Справа №766/6364/20 н/п 2/766/7551/20
15.07.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - Кузьміної О.І.
за участю секретаря - Білої А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості в обґрунтування якого зазначив, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № б/н від 27.02.2014 року, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому в договорі. У свою чергу, позичальник не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. 30.06.2015р. ОСОБА_3 помер. ПАТ КБ «ПриватБанк» направило претензію кредитора до Третьої Херсонської державної нотаріальної контори, яка повідомила банк, що було заведено спадкову справу №66/2019року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалося, відомості про фактичне прийняття спадщини відсутні. Однак за однією адресою постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У зв'язку з цим, 12.09.2019року банк направив спадкоємцю лист-претензію з вимогою погасити борг, однак її не було виконано, що стало приводом для звернення до суду з вказаним позовом. Таким чином, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за вказаним договором у позичальника виникла заборгованість, яка станом на день його смерті ОСОБА_3 становить 8828,22грн. У зв'язку із чим просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.02.2014 року в розмірі 8828,22грн. та відшкодувати судові витрати.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.05.2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 ч.1 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. шляхом підписання анкети-заяви від 27.02.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 7117,66грн. - заборгованість за кредитом; 1710,56грн. -заборгованість за відсотками.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 30.06.2015р. міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонської області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27.12.2018 року АТ КБ «Приват Банк» відповідно до ч. 2 ст. 1281 Цивільного кодексу України, надіслало претензію кредитора до Третьої Херсонської державної нотаріальної контори, в якій позивач просив повідомити чи відкривалась спадкова справа після померлого ОСОБА_3 , включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком на суму 8828,22 грн.
При цьому, у відповідь на претензію Банку листом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори від 01.02.2019 року, було повідомлено, що на підставі претензії кредитора №SAMDNWFC00002034905 від 27.12.2018 року було зведено спадкову справу №66/2019, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Свідоцтва про право власності не видавалися, відомості про фактичне прийняття спадщини відсутні, що також підтверджується спадковою справою № 66/2019 зведеної 12.01.2016р.
З претензією кредитора Банк звернувся до відповідачів як спадкоємців померлого позичальника 12.09.2019 року, про сплату заборгованості позичальника станом на дату його смерті у розмірі 8828,22 грн.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.
Суд також враховує положення пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому зазначено, що з урахуванням приписів статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Згідно з відповіддю Третьої Херсонської державної нотаріальної контори від 01.02.2019 спадкова справа стосовно померлого ОСОБА_3 заведена 31.01.2019 року на підставі претензії кредитора Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» від 27.12.2018 року. З питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 до вказаної нотаріальної контори ніхто із спадкоємців за законом та заповітом не звертався, свідоцтва не видавалися, відомостей про фактичне прийняття спадщини відсутні.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов'язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не надав доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна та факту прийняття відповідачами спадщини після померлого ОСОБА_3 суд дійшов висновку про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, позивач вказаного обов'язку не виконав.
Так, доводи позивача про те, що відповідачі є спадкоємцями позичальника ОСОБА_3 , які фактично прийняли спадщину після померлого, ґрунтуються лише на констатації факту наявності у паспортах громадянина України відповідачів, відомостей про реєстрацію їх місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживав позичальник на момент його смерті відсутні. Позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів, про те, що відповідачі успадкували будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає стаття 1282 ЦК України.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв'язку з недоведеністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, як у задоволені позовних вимог відмовлено, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.1218, 1220, 1268, 1270, 1281, 1282, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна