Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 липня 2020 р. Справа№200/672/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.,
при секретарі судового засідання: Ковальової А.В.,
розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до фонду гарантування вкладів фізичних осіб; уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, треті особи - ОСОБА_2 , ПАТ «ФІДОБАНК» про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 1); уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни (далі - відповідач 2), треті особи - ОСОБА_2 (далі - третя особа), ПАТ «ФІДОБАНК» про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 19 липня 2016 № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку, Фонд з 22 липня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку. Термін ліквідації продовжено з 20.07.2016 року по 19.07.2020 року. Позивач звернувся з заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з підстав того, що він відсутній в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. На вказану заяву позивач отримав відповідь від 18.08.2016 року в якій повідомлено про те, що рішення з цього питання повинна приймати уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 20.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до останньої з відповідними заявами, але його не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Вважає протиправними рішення відповідачів, оскільки вони суперечать Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Просив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «ФІДОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
15 квітня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.
Представники сторін до судового засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник фонду гарантування вкладів фізичних осіб надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що для набуття статусу «вкладника банку» та претендування на відшкодування коштів, потрібно бути вкладником банку та мати розміщені кошти на рахунку, відкритому на ім'я такої особи - вкладника станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку. Тобто, станом на момент введення тимчасової адміністрації у банку на рахунку позивача мали перебувати (бути застрахованими) кошти в спірній сумі (відступлені кошти), які вимагає позивач відшкодувати. З дня призначення уповноваженої особи, остання має здійснити звірку сум залишків за вкладами і нарахованими відсотками між базою даних та балансовими рахунками, на яких обліковуються вклади фізичних осіб і нараховані за ними відсотки. Тобто уповноважена особа не має право відображати в балансі банку операції із зарахування/перерахування коштів, які не були виконані банком до запровадження у ньому тимчасової адміністрації в силу ч. 5 ст. 36 Закону. Вважають, що позивачем не надано доказів набуття статусу вкладника банку на спірну суму. Самі по собі договори відступлення права вимоги не підтверджують факт набуття статусу «вкладника банку» позивачем, а є лише підставою для звернення до банку із майновими вимогами, як кредитор банку. У зв'язку з чим позивачем подано заяви про визнання його кредитором банку, а не вкладником. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позову.
ПАТ «ФІДОБАНК» надав суду пояснення, в яких зазначив, що вважає даний адміністративний позов безпідставним, оскільки процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано частиною першою статті 26, частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - СГВФО): пунктами 3,4,5,6 розділу ІІІ, пунктами 2,3 та 4 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 року за № 1548/21860. З приписів спеціального Закону про СГВФО вбачається, що право на отримання грошової компенсації від Фонду гарантування має виключно фізична особа, яка принесла до банку, який в подальшому став неплатоспроможним власні грошові кошти, чого в даному випадку не відбулось. Отже, представник ПАТ «ФІДОБАНК» вважає, що уповноважена особа Фонду гарантування діяла за приписами Закону про СГВФО, відмовивши позивачу у включені його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки в розумінні Закону про СГВФО позивач не є вкладником. Таким чином, до позивача перейшло лише право бути включеним в чергу вимог кредиторів на відступлену суму коштів які підлягають задоволенню за рахунок ліквідаційної маси банку, а не Фонду.
Таким чином, ПАТ «ФІДОБАНК» просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки, права позивача не порушені, оскільки їх не виникало, а тому вони не підлягають судовому захисту.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , виданим Красноармійським МРВ УМВС України в Донецькій області 28 лютого 2004 року.
11 березня 2016 року у ПУАТ «ФІДОБАНК» з ОСОБА_2 було укладено договір розміщення банківського депозиту № 396734-840/2016, згідно до якого ОСОБА_2 розмістив на рахунку № НОМЕР_3 вказаного банку кошти ОСОБА_3 у сумі 6189,00 доларів США під 10% річних до 11.06.2016 року включно.
