Справа №265/498/20
Провадження №2-о/265/101/20
14 липня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання Головченко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Четверта маріупольська державна нотаріальна контора; ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем,
22 січня 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, заінтересовані особи: Четверта маріупольська державна нотаріальна контора; ОСОБА_2 .
Обґрунтування заяви:
Заявниця, з урахуванням уточнень від 18.06.2020 року, зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина - земельна ділянка, що розташована на території Чермалицької сільської ради та частка квартири АДРЕСА_1 .
На час відкриття спадщини та по теперішній час, заявниця постійно проживала зі спадкоємцем за адресом: АДРЕСА_2 . Прийняла спадщину та фактично використовувала відповідно до цільового призначення.
19.07.2018 року вона звернулася в Четверту маріупольську державну нотаріальну контору із заявою за вхідним про видачу свідоцтва про спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_4 . Коли вона звернулася до Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори, то їй роз'яснили, що відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово - експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування проте, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить проте, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання зі спадкодавцем. Так як такі документи у неї були відсутні на той час, вона змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем з метою оформлення та видачі їй свідоцтво про право на спадщину.
Посилаючись, зокрема на ст.1221, 1297 ЦК України, ст.293 ЦПК України, просила суд встановити факт постійного проживання, не менше п'яти років, ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 .
Судовий розгляд:
В судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , що діє на підставі договору, не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Заяву підтримували у повному обсязі та просили її задовольнити.
Представники заінтересованої особи Четвертої маріупольської нотаріальної контори в судове засідання також не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилася, подала до суду заяву в якій зазначила, що із заявою ОСОБА_1 погоджується, проти її задоволення не заперечує, справу просить розглядати за її відсутності.
Оцінка фактичних обставин та позиція суду:
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Маріуполь помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Лівобережним районним у м.Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області зроблено актовий запис №2002 від 23.12.2017 року та видано відповідне свідоцтво про смерть.
Також судом встановлено, що відповідно до інформації Лівобережного відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб від 06.03.2018 року №04.12-1165, ОСОБА_4 у період з 19.11.1980 по 27.12.2017 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Інформація про реєстрацію інших осіб за вищевказаною адресою станом на 22.12.2017 року у відділі відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що 18.03.1980 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було укладено шлюб, про що Будинком одруження м.Жданова (нині - Маріуполь) Донецької області було видано відповідне свідоцтво та зроблено актовий запис №913.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.09.1996 року, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної власності.
Таким чином, суд робить висновок, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були подружжям та спільними власниками квартири АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження від 23.03.1974 року, виданого відділом РАЦС Орджонікідзевського району м.Маріуполя, ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 05.08.2010 року, виданого Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12.012.2017 року № НОМЕР_1 , ОСОБА_7 мала дошлюбне прізвище ОСОБА_8 .
Таким чином, суд робить висновок, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно свідоцтва про смерть, виданого Лівобережним районним у м.Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області від 31.10.2017 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що було зроблено актовий запис №1669.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснила, що проживає у АДРЕСА_3 . Заявниця ОСОБА_10 є її сусідкою, виросла на її «очах», завжди допомагала бабі та діду, проживала з ними. Перед початком бойових дій, у 2013 році, ОСОБА_10 поїхала навчатися у Таганрог. Під час навчання, ОСОБА_10 приїжджала до бабусі на канікули, а також, коли дідусь хворів.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає у АДРЕСА_4 . ОСОБА_12 проживала разом з дідом та бабою, вона є онукою ОСОБА_13 . Відносини у них були доброзичливі, вони проживали однією сім'єю. До збройного конфлікту, ОСОБА_10 з бабою та дідом проживали разом, а потім ОСОБА_14 поїхала навчатися до ОСОБА_15 . Під час навчання, ОСОБА_10 їздила до них. Допомогала вести спільне господарство.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_1 ОСОБА_5 є її матір'ю, а ОСОБА_4 вітчимом, певний час вони жили разом. Коли, вона ( ОСОБА_16 ) народила другу дитину, вона перестала жити з батьками. Вихованням ОСОБА_1 займалися батьки. Зазначила, що ОСОБА_1 постійно проживала разом з ОСОБА_4 , вели спільне господарство. У 2018 році її донька ( ОСОБА_1 ) закінчила навчання у Таганрозі, куди поступила 01.09.2014 року. Під час навчання мешкала у Росії, у гуртожитку. Останні п'ять років, ОСОБА_14 приїзджала до діда та баби, проводила у них свої канікули.
Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20.05.2020, за наявною інформацією, ОСОБА_1 у період з 26.05.2015 по 01.01.2018 року, неодноразово перетинала державний кордон України у напрямку в'їзд та виїзд.
Відповідно до довідки лікаря Центру первинної медико - санітарної допомоги №5 м.Маріуполя, ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2008 року по теперішній час (11.06.2020 року), спостерігається у КНП «ЦПМСД №5».
Згідно довідки ОСББ «Пашковського 83», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа ТОВ «Мерідіан» від 08.06.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово в період з 2011 по липень 2017 зверталася до ТОВ «Мерідіан», де їй надавалися стоматологічні послуги.
Відповідно до ст.29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 257 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) зокрема передбачає, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Згідно зі ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст.156 Житлового кодексу Української РСР (надалі - ЖК України), члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу.
Частина 2 ст.64 ЖК України передбачає, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Зі змісту ст.293 ЦПК України вбачається, що суд може розглядати цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частина 2 ст.315 ЦПК України передбачає. що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, з метою захисту майнових (спадкових) прав ОСОБА_1 , на підставі досліджених доказів, суд робить висновок, що заява ОСОБА_1 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 81, 89, 95, 259, 265, 273, 315 - 319 ЦПК України ЦПК України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Четверта маріупольська державна нотаріальна контора; ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем - задовольнити.
2. Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , податковий номер НОМЕР_2 , постійно проживала з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менше 5 (п'яти) років.
3. Це рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Донецького апеляційного суду безпосередньо або через суд, який ухвалив рішення протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, якому повне рішення не були вручені у день його оголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках передбачених ч.2 ст. 354 ЦПК України.
4. Повний текст цього рішення складено та підписано 14 липня 2020 року.
Суддя А.В. Щербіна