Справа № 266/6942/19
Провадження № 2/266/315/20
22 червня 2020 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді Федотової В.М.
за участю секретаря Шишханової К.Р.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
У листопаді 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської рада про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 13/25 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивачка в установлений законом строк звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.. Постановою №3513/02-31 від 17.09.2019 року державним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Факт належності 13/25 частки житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується договором дарування від 30.12.1961 року №6422 , посвідчений державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори, та зареєстрований Жданівським БТІ 22.01.1962 року за №15811. Однак , оригінал договору дарування спірного будинку було втрачено. Позивачка зверталася до нотаріуса з питання отримання дублікату вищевказаного договору дарування, але їй було повідомлено, що видати дублікат Договору дарування від 30.12.1961 р.. №6422 не виявляється можливим, оскільки усі нотаріальні документи за період з 1950 по 1993 рік включно передані на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву, які залишились в архівосховищах нотаріального архіву в м. Донецьку, доступ до якого на даний час відсутній. У зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом , в якому просить визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 після смерті її батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилась, надала заяву про можливість слухання справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача, який дії на підставі довіреності ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надавши заяву в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розглянути справу без участі представника міської ради.
Третя особа: ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи ,до суду не з'явилась з невідомих суду причин, заяв або заперечень до суду не надала.
Відповідно до ч. 1 ч. 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ, (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України, набуття права власності - певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України.
Частина 1 ст.317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.03.2019 року- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва народження серії НОМЕР_2 від 02.04.1952 року, батьком ОСОБА_5 є: ОСОБА_3 . (а.с.6).
Згідно свідоцтва про укладання шлюб серії НОМЕР_3 від 30.10.1971 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклади шлюб, про що свідчить актовий запис №4160. Після укладання шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с.7).
Згідно відповіді Маріупольського БТІ від 12.08.2019 року №7224, 13/25 частки домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на підставі договороу дарування від 30.12.1961 року №6422 ,посвідченого державним нотаріусом Другої державно нотаріальної контори, зареєстрованого Жданівським БТІ 22.01.1962 року №15811. (а.с.13).
Відповідно до листа Другої маріупольської державної нотаріальної контори від 03.09.2019 року №1349/01-16 видати дублікат Договору дарування будинку АДРЕСА_1 , посвідченого Другою маріупольською державною нотаріальною конторою 22.01.1962 р. за реєстровим №6422 не виявляється можливим, оскільки всі документи державної нотаріальної контори за період з 1950 по 1993 рік включно прийняті на зберігання в Донецький обласний державний нотаріальний архів. У зв'язку із тим, що місто Донецьк знаходиться на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади свої повноваження тимчасово не виконують, доступ до документів архіву відсутній ( а.с. 14).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.09.2019 року №3513/02-31 Першої маріупольської державної нотаріальної контори- Вітвіцькій Л.Г. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю у спадкодавця документу (або його дублікату), що підтверджує право власності спадкодавця на заявлене спадкове майно.
За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.
Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищенаведеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.
Правовою позицією судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі №6-1858цс15 визначено, що за правилами статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Дану позицію було уточнено Судовою палатою у цивільних справах ВСУ в іншій постанові від 07.10.2015 по справі № 1622цс15: «Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.»
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оригінал правовстановлюючих документів є таким, що був втрачений позивачем, права якого можуть бути захищені шляхом застосування механізму, передбаченого статтею 392 ЦК України щодо визнання права власності на 13/25 частки будинку АДРЕСА_1 .
Водночас суд зауважує, що на державу в цілому та її державні органи покладається обов'язок забезпечити збереження документів, які передані органами нотаріату та державними органами влади на зберігання та від яких залежить виникнення і реалізація майнових прав спадкоємців. Незабезпечення належного зберігання нотаріальних документів в державних архівах і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та як наслідок обмеження громадянам доступу до державних архівних установ не має нівелювати або обмежувати майнові права позивача на їх підтвердження документами, які залишились в архівосховищах в м. Донецьк.
Таким чином, враховуючи, що відповідач позов визнав повністю з урахуванням, фактичних обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, право власності підлягає визнанню відповідно до Договору дарування від 30.12.1961 року №6422 посвідченого державним нотаріусом Другою державною нотаріальною конторою та зареєстрованим Жданівським БТІ від 22.01.1962 р. №15811.
На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст.316, 317, 328, 391, 392 ЦК України, ст.ст.12, 81, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 13/25 частки будинку АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Федотова В. М.