Справа №: 700/343/20
Провадження № 3/700/131/20
09 липня 2020 року смт.Лисянка
Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Яценко Г.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , фізичну особу підприємця, за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області до Лисянського районного суду Черкаської області, 23.04.2020 року надійшли адміністративні матеріали, відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скоєння ним дій, відповідальність за що передбачена ст. 44-3 КУпАП України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.04.2020 року серії ГР №265624, на момент перевірки магазину «Копійка» ФОП Байрак виявлено, що відділення у якому здійснюється продаж товарів, які заборонені до продажу, було відчинене та там була присутня продавець ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив Постанову КМУ від 11.03.2020 року №211 та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.44-3 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та просив справу щодо притягнення його до адміністративної відповідальності закрити.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП, необхідно закрити у зв'язку із відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення, виходячи із наступного.
Згідно ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма закону є банкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_3 порушив п.3 п. 1 Постанови КМУ від 11.03.2020 року №211.
Однак, Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 не має п.3 п.1.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 14.04.2020 року серії ГР №265624 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення карантинних заходів шляхом здійснення торгівлі продовольчими товарами.
Відповідно до пп.8 п.2 Постанови КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» заборонено до 24.04.2020 року роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торгівлі продуктами харчування, пальним, деталями та приладдям для транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, засобами гігієни, лікарськими засобами та медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, добовим молодняком свійської птиці, засобами зв'язку та телекомунікацій, в тому числі мобільними телефонами, смартфонами, планшетами, ноутбуками та іншими товарами, що відтворюють та передають інформацію, за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, перебування в приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів.
Юридичний склад адміністративного правопорушення це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відповідальність за порушення пп.8 п.2 Постанови Кабінету Міністрв України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» покладається на спеціальних суб'єктів, а саме на суб'єктів господарювання.
Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
До матеріалів справи не додано інформації, чи являється ОСОБА_1 суб'єктом господарювання. Зокрема, до протоколу про адміністративне правопорушення додано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтво платника єдиного податку на ім'я ОСОБА_2 .
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 інспектором поліції було порушено вимоги ст.255 КУпАП та не зібрано достатньої кількості доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП - до матеріалів справи не додано належного доказу його вчинення, зокрема розрахункових документів, які б підтверджували здійснення торгівлі, відсутні пояснення свідків, та взагалі відсутні докази здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності. Додані до матеріалів справи фотознімки тільки підтверджують факт відчиненого магазину. Таким чином, із доданих до протоколу про адміністративне правопорушення доказів не вбачається, що ОСОБА_1 здійснював реалізація товару та господарську діяльність.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
01.07.1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI. представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення. Само по собі перебування ОСОБА_2 у відділі магазину, де знаходяться продовольчі товари, не може вказувати на наявність у діях ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки зазначене не доводить саме здійснення останніми торгівлі товарами, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений у ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 44-3 КУпАП
Відповідно до ст. 247 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.44-3, 247, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.8, 9, 62 Конституції України, суд,
Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду на протязі десяти днів, з дня винесення постанови.
Суддя Г.М.Яценко