20.05.2016 року між ОСОБА_4 (далі первісний Кредитор) та ОСОБА_1 (далі Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги про наступне: Новий Кредитор стає кредитором Боржника за договором про розміщення банківського депозиту № 396734-840/216 від 11 березня 2016 року між Первісним Кредитором та ПАТ «ФІДОБАНК» (далі Боржник) на суму 6189 доларів США на депозитному рахунку № НОМЕР_3 . До Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного Кредитора) від Боржника належного виконання зобов'язань Боржника, викладених в Угоді, а Боржник зобов'язується перед Новим Кредитором належно виконувати зобов'язання Боржника, що викладені в Угоді.
На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року по 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду Коваленко О.В. та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «ФІДОБАНК».
У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 19 липня 2016 року № 1265, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 22 липня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам зазначеного банку.
Термін ліквідації банку продовжено з 20.07.2016 року по 19.07.2020 року.
Дізнавшись про свою відсутність в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 20.07.2016 року письмово звернувся до Відповідач 1 про проведення позивачу гарантованої суми за рахунок Фонду.
Вказана заява була прийнята фондом гарантування вкладів фізичних осіб 27 липня 2016 року за вх. № Н-18641/16 і на вказану заяву позивач отримав відповідь від 18.08.2016 року за вих. № 37-036-35153/16 з якої ОСОБА_1 повідомили, що вказане рішення повинна приймати уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла Ірина Володимирівна .
18 липня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 142-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК».
19.07.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатору банку. Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатору ПАТ «ФІДОБАНК» Коваленку Олександру Володимировичу строком на два роки з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно.
02.07.2018 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про продовження строку здійснення ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатору банку. Продовжено повноваження ліквідатору уповноваженої особи ПАТ «ФІДОБАНК» Коваленку Олександру Володимировичу строком на два роки з 20.07.2018 року по 19.07.2020 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.10.2019 року № 2732 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» та відкликано всі повноваження ліквідатора, делеговані Коваленку Олександру Володимировичу. З 28.10.2019 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ФІДОБАНК» Білій Ірині Володимирівні.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
За ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Частинами 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктами 2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14), Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З огляду на викладені вище положення, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону № 4452-VI).
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку
Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ст. 1068 ЦК банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2016 року укладено договори відступлення права вимоги між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Тобто ОСОБА_2 своє право вимоги до банку за договором банківського рахунку передали позивачу відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20.05.2016 року.
Суд наголошує на тому, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Втім укладення такого договору не може замінити собою основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у даному випадку - між Банком і вкладниками та ОСОБА_2 . Тобто на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.05.2016 року позивач не набуває статусу вкладника банку ПУАТ «ФІДОБАНК» на тих же умовах, що й ОСОБА_2 . Маючи документально підтверджені грошові вимоги до Банку (боржника) щодо його грошових зобов'язань позивач стає кредитором Банку. Разом з тим, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги від 20.05.2016 року, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які мають інше призначення (відшкодування коштів за вкладами).
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не отримав права вкладника за вищезазначеними договорами відступлення права вимоги.
Отже, Закон України № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Отже, з огляду, на вищезазначене, ОСОБА_1 не є вкладником банку, який отримав право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки, жодна з обставин, з якими Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема: на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у позивача не було банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; у позивача були відсутні на зазначеному банківському вкладі кошти разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.
Аналогічну позицію висловив також і Верховний Суд в своїх постановах № 826/18291/15 від 02.04.2019 року, № 826/18601/15 від 16.04.2019 року № 826/18332/15 від 11.06.2019 року.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 5 передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до фонду гарантування вкладів фізичних осіб; уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої Ірини Володимирівни, треті особи - ОСОБА_2 , ПАТ «ФІДОБАНК» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 06 липня 2020 року.
Повний текст рішення виготовлений 16 липня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення короно вірусної хвороби (COVID-19).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко