Справа № 500/1243/20
09 липня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Заблоцька І.І.
представника позивача Бочан І.П.
представника відповідача Онофрійчук Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування періоду її роботи з 02.04.1996 по 30.06.2000 в ТОВ "Мікос" ЛТД до страхового стажу при обчисленні пенсії та зобов'язати відповідача зарахувати вказаний період її роботи до страхового стажу при обчисленні її пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при обчисленні її пенсії відповідачем протиправно не було зараховано період роботи згідно із записом трудової книжки, а саме з 02.04.1996 по 30.06.2000 у ТОВ "Мікос" ЛТД, куди вона переведена разом з іншими працівниками внаслідок купівлі-продажу попереднього підприємства як державного майна на аукціоні 22.01.1996 саме цьому підприємству. Позивач вважає такі дії протиправними та вважає, що даний період роботи слід зарахувати до її страхового стажу при оформленні пенсії.
Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 25.06.2020 о 12:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що жодних документів, які б підтвердили факт роботи позивача в ТОВ "Мікос" ЛТД не було отримано, а також не надано самим позивачем, отже даний період не підлягає до зарахування до страхового стажу позивача. За таких обставин, просив відмовити в задоволенні даного позову повністю.
25.06.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2020 о 11:00 год.
09.07.2020 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, з мотивів, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов.
Судом встановлено, що позивач звернулась 15.04.2019 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом від 18.06.2019 № 9067/05 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що страховий стаж позивача становить 12 років 10 місяців 7 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Після цього, не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивач звернулась до суду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі №500/1669/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у формі листа від 18.06.2019 за вих. №9067/05 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2019 року про призначення пенсії; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними щодо незарахування позивачу періодів роботи з 25.01.1979 по 01.01.1981, з 01.01.1981 по 01.10.1984, з 14.11.1984 по 24.12.1992 до трудового стажу, у відхиленні довідки про заробіток позивача для обчислення пенсії, виданої Тернопільським орендним оптовим державним підприємством "Укропттекстильторг" за період роботи позивача з 01.01.1988 по 31.12.1992 та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до записів його трудової книжки, в тому числі періоди роботи позивача з 25.01.1979 по 01.01.1981, з 01.01.1981 по 01.10.1984, з 14.11.1984 по 24.12.1992, та провести обчислення його пенсії згідно заробітної плати за період з 01.01.1988 по 31.12.1992, відображеної у довідці про заробіток для обчислення пенсії, виданої Тернопільським орендним оптовим державним підприємством "Укропттекстильторг" - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 10.12.2019 Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 500/1669/19 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування позивачу періодів роботи з 25.01.1979 р. по 01.01.1981р., з 01.01.1981 р. по 01.10.1984 р., з 14.11.1984 р. по 24.12.1992 р. до трудового стажу, та відхилення довідки про заробіток позивача для обчислення пенсії, виданої Тернопільським орендним оптовим державним підприємством "Укропттекстильторг" за період роботи позивача з 01.01.1988 р. по 31.12.1992 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до записів у її трудовій книжці, в тому числі періоди роботи позивача з 25.01.1979 р. по 01.01.1981 р., з 01.01.1981 р. по 01.10.1984 р., з 14.11.1984 р. по 24.12.1992 р., та провести обчислення її пенсії згідно заробітної плати за період з 01.01.1988 р. по 31.12.1992 р., відображеної у довідці про заробіток для обчислення пенсії, виданої Тернопільським орендним оптовим державним підприємством "Укропттекстильторг"; у решті рішення залишено без змін.
Також, у відповідності до відомостей з підсистеми призначення та виплати пенсії, спірний період не зарахований до страхового стажу позивача для зарахування пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі, Закон №1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі, Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 вказаного вище Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном
Також, відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 (надалі, Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами (пункт 2.1. Інструкції № 58).
Згідно з абзацами другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції № 58 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються рабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.27. Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , оглянутої у судовому засіданні, а саме запису №11, позивач 02.04.1996 переведена в ТОВ «Мікос» ЛТД згідно договору купівлі-продажу державно майна «Укропттектильторг» аукціоном 22.01.1996, у графі 4 як підстава даного запису вказаний наказ № 1 від 02.04.1996 року.
Згідно запису №12, позивача 30.06.2000 року звільнено з роботи за згодою сторін, ст. 36 п.1 КЗпП України, у графі 4 як підстава даного запису вказаний наказ № 9 від 30.06.2000 року. Крім того, запис №12 скріплений печаткою, підписом та зазначено директор ТОВ " Мікос" ЛТД ОСОБА_2 .
Водночас, як вбачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , що 15.04.2019 подавалась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для призначення позивачці пенсії, видно, що з у записі № 12 відсутній число, місць та рік ( графа №2) коли вчинено запис, відсутній запис у графі 4 щодо підстави внесення запису у графу №3. Відсутній підпис ОСОБА_2 та відсутній запис Директор ТОВ "Мікос"ЛТД.
Встановлена судом така розбіжність дає суду ґрунтовні підстави ставити під сумнів запис № 12 у трудовій книжці ОСОБА_1 і не приймати його до уваги як належний доказ роботи ОСОБА_3 у ТОВ " Мікос" лтд.
При цьому, суд приймає до уваги покази представника позивачки ОСОБА_4 про те, що запис №12 був доповнений у графах №2, №4 громадянином ОСОБА_2 у 2020 році. Ця ж особа, як стверджував представник позивача, у 2020 році внесла у трудову книжку позивачки свій підпис, зазначила своє прізвище ОСОБА_2 та внесла запис Директор ТОВ " Мікос" ЛТД.
Також, позивачем не представлено суду для огляду наказ №9 від 30.06.2000 року, а суд не мав відповідної можливості здобути даний доказ самостійно, оскільки позивач не зміг вказати місце проживання чи роботи громадянина ОСОБА_2 . По цій же причині суд не мав можливості допитати його у якості свідка у даній справі.
Суд зазначає, що в ході розгляду даної справи, судом не здобуто, а сторонами у справі не подано до суду належних доказів, що підтверджують факт роботи позивача в ТОВ "Мікос ЛТД".
Крім того, суд зазначає, що у адміністративній справі №500/1669/20 спірний в даній справі страховий стаж не був предметом спору.
Згідно частини четвертої ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наведених обставин, суд вважає, що даний період правомірно не зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Також, суд враховує, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, сплачений судовий збір не підлягає до відшкодування.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 липня 2020 року.
Реквізити сторін:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 )
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001, ЄДРПОУ: 14035769)
Головуюча суддя Дерех Н.В.