16 липня 2020 р. Справа № 554/3406/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 28.05.2020 (суддя Січиокно Т.О., 36002, м. Полтава, вул. Навроцького,5) по справі № 554/3406/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора Управління патрульної поліції в Полтавській області Волошина Олега Юрійовича
про визнання дій протиправними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Інспектора Управління патрульної поліції в Полтавській області Волошина Олега Юрійовича, в якому просила:
-визнати протиправними дії інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Волошина Олега Юрійовича щодо складання постанови серії ЕАК №2368719 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.З ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
-скасувати постанову серії ЕАК №2368719 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 340 грн., а провадження у справі закрити.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 28.05.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.
Зокрема, на переконання скаржника, автомобіль "RENAULT KANGOO" НОМЕР_1 відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2020 року відповідачем у відношенні ОСОБА_1 складено постанову ЕАК №2368719 по справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, за правопорушення передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до зазначеної постанови, 10 квітня 2020 року о 15-08 годин рухаясь по трасі Київ-Харків-Довжанський с.Кукобівка, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом "RENAULT KANGOO" НОМЕР_1 , який підлягає обов'язковому технічному огляду, але не пройшла його у встановлений строк, чим порушила вимоги п. 31.3 б ПДР.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача"RENAULT KANGOO" 2013 року випуску, не входить до переліку транспортних засобів, що не підлягають обов'язковому технічному контролю.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕАК №2368719, винесеної інспектором УПП в Полтавській області, 10.04.2020 року о 15-08 годині у районі 311 км автодороги Київ-Харків-Довжавнський, с. Кукобівка позивач керувала автомобілем RENAULT КАNGOO д/н НОМЕР_1 , який підлягає обов'язковому технічному огляду, але не пройшла його у встановлений строк, чим порушила вимоги п. 31.3 б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, за що на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень.
Пунктом 31.3 б ПДР встановлено, що експлуатація транспортних засобів забороняється згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до п. 2.9 в ПДР водієві забороняється, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.9 ПДР).
Частина 3 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність водіїв за керування транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
Відповідно до ч. 7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 автомобіль RENAULT KANGOO д.н. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, за конструкцією та типом класифіковано і зареєстровано як «спеціалізований вантажний фургон малотоннажний-В» 2013 року випуску, зареєстрований 09.03.2017 (дата першої реєстрації).
Тому, з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про те, що автомобіль RENAULT KANGOO відповідно до наведених вимог частини шостої статті 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку підлягає обов'язковому періодичному технічному контролю.
Доказів того, що зазначений транспортний засіб проходив відповідний технічний огляд протягом останніх двох років, що передували даті вчиненні адміністративного правопорушення, позивачем не надано, посилань на їх наявність не наведено та судовим розглядом не здобуто.
Одночасно, колегія суддв зазначає, що категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, по допустиму масу даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним, тому підпадає під вимоги закону.
При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм прав, викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 11 січня 2019 року (справа №361/7761/15-а), від 17.10.2019 (справа 126/1030/17).
Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , так як позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, оскільки вона керувала автомобілем, який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшла.
Доводи, що даний транспортний засіб не використовується для перевезення пасажирів чи вантажу з метою отримання прибутку колегія суддів не приймає до уваги, оскільки положення ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» стосується лише легкових автомобілів зі строком експлуатації до двох років, а вданому випадку автомобіль є вантажним.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 28.05.2020 по справі № 554/3406/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов