16 липня 2020 р.Справа № 480/4763/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Рубан О.М.
відповідача Макаренка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка Олександра Миколайовича на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сапон О.В., вул. Спаська, 32, м. Глухів, Глухівський, Сумська, 41400, повний текст складено 21.02.20 року по справі № 480/4763/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка Олександра Миколайовича
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка Олександра Миколайовича, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати Постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка О.М. від 09 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренком О.М. № 120 від 06 листопада 2019 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. Вказана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 20.09.2019 відносно неї головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренком О.М.
Вважає, що вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення відносно неї було складено незаконно, оскільки в його основу відповідачем було покладено висновки осіб, які, на її думку, не є належними спеціалістами, хоча вона і зверталась до відповідача з клопотанням про необхідність проведення відповідної будівельної експертизи, а отже, і стягнення за вказане правопорушення на неї накладено безпідставно. Крім того зазначає, що санкцією ч. 4 ст. 96 КУпАП передбачено накладення на винних осіб адміністративного стягнення у виді штрафу від 3400 грн., однак на неї було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн., без будь-якої мотивації такого рішення.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка Олександра Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено.
Постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка О.М. від 09 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП скасовано, а провадження в справі закрито.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що виходячи з положень п. 6 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 та п. 3.25 ДБН В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд», а також враховуючи листи інженера-проектувальника ОСОБА_2 та будівельного експерта ОСОБА_3 , є підстави вважати дану збудовану будівлю капітальною будівлею, а отже перед початком будівництва гр. ОСОБА_1 необхідно було , додати до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт, перед цим отримавши будівельний паспорт забудови земельної ділянки.
Окрім цього, розміщення нежитлової будівлі на земельній ділянці АДРЕСА_1 не відповідає вимогам п. 6.1.40, 6.1.41, 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», щодо дотримання відстаней до межі земельної ділянки та дотримання протипожежних відстаней до існуючих будівель та споруд, які розміщені на сусідній земельній ділянці (житловий будинок гр. ОСОБА_4 ).
Відповідач звертає увагу, що за результатами проведеного огляду будівель та споруд, а також вивчення наданих гр. ОСОБА_1 документів та матеріалів, а також аналізуючи матеріали які у наявності Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області та зібрані в ході проведення перевірки, виявлено порушення законодавства сфері у містобудівної діяльності а саме гр. ОСОБА_1 у 2019 році на земельній ділянці АДРЕСА_1 здійснено будівництво нежитлової дерев'яної будівлі на монолітній бетонній плиті без отримання будівельного паспорту та подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкту будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту, чим пору 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, абз 1,5 ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п. 6.1.40, 6.1.41, 15.2 Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».
Відповідач зауважує, що за своєю правовою сутністю припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога інспектора, яка оформляється вручається (надсилається) керівникам юридичних осіб та фізичним особам (у тому числі керівникам суб'єктів господарювання та фізичним особам - підприємцям) щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідач звертає увагу, що продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна).
Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.
Відповідач зауважує, що КпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
На думку відповідача, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у строки передбачені ст. 38 КУпАП, а саме протягом двох місяців з моменту виявлення правопорушення (20.09.2019 складено акт перевірки).
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка О.М. № 120 від 06 листопада 2019 року позивача ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн.
Вказана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 20.09.2019 № 375 і доданого до нього акту № 375 від 20.09.2019, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (конторлю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 Глухів АДРЕСА_1 . Згідно вказаної постанови позивача було визнано винною в тому, що у 2019 році на земельній ділянці за зазначеною адресою вона здійснила будівництво нежитлової дерев'яної будівлі на монолітній бетонній плиті без отримання будівельного паспорту та подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту, а отже, самочинно, що є порушенням п. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011. Крім того, при здійсненні будівництва не витримано необхідну відстань до межі із суміжною земельною ділянкою та не витримано необхідну протипожежну відстань до житлового будинку, який розміщений на сусідній земельній ділянці, що є порушенням абзаців 1, 5 ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. п. 6.1.40, 6.1.41, 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 могла бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП лише у випадку попереднього складання на неї протоколу про це правопорушення із дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, проте за ч. 1 ст. 96 КУпАП протокол у відношенні ОСОБА_1 не складався.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294, основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до 5 Порядку № 553 Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно- будівельного контролю, зокрема, з підстав необхідності проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження, технічні умови, завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Згідно з п. 5 Порядку виконання підготовчих, та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 747) будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфїцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4 ст.96 КУпАП виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 244-6 КУпАП визначено компетенцію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 96 КУпАП.
Отже, колегія суддів зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 96 КУпАП настає у разі виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні.
Частиною 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.
Так, дійсно виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Худаном Ю.М. було складено акт виходу на перевірку щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Згідно складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності акту спірна будівля є тимчасовою спорудою.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області було виявлено, що у позивача дерев'яну будівлю, ще 19 липня 2019 року.
Водночас відповідачем до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було притягнуто лише 06 листопада 2019 року, тобто поза межами строків, зазначених у ст. 38 КУпАП
Крім того, колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи зокрема з постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вбачається, що на неї було накладено стягнення за ч. 4 ст. 96 КУпАП в зв'язку із тим, що вона виконала будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта. А також за те, що при здійсненні цього будівництва вона не витримала необхідну відстань до меж із сусідньою земельною ділянкою та не витримала необхідну протипожежну відстань до житлового будинку, який розміщений на сусідній земельній ділянці, що є порушенням державних будівельних норм.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що у разі порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд, відповідальність за це передбачена ч. 1 ст. 96 КУпАП, а не ч. 4 ст. 96 КУпАП.
Таким чином, вказаною вище постановою від 06.11.2019 головний інспектор будівельного нагляду Управління ДАБІ у Сумській області встановив той факт, що позивач ОСОБА_1 крім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП, вчинила ще й правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП. А саме, що остання при здійсненні нового будівництва порушила будівельні норми, і притягнув її за це до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що диспозиція ч. 4 ст. 96 КУпАП не передбачає відповідальності за порушення будівельних норм і правил під час будівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення має складатись протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Протокол не складається лише у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу (якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається; у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення).
Таким чином, виходячи із вимог вищевказаних статей, ОСОБА_1 могла бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 96 КУпАП лише у випадку попереднього складання на неї протоколу про це правопорушення із дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, проте за ч. 1 ст. 96 КУпАП протокол у відношенні ОСОБА_1 не складався.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів дійшла висновку, що постанова головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка О.М. від 09 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП є безпідставною отже підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволенню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2020 року по справі № 480/4763/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2020 року по справі № 480/4763/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 16.07.2020 року