Справа № 690/254/20
Провадження № 1-кп/690/119/20
підготовчого судового засідання
09 липня 2020 року м. Ватутіне
Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250140000274 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
До Ватутінського міського суду Черкаської області із Звенигородської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250140000274 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстави для повернення обвинувального акту або для закриття кримінального провадження на даній стадії відсутні, а тому слід призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, у ході якого допитати всіх свідків, які вказані у обвинувальному акті.
Також заявив письмове клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, яке мотивоване тим, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували і під час досудового розслідування, зокрема, що він може переховуватися від суду, здійснювати тиск на свідків та експерта у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він обвинувачується.
Наявність ризику, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду мотивував тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 10 років з конфіскацією майна, та своєї вини у їх вчиненні не визнає. Водночас за результатами досудового розслідування зібрано вагомі докази, що про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення;
Наявність ризику здійснення ОСОБА_3 тиску на свідків мотивував тим, що викриття його злочинної діяльності здійснювалося із залученням осіб, справжні відомості про яких засекречено, однак обвинувачений безпосередньо знає їх, та може змусити змінити показання під час судового розгляду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Доводи щодо наявності ризику здійснення ОСОБА_3 тиску на експерта у даному кримінальному провадження прокурором не вказано.
Ризик перешкоджання ОСОБА_3 даному кримінальному провадженню іншим чином прокурором не мотивовано.
Наявність ризику вчинення ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення мотивував тим, що він у минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, не має стійких соціальних зв'язків та постійного місця роботи, оскільки працював періодично та неофіційно. Крім того, відповідно до матеріалів обвинувального акту ОСОБА_3 вчиняв кримінально-карані діяння безпосередньо за місцем свого проживання. Також прокурором вказано про відсутність ризику, що обвинувачений продовжить кримінальне правопорушення у якому він обвинувачується, оскільки інкриміновані йому кримінальні правопорушення є завершеними.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні на підставі наданого прокурором обвинувального акту. Водночас заперечили проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з мотивів його необґрунтованості.
Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що не визнає вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також не має жодного наміру переховуватися від суду, вчиняти тиску на свідків та експерта у даній справі, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Додатково просив обрати для нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт у темну пору доби за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки бажає працювати, хоча б і не офіційно, щоб мати можливість забезпечувати свої потреби, а також допомагати своїй матері та неповнолітній дитині. Також вказав, що має проблеми зі здоров'ям, а тому йому важко перебувати в умовах ізоляції. Одночасно надав до суду копії документів на підтвердження вказаних обставин.
Захисник ОСОБА_5 вказав, що питання щодо виклику та допиту свідків обвинувачення залишає на розсуд прокурора та суду. Заперечуючи проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного вказав, що це найбільш суворий запобіжний захід, а тому для його застосування мають бути вагомі підстави. Оскільки прокурором, на його думку, не доведено існування ризиків на які вказано у клопотанні, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій, а виходячи лише з матеріалів обвинувального акту та клопотання про обрання запобіжного заходу, судом встановив наступне.
Вказане кримінальне провадження підсудне Ватутінському міському суду Черкаської області, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено, а тому суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.ч. 2, 3, 12 ст. 31 КПК України, для проведення закритого судового засідання впродовж усього судового провадження, а також для розгляду вказаного кримінального провадження колегіально судом чи судом присяжних, не встановлено.
З урахуванням думки учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне розгляд кримінального провадження провести суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, за обов'язкової участі прокурора, обвинуваченого, та його захисника, без виклику у наступне судове засідання свідків, вказаних у обвинувальному акті.
Крім того, відповідно до змісту п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду, суд вчиняє відповідні дії, зокрема під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Таким чином, вирішення питання щодо запобіжного заходу для обвинуваченого під час підготовчого судового засідання є гарантією забезпечення його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду, тож має суттєве значення для підготовки до судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується; вік та стан їх здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачуються особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
На даний час суд позбавлений можливості надати оцінку вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки такі докази судом не досліджувалися, однак їх наявність вказано у обвинувальному акті, що не заперечувалося стороною захисту.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Тож суд бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 року по справі «Москаленко проти України» у якому вказано, що ризик того, що особа примушуватиме свідків і потерпілого давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних, та критично оцінює доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_3 безумовно буде незаконно впливати на свідків та експерта з метою змусити їх змінити покази, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт передано для розгляду до суду, а свідки та експерт під час їх допиту у ході судового розгляду даного кримінального провадження будуть приведені до присяги та повідомлені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.
З огляду на вказане, суд вважає, що ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків у даному кримінальному провадженні, який існував під час досудового розслідування, на даний час суттєво знижений, хоча і не відсутній.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд також оцінює критично, оскільки прокурором не доведено, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою схильною до вчинення кримінальних правопорушень, та раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Доводи прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_3 у минулому притягувався до кримінальної відповідальності, однак на даний час його судимість погашена відповідно до ст. 89 КК України, та, як наслідок, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, є не беззаперечними.
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 27.09.2018 року по справі № 647/1837/15-к, припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Оцінюючи ризик щодо ймовірного переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, однак є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 09.07.2020 року серії НОМЕР_1 , а також є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 18.12.1998 року № НОМЕР_2 , що свідчить про наявність соціальних зв'язків в місці постійного проживання.
Обвинуваченому ОСОБА_3 виповнилося 38 років, він упродовж 2015-2016 років мав захворювання серцево-судинної системи, що підтверджується виписками з історії хвороби Державної установи «Національного інституту серцево-судинної системи хірургії ім. М.М. Амосова», Київської міської клінічної лікарні № 3. При цьому, доказів негативного стану здоров'я ОСОБА_3 станом на даний час, що унеможливлює його перебування в умовах тимчасової ізоляції, суду не надано.
Водночас доказів щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_3 офіційних джерел доходу, стороною захисту, суду не надано.
З огляду на вказане, суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час об'єктивно існує, однак він не може виправдати застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказані висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини, яким у рішеннях від 15.12.2016 року по справі «Ігнатов проти України», від 06.10.2016 року «Строган проти України» вказано, що небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою.
Крім того, прокурором не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_3 для запобігання зазначеним ризикам, що є підставою для відмови у задоволенні його клопотання.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до змісту ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, а наступним за суворістю - домашній арешт.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на вказане, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обставини, що підлягали з'ясуванню відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 18 год. 00 год. до 09 год. 00 хв. у будні дні та цілодобово у вихідні та святкові дні, який відбувати за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяця, тобто до 06 вересня 2020 року, включно, вважаючи його співмірним з існуючими ризиками, таким, що відповідає особі обвинуваченого, ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, та достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не буде обмежувати його можливість до працевлаштування з метою отримання законних джерел для існування.
Крім того, суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 ряд обов'язків, з переліку передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що сприятиме виконанню ним процесуальних обов'язків, та мінімізуватиме ризики переховування від суду та впливу на свідків у справі, зокрема: прибувати до Ватутінського міського суду Черкаської області за кожним викликом, здійсненим у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 КПК України, у визначений дату та час; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12020250140000274, які вказано у обвинувальному акті, тривалістю 2 місяці, тобто до 06 вересня 2020 року, включно.
За змістом положень ч.ч. 3, 4 ст. 181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України передбачено, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 176-178, 181, 194, 314-316, 376, 392, 395 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12020250140000274 на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, який провести о 11 год. 45 хв. 14.07.2020 року у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області, за участі прокурора, обвинуваченого та його захисника, без виклику свідків, вказаних у обвинувальному акті.
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну обраного запобіжного заходу.
Змінити запобіжний захід, обраний під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на домашній арешт у період часу з 18 год. 00 год. до 09 год. 00 хв. у будні дні та цілодобово у вихідні та святкові дні, який відбувати за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяця, тобто до 06 вересня 2020 року, включно.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно прибути до місця реєстрації та проживання, а саме: АДРЕСА_1 , але не пізніше 18 год. 00 год. 09 липня 2020 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1)прибувати до Ватутінського міського суду Черкаської області за кожним викликом, здійсненим у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 КПК України, у визначений дату та час;
2)утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12020250140000274, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також особою, анкетні дані якої у обвинувальному акті вказано як ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тривалістю 2 (два) місяці, тобто до 06 серпня 2020 року, включно.
Обов'язки по контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на працівників Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області.
Звенигородському відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області негайно поставити на облік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це Ватутінський міський суд Черкаської області.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, з повним фіксуванням судового процесу за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
Копію ухвали надіслати до Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області для виконання та до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для відому.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 13.07.2020 року о 17 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_1