ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2020 року м. Київ № 2а-12724/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (далі по тексту - позивач) звернулось Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, в якому просить суд
- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10 серпня 2011 року №0005382308, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 40 313,00 грн, у тому числі 32 250,00 грн - за основним платежем та 8 063,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10 серпня 2011 року №0005392308, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 342 060,00 грн, у тому числі 273 648,00 грн - за основним платежем та 68 412,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що податковим органом зроблено хибні висновки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в силу нікчемності правочинів укладених з Приватним підприємством «Стилет-Юг», Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком», оскільки надана до перевірки первинна документація, на думку позивача, у повній мірі підтверджує настання реальних наслідків за правочинами укладеними із вказаними суб'єктами господарювання.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року, а адміністративну справу №2а-12724/11/2670 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що платник податків належними та допустимими доказами спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкових правопорушень в частині формування валових витрат та податкового кредиту по господарським правовідносинам з Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком».
Більш того, колегією суддів зазначено, що у правовідносинах з Приватним підприємством «Стилет-Юг» щодо безтоварності та недійсності господарських операцій контролюючий орган, на підтвердження своїх доводів, зазначає про наявність порушеної кримінальної справи за фактом створення Приватного підприємства «Стилет-Юг» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, проте, судом першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки вказаному факту.
Листом Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року №2а-12724/11/2670/97788/16 матеріали адміністративної справи №2а-12724/11/2670 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2016 року для розгляду адміністративної справи №2а-12724/11/2670 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Літвінову А.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року адміністративну справу № 2а-12724/11/2670 прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 14 квітня 2016 року, представник позивача у додаткових письмових поясненнях зазначив про те, що позивач на час виникнення спірних правовідносин не міг знати про можливі порушення, допущені контрагентом, в тому числі щодо порушення кримінальної справи по факту створення фіктивного підприємництва Приватного підприємства «Стилет-Юг».
В судовому засіданні 17 листопада 2016 року судом витребувано від відповідача інформацію щодо наявності вироків у кримінальних провадженнях за фактом створення Приватного підприємства «Стилет-Юг» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.
Відповідачем вимоги вказаної ухвали суду не виконані з невідомих підстав.
В судовому засіданні 13 березня 2017 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю на адресу суду не надходило.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представника позивача, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 замінено відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва його правонаступником Головним управління Державної податкової служби у м. Києві.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року.
За результатом перевірки складено акт від 28 липня 2011 року № 1741/23-08/36469551.
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень:
- пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в розмірі 32 250,00 грн;
- підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, пункту 2 статті 3, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за 3233/2037 зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 273 648,00 грн, в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 91 960,00 грн, за грудень 2010 року на суму 181 958,00 грн;
- підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповнення), в результаті чого несвоєчасно перерахований податок у сумі 3 338,94 грн, нараховано пеню в сумі 123,37 грн;
- пункту 5.4 рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про комунальний податок в місті Києві» №81/1291 від 18 березня 2004 року, в результаті чого надано розрахунок по комунальному податку за ІІ квартал 2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прубуток обґрунтовано безтоварністю правочинів укладених з Приватним підприємством «Стилет-Юг», Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком».
На підставі висновків, викладених в акті перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 10 серпня 2011 року № 0005382308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 40 313,00 грн, в тому числі 32 250,00 грн - за основним платежем та 8063,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 10 серпня 2011 року № 0005392308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 342 060,00 грн, в тому числі 273 648,00 грн - за основним платежем та 68 412,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Суд звертає увагу, що у відповідності до частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Таким чином, в даному випадку, суду за наслідками нового розгляду даного спору має встановити вказані вище обставини.
З цією метою, судом було вжито заходів щодо встановлення обставин, зокрема, як вже було зазначено судом, ухвалою суду від 17 листопада 2016 року витребувано від відповідача інформацію щодо наявності вироків у кримінальних провадженнях за фактом створення Приватного підприємства «Стилет-Юг» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Відповідачем, як вже зазначалось судом, вимоги ухвали суду не виконані з невідомих причин.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи той факт, що відповідачем з невідомих причин не виконані вимоги ухвали суду від 17 листопада 2019 року щодо надання доказів, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.
При цьому, суд зазначає, що при розгляді даної адміністративної справи, судом надається правова оцінка спірним правовідносинам лише в частині, що була скасована судом касаційної інстанції.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).
Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.
Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством -не передбачено.
Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» та Приватним підприємством «Стилет-Юг» укладено договір купівлі-продажу № 67/н від 28 жовтня 2010 року, відповідно до умов якого Приватне підприємством «Стилет-Юг» зобов'язалось поставити позивачу соняшник врожаю 2010 року у кількості 36 метричних тон вартістю 154 799,86 грн, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 25 799,88 грн.
На підтвердження фактичного виконання даного договору позивачем, як до перевірки, так і до суду, надано видаткову накладну № РН-0000269 від 28 жовтня 2010 року, податкову накладну № 270 від 28 жовтня 2010 року та карточку рахунку з якої вбачається, що оплата товару була проведена 01 листопада 2010 року.
На підставі вказаних взаємовідносин, позивачем сформовано валові витрати, за 4-1 квартал 2010 року в сумі 32 250,00 грн та податковий кредит за жовтень 2010 року в сумі 25 799,98 грн.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки податкового органу щодо безпідставності формування валових витрат та податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин з Приватним підприємством «Стилет-Юг» обґрунтовано порушеним кримінальним провадженням по факту створення Приватного підприємства «Стилет-Юг» з метою прикриття незаконної діяльності.
Як встановлено судом, позивачем на підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином надано копії видаткової накладної № РН-0000269 від 28 жовтня 2010 року та податкової накладної № 270 від 28 жовтня 2010 року, а також копію складської квитанції на зерно № 1422 від 28 жовтня 2010 року, видану Публічним акціонерним товариством «Кам'яномостівське ХПП».
В той же час, суд ще раз наголошує, що скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у даній адміністративній справі Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність надання належної оцінки доводам податкового органу в частині порушеної кримінальної справи (№ 330302-11) за фактом створення Приватного підприємства «Стилет-Юг» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
У відповідності до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/66245891) вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2017 року в кримінальній справі № 766/3245/17 директора Приватного підприємства «Стилет-Юг» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частини 2 статті 205, частини 5 статті 27, частини 3 статті 212, частини 1 статті 209 Кримінального кодексу України.
Також, відповідно до змісту вироку обвинувачений свою вину у вчиненні злочинів визнав у повному обсязі.
Більш того, вказаним вироком встановлено фіктивність підприємства з метою конвертації грошових коштів.
Судом при розгляді даної адміністративної справи враховуються встановлені у вироку обставини щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, оскільки, як наголосив Верховний Суд у свої постанові від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/17, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, що набрали законної сили.
Проте, у своїй постанові від 16 квітня 2018 року у справі №К/9901/1478/18 Верховний Суд зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
За таких підстав, оскільки судом встановлено статус фіктивного, нелегального підприємництва Приватного підприємства «Стилет-Юг», що, в свою чергу, виключає само по собі легалізацію підприємницької діяльності, незважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено документами бухгалтерського обліку господарські операції між позивачем та вказаним товариством, проте, на переконання суду, такі документи носять формальний характер, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині, що стосується податкового повідомлення-рішення №0005382308 від 10 серпня 2012 року.
Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що податковий кредит в жовтні 2010 року на суму 65 890,00 грн та грудні 2010 року на суму 181 958,00 грн позивачем сформовано за рахунок податку на додану вартість сплаченого при взаємовідносинах з Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком».
Суд наголошує на тому, що згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 14.04.2016 в цій справі, платник податків (позивач) належними та допустимими доказами спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкових правопорушень в частині формування валових витрат та податкового кредиту по господарським правовідносинам з Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком». Тобто правильність податкового обліку із цими контрагентами визнана судом касаційної інстанії.
Відповідно до наданих суду доказів, між позивачем та Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт» було укладено наступні договори купівлі-продажу:
- № 52/Н від 12 жовтня 2010 року, предметом якого була пшениця 3 класу урожаю 2010 року у кількості 89,12 метричних тон вартістю 147 048,00 грн, з яких 24508,00 грн - податок на додану вартість. На підтвердження виконання вказаного договору до перевірки надані видаткова накладна № св-0000139 від 12 жовтня 2010 року та податкова накладна № 139 від 12 жовтня 2010 року.
- № 47/Н від 08 жовтня 2010 року, предметом якого була пшениця 3 класу урожаю 2010 року у кількості 85,92 метричних тон вартістю 141 768,00 грн, з яких 23 628,00 грн-податок на додану вартість. На підтвердження виконання вказаного договору до перевірки надані видаткова накладна № св-0000120 від 09 жовтня 2010 року та податкова накладна № 120 від 09 жовтня 2010 року.
