07 липня 2020 р.Справа № 953/22681/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.03.20 року по справі № 953/22681/19
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Харківської митниці ДФСUА807000/2019/003230/2 від 25.10.2019 про коригування митної вартості;
- скасувати рішення Державної митної служби України Харківської митниці ДФС про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови №UАА807190/2019/02249 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення. Водночас, позивач зазначив, що відомості, що містяться в наданих позивачем документах до митного органу, підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять розбіжностей та ознак підробок. Також, позивач звертав увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування другорядних методів; застосування резервного методу та визначення митної вартості в розмірі 7805,42 євро/6831,15GBP є необґрунтованим.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року вказаний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС ДМС України №UА807000/2019/003230/2 від 25.10.2019 про коригування митної вартості. Скасовано рішення Харківської митниці ДФС ДМС України про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови №UА807190/2019/02249.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, оскільки під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією встановлено, що документи, подані до Харківської митниці ДФС разом з МД UA807190/2019/022203 від 15.10.2019, містили розбіжності, а також не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем - ОСОБА_1 придбано автомобіль за кордоном на аукціоні -KUGA, VIN № НОМЕР_1 , рік випуску 1997, країна походження Німеччина, вартістю 2806 євро. Наведене підтверджується нотаріально засвідченим перекладом квитанції АКБ "ПРИВАТБАНК" у вигляді SWIFT-повідомлення про перерахунок коштів за придбання автомобіля FORD KUGA, VIN № НОМЕР_1 , через аукціон "Хіллс", а також поясненнями свідка ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні, які підтверджуються поясненнями позивача наданими в якості свідка, що ОСОБА_2 здійснював перерахунок коштів за вказаний автомобіль замість позивача, у зв'язку з відсутністю у останнього карткового рахунку в банку. Також на підтвердження придбання вказаного автомобілю на ім'я ОСОБА_1 надано до матеріалів справи рахунок - фактуру, посвідчення (свідчення) про транспортний засіб FORD KUGA, VIN № НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уповноважено Тарасова А.І. відповідною довіреністю від 18.09.2019 придбати за кордоном на ім'я позивача автомобіль будь - якої марки за ціною та на умовах на свій розсуд, перегнати або перевести його до місця проживання позивача, провести його митне оформлення, застрахувати, зареєструвати на ім'я позивача в територіальних сервісних центрах, отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, номерні знаки.
15.10.2019 з метою митного оформлення вказаного автомобіля особою, уповноваженою позивачем на декларування автомобіля, подано митну декларацію №UA807190.2019.022203, у якій митну вартість товару вказано з використанням основного методу її визначення - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), виходячи з вартості товару, визначеній контрактом (у специфікації).
До митної декларації подані документи, необхідні для митного оформлення, в тому числі, що підтверджують митну вартість товару: за кодом «0380» рахунок-фактура (інвойс) від 26.04.2019 №РІ61ХNХ; за кодом «m721» акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.10.2019 №ИА205010/2019/236881; за кодом «d2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.05.2019 №9149 528 0244; за кодом «d4207» договір про надання послуг митного брокера від 03.10.2019 №0310.1/2019; за кодом « 9000» Довідка № 39569 від 15.10.2019; за кодом « 9000» довіреність № 1195 від 18.09.2019; за кодом « 9000» Тех опис б/н від 03.10.2019; за кодом « 9202» касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 10.10.2019 № 0.0.1488567639.1; за кодом «d9802» паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 13.11.2000 № ММ 657268; за кодом «d9802» паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 29.09.2016 № МТ468923.
Харківською митницею ДФС (правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби) 25.10.2019 винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003230/2, відповідно до якого митну вартість даного автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України за резервним методом визначення митної вартості на рівні 10100 євро згідно інформації з каталогу програмного продукту «Schwacke» № 40210728.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів митницею також видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2018/01039, згідно якої за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин неможливості здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UАА807190/2019/02249.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 4 ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 ст.58 МК України).
За змістом частини 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 ст. 53 МК України).
