Дата документу 01.07.2020 Справа № 334/2647/20
Провадження № 11-сс/807/711/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 334/2647/20 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2020 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
задоволено клопотання слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 та застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 20 години 34 хвилин 28 липня 2020 року, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84 080 грн. та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2020 щодо ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою,
Апелянт, посилається на дані про особу ОСОБА_7 та наявність у нього стійких соціальних зв'язків, а саме, що він раніше не судимий, має тяжке захворювання - хворобу Беккера, постійне місце роботи та проживання, по якому мешкає з дружиною, яка має психічне захворювання, малолітнім сином, непрацездатною матір'ю та братом, а також вважає, що визначений судом розмір застави, всупереч вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України, є для останнього непомірним.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст. 178 КПК України.
Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні були заслухані пояснення підозрюваного, вислухані доводи слідчого, прокурора та захисника, а також були з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, в них міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та не встановив чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного.
Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи є обґрунтованими, а заявлені у клопотанні ризики наразі існують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Так, згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, санкцією якої передбачено покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому тяжкий злочин, тобто, про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, колегія суддів вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від органів досудового слідства або суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Матиме підозрюваний й змогу незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, виходячи з того, що наразі триває досудове розслідування, а за змістом ст. ст. 23, 95 КПК України, показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.
Крім того, наразі щодо ОСОБА_7 на розгляді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по його обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а також умисного кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а саме, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, що свідчить про антисоціальну поведінку підозрюваного, його схильність до вчинення злочинів, та про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто, про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, на думку колегії суддів, існування ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ґрунтується на реальних фактичних даних, які виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою.
Дані про особу підозрюваного, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, та які надані суду апеляційної інстанції, а саме, що ОСОБА_7 не має судимостей, проте, має дружину, малолітнього сина, а також непрацездатну матір, що, до того ж, не підтверджено жодними доказами, то вони, всупереч доводам апелянта, не можуть бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу вигляді домашнього арешту, оскільки жодним чином не вплинули і не стали стримуючим фактором у поведінці підозрюваного, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.
Наявність у підозрюваного постійного місця проживання, на чому наголошує захисник, не виключає можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не засвідчує відсутність у ОСОБА_7 наміру переховування від слідства та суду, а наявна у підозрюваного хвороба Беккера, на яку вказує апелянт, згідно з медичними документами, що містяться в матеріалах провадження та надані захисником суду апеляційної інстанції, не свідчить про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора, про необхідність невідкладного лікування поза межами слідчого ізолятора та про те, що в умовах тримання під вартою, ОСОБА_7 не може бути надане адекватне лікування від наявного у нього захворювання.
Крім того, колегія суддів вважає неспроможним й довід захисника про визначення непомірного для ОСОБА_7 розміру застави, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 183 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, при цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що відносно особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, та обґрунтовано визначив заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який не є найвищою межею, який є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги захисника.
Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2020 року, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 задоволено клопотання слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 та застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 20 години 34 хвилин 28 липня 2020 року, з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84 080 грн. та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: