інстанції була постановлена ухвала про допит в судовому засіданні малолітньої дитини ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України такий допит в судовому засіданні проводиться в присутності представника органу опіки та піклування.
З огляду на викладені обставини та наведені приписи закону, колегія суддів вважає за необхідне залучити до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом останньої до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Керуючись ст.ст. 56, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Залучити до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст ухвали складено 16 липня 2020 року.