Згідно частини 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (рішення ВС від 02.04.2019 справа № 826/14258/15)
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
З матеріалів справи слідує, що позивачем разом із митною декларацією надано документи, необхідні для митного оформлення: за кодом « 0380» рахунок-фактура (інвойс) від 26.04.2019 №РІ61ХNХ; за кодом «m721» акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.10.2019 №ИА205010/2019/236881; за кодом «d2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.05.2019 №9149 528 0244; за кодом «d4207» договір про надання послуг митного брокера від 03.10.2019 №0310.1/2019; за кодом « 9000» Довідка № 39569 від 15.10.2019; за кодом « 9000» довіреність № 1195 від 18.09.2019; за кодом « 9000» Тех опис б/н від 03.10.2019; за кодом « 9202» касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 10.10.2019 № 0.0.1488567639.1; за кодом «d9802» паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 13.11.2000 № ММ 657268; за кодом «d9802» паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 29.09.2016 № МТ468923.
Під час митного оформленням на виконання вимог митниці декларантом надано банківській документ щодо здійснення оплати від 29.04.2019 (митне оформлення транспортного засобу позивача здійснено через 6 місяців після виставлення рахунку).
Також, декларантом надано митному органу висновок експерта №21567, складений 17.10.2019, в якому визначено, що ринкова вартість легкового автомобіля FORD KUGA, № НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, на момент проведення огляду (16.10.2019), складає 156 162, 43 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят дві грн. 43 коп.), що складає 4983, 26 євро на дату огляду то курсу НБУ.
Проте, як вбачається з письмових пояснень наданих представником відповідача у відзиві на позов, вказаний висновок експерта взято до уваги митним органом, але не був застосований як підстава для визначення вартості товару.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно ч. 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Згідно ч. 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
За приписами ч. 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз вимог ст. 53 Митного кодексу України дає підстави вважати, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення, згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 1,2,4 ч. 2 ст. 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявлену декларантом митну вартість товару не визнано відповідачем у зв'язку з тим, що подані позивачем під час митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв'язку з ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів. Проте, відповідачем у рішенні не зазначено конкретних складових митної вартості, які не були підтверджені позивачем та стосувалися саме митного оформлення транспортного засобу позивача.
Безпідставність аргументів відповідача відносно наявності у позивача витрат на транспортування товару та не включення їх у вартість товару підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, наданими позивачем та відповідними поясненнями позивача, які свідчать про те, що витрати, пов'язані із транспортуванням товару, які повинні відповідно до чинного законодавства України включатися до митної вартості товару, ним не були понесені. У зв'язку з чим, під час митного оформлення до заявленої митної вартості товару позивачем правомірно не були включені відповідні витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено позивачем за основним методом на рівні 2806 Євро.
Водночас, коригування митної вартості товару на рівні 10100 Євро проведено відповідачем згідно ст. 64 Митного кодексу України за резервним методом, а за основу її визначення взято інформацію з каталогу програмного продукту «SCHWACKE» .
Відповідно до ч. 2 ст. 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 по справі № 816/1199/15-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості не містить жодної докладної інформації, окрім посилання на номер і дату інформації з каталогу програмного продукту SCHWACKE. Відсутнє у спірному рішення про коригування митної вартості товарів і будь-яке порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).
При цьому, колегія суддів не бере до уваги інформацію SCHWACKE , яка, як свідчать матеріали справи, по суті й визначила митну вартість товару, виходячи із наступних мотивів.
Відповідач, визначаючи вартість даного транспортного засобу, виходив зі звіту про оцінку по SCHWACKE 135029/31469331 від 15.10.2019, (SCHWACKE-Сосіе: №40210728), якою визначено 10100 Євро.
Проте, офіційного перекладу на українську мову з німецької мови відповідач до суду не надав, відтак, вказана роздруківка не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України та не може бути взята судом до уваги при прийняття рішення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність коригування вартості транспортного засобу позивача на рівні 10100 Євро на підставі відомостей про ціну товару з програмного комплексу SCHWACKE.
Таким чином, спірне рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам законодавства (п. 4. ч. 2 ст. 55 МК України) щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості, що є підставами для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/003230/2 від 25.10.2019 та рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформленого карткою відмови №UА807190/2019/02249.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року по справі № 953/22681/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 16.07.2020 року