Головуючий І інстанції: Чеснокова А.О.
06 липня 2020 р.Справа № 440/4411/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
12.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради № 21/VІІ-760 від 30.08.2019 року про відмову в наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів Мачухівської сільської ради;
- зобов'язати відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів Мачухівської сільської ради.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року (рішення ухвалено в порядку письмового провадження) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Мачухівської сільської ради № 21/VІІ-760 від 30.08.2019 року про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів Мачухівської сільської ради.
Мачухівська сільська рада зобов'язана повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
18.11.2019 року в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України позивачем до суду першої інстанції подано заяву про стягнення судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.
09.01.2020 року позивачем подано заяву, в якій він просить ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на його користь з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7.400,00 грн.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року у задоволенні означеної заяви позивачу відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу. При цьому, копія платіжного документа не може оцінюватись судом як належний доказ фактичного понесення позивачем оплати послуг, наданих адвокатом; оригінали квитанцій, платіжних доручень, тощо у матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, позивач вказує, що судом не витребовувались оригінали квитанції, що позбавило позивача можливості їх надати. При цьому, надана копія платіжного доручення була належним чином завірена.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове судове рішення на підставі ст. 317 КАС України частковому скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1, 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 ст. 139 КАС України).
Колегія суддів відзначає, що при вирішенні питань розподілу такого виду судових витрат, як витрати на професійну правничу допомогу, суд не може виступати ініціатором доведення неспівмірності витрат, оскільки цей обов'язок покладається на сторону яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Судом встановлено, що 07.07.2019 року між адвокатом Кумечко М.С. та ОСОБА_2 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів /а.с. 22/.
Розмір правової допомоги визначений та узгоджений пунктом 4 вищевказаного договору.
На підтвердження здійснення правової допомоги, наданої позивачу адвокатом Кумечко М.В., до матеріалів справи долучено копії:
- акту б/н від 08.01.2020 року про виконані адвокатом роботи (надані послуги), за змістом якого адвокатом виконано роботи, а саме: опрацювання законодавчої бази та підготовка документів щодо отримання/оформлення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району, - витрачено часу на виконання 1,5 год, вартість 500,00 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулюють правовідносини по оскарженню рішення Мачухівської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи/направлення адвокатських запитів, - витрачено часу на виконання 2,00 год, вартість 700,00 грн; складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень (Мачухівської сільської ради) та зобов'язати вчинити певні дії, - витрачено часу на виконання 6,00 год, вартість 5.000,00 грн.; складання заяви про стягнення судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, витрачено часу на виконання - 30 хв, вартість 200,00 грн.; складання та надання відповідачу (Мачухівській сільській раді) заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в порядку ст. 139 КАС України у справі № 440/4411/19; подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат в порядку ст. 139 КАС України у справі № 440/4411/19, - витрачено часу на виконання 3 год, вартість 1.000,00 грн. Вартість на загальну суму - 7.400 грн. /а.с. 124/.
- квитанції на оплату виконання адвокатом робіт (наданих послуг) від 08.01.2020 року № 4 за надання юридичних послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 07.07.2019 року та акту виконаних робіт від 08.01.2020 року у справі № 440/4411/19 на суму 7.400 грн. /а.с. 125/.
- ордеру на надання правничої (правової допомоги) /а.с. 25-26/.
Колегія суддів відзначає, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах від 16.04.2020 року справа № 727/4597/19, від 14.05.2020 року справа № 344/7365/16-а, - законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Матеріали справи посвідчують ту обставину, що адвокатом Кумечко М.С. вчинялись дії, перелік яких наведено в акті від 08.01.2020 року про виконані адвокатом роботи (надані послуги) позивачу по справі, та у квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт. Ці документи, відповідно до умов укладеного між позивачем та його адвокатом договору є підставою для обрахування і сплати гонорару.
Таким чином, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7.400,00 грн., є документально підтвердженими.
Втім, приходячи до висновку про часткове задоволення заяви позивача, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням часткового задоволення судом першої вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , колегія суддів, виходячи із складності цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим нею часом на надання таких послуг, колегія суддів вважає співмірними та такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру витрати на правову допомогу у розмірі 3.700,00 грн.
За наведених обставин колегія суддів, керуючись ст. 317 КАС України, частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовує судове рішення та приймає нове про часткове задоволення заяви позивача.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Інші доводи та заперечення сторін означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі № 440/4411/19 - скасувати в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні 3.700,00 грн (три тисячі сімсот гривень) судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мачухівської сільської ради (ЄДРПОУ 21046808) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 3.700,00 грн (три тисячі сімсот гривень) у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 16 липня 2020 року.