- № 37/Н від 06 жовтня 2010 року, предметом якого була пшениця 3 класу урожаю 2010 року у кількості 32,44 метричних тон вартістю 53 526,00 грн, з яких 8 921, 00 грн -податок на додану вартість. На підтвердження виконання вказаного договору до перевірки надані видаткова накладна № св-0000073 від 06 жовтня 2010 року та податкова накладна № 73 від 06 жовтня 2010 року.
- № 31/Н від 05 жовтня 2010 року, предметом якого була пшениця 3 класу урожаю 2010 року у кількості 32,12 метричних тон вартістю 52 998,00 грн, з яких 8 833,00 грн-податок на додану вартість. На підтвердження виконання вказаного договору до перевірки надані видаткова накладна № св-0000058 від 05 жовтня 2010 року та податкова накладна № 58 від 05 жовтня 2010 року.
На підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт», позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2010 року на загальну сум 65 890,00 грн.
Фактичне виконання сторонами умов договорів № 31/Н від 05 жовтня 2010 року, № 37/Н від 06 жовтня 2010 року, № 47/Н від 08 жовтня 2010 року та № 52/Н від 12 жовтня 2010 року підтверджується вищезазначеними видатковими та податковими накладеними, посилання на які міститься в акті перевірки та копії яких долучені до матеріалів даної адміністративної справи.
Крім того, на підтвердження отримання зерна від Приватного підприємства «СВ-Інтерконтакт» позивачем надано докази його подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пояснень представника позивача пшениця, придбана у Приватного підприємства «СВ-Інтерконтакт», реалізована Товариству з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон» на підставі договору поставки № 13/2010/EXW від 30 квітня 2010 року.
Відповідно до пункту 5.1 договору поставки № 13/2010/EXW від 30 квітня 2010 року позивач зобов'язувався здійснити доставку товару ТОВ СП «Нібулон».
В свою чергу позивач, укладаючи з Приватним підприємством «СВ-Інтерконтакт» договори № 31/Н від 05 жовтня 2010 року, № 37/Н від 06 жовтня 2010 року, № 47/Н від 08 жовтня 2010 року та № 52/Н від 12 жовтня 2010 року, у пункті 6 обумовив, що продавець здійснює поставку придбаного зерна на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон».
Таким чином, з метою перевірки фактичного придбання позивачем у Приватного підприємства «СВ-Інтерконтакт» пшениці 3 класу урожаю 2010 року суду необхідно перевірити його транспортування до Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон».
Також, в підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем як до перевірки так і до суду надано копії товарно-транспортних накладних серії 01АА № 426832 від 09 жовтня 2010 року (перевізник - Приватне підприємство «Престиж»), № 426861 від 09 жовтня 2010 року (перевізник - Приватне підприємство «Троянда»), № 426854 від 09 жовтня 2010 року (перевізник -АТП 14844), № 426859 від 12 жовтня 2010 року (перевізник - Приватне підприємство «Троянда»), № 426860 від 12 жовтня 2010 року (перевізник - Приватний підприємець Курінський), № 426867 від 12 жовтня 2010 року (перевізник - АТП 14844), № 426830 від 06 жовтня 2010 року (перевізник -Приватне підприємство «Престиж»), № 426831 від 05 жовтня 2010 року (перевізник - Приватне підприємство «Престиж»). Замовником (платником) перевезення пшениці, згідно вказаних накладних, є Приватне підприємство «СВ-Інтерконтакт», вантажовідправником -Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт», а вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон».
Крім того, судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» укладено договір купівлі-продажу № 83/Н від 06 грудня 2010 року, предметом якого було 180 метричних тон соняшнику урожаю 2010 року вартістю 756 000,00 грн. та № 80/Н від 01 грудня 2010 року, предметом якого було 150 метричних тон сої врожаю 2010 року вартістю 477 289,80 грн.
Згідно акту перевірки №1741/23-08/36469551 від 28 липня 2011 року на підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем були надані накладні № 4-12 від 08 грудня 2010 року на соняшник та № 2-12 від 02 грудня 2010 року на сою, податкові накладні № 41210 від 08 грудня 2010 року та № 21210 від 02 грудня 2010 року.
На підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком», позивачем у грудні 2010 року сформовано податковий кредит на загальну суму 181 958, 22 грн.
Згідно пункту 6 договору № 80/Н від 01 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» зобов'язалось доставити 150 метричних тон сої врожаю 2010 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор».
Виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» своїх зобов'язань підтверджується товарно-транспортними накладними серії 01АА № 487191, № 487197/а, № 487197, № 487193 та № 487192 від 02 грудня 2010 року. Згідно вказаних документів замовником (платником) та вантажовідправником сої було Товариство з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком», вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт», а пунктом розвантаження - Товариство з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор».
Факт прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» 02 грудня 2010 року на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» сої підтверджується складською квитанцією на зерно № 6222 від 02 грудня 2010 року.
З наданих позивачем документів на підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином вбачається, що на час укладення договору №83/Н від 06 грудня 2010 року товар перебував на зберіганні у Товариства з Обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор». Вказана обставина була підтверджена листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» № 374 від 10 квітня 2012 року та доданим до нього Реєстром складських квитанцій за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2011 року.
Перехід права власності на 180 метричних тон соняшнику урожаю 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» підтверджується складською квитанцією № 6276 від 08 грудня 2010 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор».
В подальшому позивач продав вказане зерно Товариству з обмеженою відповідальністю «Креатин-Постач» за договором купівлі-продажу № 171/Киев від 02 грудня 2010 року. Перехід права власності на 180 метричних тон соняшнику урожаю 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатин-Постач» підтверджується складською квитанцією № 6276 від 08 грудня 2010 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор».
Дата погашення складської квитанції №6276 від 08 грудня 2010 року відповідає даті видачі складської квитанції № 6275 від 08 грудня 2010 року.
Таким чином, фактичний перехід права власності на товар, обумовлений договором № 83/Н від 06 грудня 2010 року, від продавця до покупця підтверджений належними письмовими доказами.
Також позивачем надано докази використання придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» товару в межах власної господарської діяльності шляхом його продажу Приватному підприємству «Сєрна» за договором №NP-644-10 від 01 грудня 2010 року.
Передача товару від позивача до Приватного підприємства «Сєрна» підтверджується видатковими накладними №2-06/12/10 від 06 грудня 2010 року та № 1-07/12-10 від 07 грудня 2010 року, податковими накладеними № 3061210 від 06 грудня 2010 року та № 1071210 від 07 грудня 2010 року, актами прийому-передачі від 06 грудня 2010 року та від 07 грудня 2010 року, а також складськими квитанціями на зерно № 6266 від 07 грудня та № 6252 від 06 грудня 2010 року.
Дата погашення складської квитанції на зерно № 6222 від 02 грудня 2010 року відповідає даті видачі складської квитанції на зерно № 6252 від 06 грудня 2010 року, факт видачі та погашення вищезазначених складських квитанції підтверджено листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» № 374 від 10 квітня 2012 року.
Відтак, фактичний перехід права власності на товар, обумовлений договором № 80/Н від 01 грудня 2010 року, від продавця до покупця підтверджений належними письмовими доказами.
Як вбачається із змісту акту перевірки та письмових заперечень на позов, висновок про неправомірність дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних № 58 від 05 жовтня 2010 року, № 73 від 06 жовтня 2010 року, № 120 від 09 жовтня 2010 року та № 139 від 12 жовтня 2010 року податковим органом зроблено з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки Приватного підприємства «СВ-Інтерконтакт» через його відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням та з огляду на невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року податковою звітністю.
При цьому, в обґрунтування фіктивності правочину укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» податковим органом вказується, що у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року товариство не відобразило своїх податкових зобов'язань за договорами № 83/Н від 06 грудня 2010 року та № 80/Н від 01 грудня 2010 року. Також податковий орган послався на те, що вказана юридична особа відсутня за зареєстрованим місцезнаходженням, а її свідоцтво платника податку на додану вартість -анульоване.
Разом з тим, свідоцтво Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» як платника податку на додану вартість було анульоване 26 січня 2011 року, в той час як податкові накладні №41210 та №21210 видані 08 грудня 2010 року та 02 грудня 2010 року відповідно.
Поряд з цим, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а встановлено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2010 року на 65 890,00 грн та за грудень 2010 року на 181958,00 грн є безпідставними, а тому податкове повідомлення рішення № 0005392308 від 10 серпня 2011 року підлягає скасуванню в частині збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 247 848,00 грн. та застосованих штрафних санкцій 61962,00 грн (247 848,00 грн*25%) ( 273 648 грн. - 25800 грн (ПП "Стилет-ЮГ"); 68412грн. - 6450 грн.).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005392308 від 10 серпня 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва, в частині збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 247 848,00 грн та застосованих штрафних санкцій 61 962,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Літвінова А.В.