Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 липня 2020 р. Справа№200/5505/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. За час перебування у відповідача на обліку позивачу нарахована, але не виплачена пенсія в розмірі 56093,17 грн. Заборгованість не виплачується у зв'язку з відсутністю фінансування територіального управління. Позивач такі дії вважає незаконними, оскільки вони порушують конституційне право на володіння власністю.
Посилаючись на вимоги статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського Суду з прав людини, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», позивач просить визнати протиправною бездіяльність та стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 56093,17 грн.
Ухвалою від 16 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі та відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3438/18-а, позивачу нарахована пенсія за період з 01.03.2016 року по 30.04.2019 року в розмірі 56093,17 грн. Зобов'язання щодо виплати пенсії також виконано, оскільки починаючи з квітня 2019 року проводяться щомісячні виплати, які за період з 01.05.2019 року по 31.05.2020 року склали 26145,06 грн.
Доплата за рішенням суду в сумі 56093,17 грн. не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та фактично буде виплачена після отримання додаткового фінансування. З метою дотримання вимог законодавства щодо виконання рішень суду відповідачем надсилається інформація до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо рішень суду які набрали законної сили та потребують проведення фінансування.
Кошти державного бюджету надходять до управління від головного управління, а відсутність відповідного фінансування зумовлена дефіцитом бюджетних призначень у загальнодержавному масштабі. Окрім того, в зв'язку з відкриттям виконавчого провадження по зобов'язанню поновити пенсію позивачу з 01.03.2016 року по 30.04.2019 року, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернутись до суду з вимогою щодо заміни способу і порядку виконання рішення, замість ухвалення нового рішення.
Тому, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини щодо збалансованості інтересів держави та інтересів людини, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 805/3438/18-а визнано протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2016 року та зобов'язано нарахувати та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01 березня 2016 року.
Вказане судове рішення набрало законної сили 27 жовтня 2018 року.
У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що на виконання вказаного рішення суду Бахмутсько-Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області проведено нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 року по 30.04.2019 року в сумі 56093,17 грн. Наявна заборгованість станом на час розгляду справи позивачу не виплачена, оскільки не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування (а.с.6).
З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі 805/3438/18-а в частині здійснення ОСОБА_1 виплати заборгованості з пенсії залишається невиконаним.
Також суд зазначає, що з дати здійснення відповідачем нарахування належної позивачеві пенсії, між сторонами виникли інші правовідносини, а саме щодо невчинення відповідачем дій з фактичної виплати позивачу нарахованих коштів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Згідно з частиною 2 статі 13 цього Закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі" проти Італії («Immobiliare Saffi «проти Італії»), заява № 22774/93, п. 66.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02).
У справі п. 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. 54) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі «Ромашов проти України», № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України», № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України», № 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним більше року, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у її право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.
Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 805/3438/18-а, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
При цьому суд зауважує, що задоволення заявлених вимог у цій справі не є повторним задоволенням однакових вимог між тими ж сторонами, оскільки на відміну від справи № 805/3438/18-а, де були заявлені вимоги зобов'язального характеру, у цій справі позивач просить стягнути суму наявної заборгованості. Враховуючи, що у цій справі позивачем заявлений інший предмет позову, як матеріально-правова вимога, підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Крім того, суд враховує, що до моменту порушення прав позивача, їй була призначена пенсія, отже, витрати на її сплату були заплановані та передбачені відповідним бюджетом Пенсійного фонду. Натомість, заборгованість перед позивачем виникла саме через допущені порушення з боку відповідача, що встановлено рішенням суду у справі № 805/3438/18-а. Вказані обставини спростовують доводи відповідача про відсутність необхідних коштів у Державному бюджеті.
Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, з боку органу Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у статті 6 Конституції України.
Отже, при розгляді цієї справи судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо невиплати належних позивачеві грошових сум всупереч вимогам закону та судового рішення, яке набрало законної сили.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві суми нарахованої пенсії 56093,17 грн.
Відповідно до приписів частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю [...].
При розгляді цієї справи судом встановлений факт протиправної бездіяльності відповідача, який знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з негативними наслідками для позивача, пов'язаними з неотриманням останньою належних їй сум пенсії. Крім того, судом встановлено, що вказана бездіяльність суперечить встановленим функціональним обов'язкам відповідача та не відповідає спеціальним нормативним актам, які регулюють його діяльність. За вказаних обставин допущені відповідачем порушення виходять за межі його компетенції та містять всі ознаки деліктного правовідношення, що є підставою для застосування пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України шляхом стягнення з відповідача шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю, в розмірі невиплаченої пенсії.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI, який набрав чинності 1 січня 2013 року.
За приписами статті 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
За таких обставин Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлений спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган. Крім того, вказаний Закон визначає доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу під час виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.
Враховуючи наявність у позивача права на отримання нарахованих відповідачем коштів, суд з метою захисту прав позивача на мирне володіння майном, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 56093,17 грн., оскільки судове рішення зобов'язального характеру з 2018 року не призвело до поновлення вищезазначеного права позивача.
Саме такий спосіб захисту забезпечить можливість позивачу домогтися виконання судового рішення, ухваленого на її користь, та отримання присуджених сум.
З наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 16 червня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову майнового характеру.
Керуючись статтями 2, 133, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 56093,17 грн.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму нарахованої пенсії у розмірі 56093 (п'ятдесят шість тисяч дев'яносто три) грн. 17 коп.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 42172734) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, за наступними реквізитами: рахунок - UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 16 липня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов