14 липня 2020 р. справа №480/3264/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненка О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що проходив військову службу у військовій частині. За час проходження військової служби йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що суперечить вимогам законодавства. Позивач зазначає, що у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення, відповідач повинен нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з червня 2015 року по дату звільнення - 10.04.2018 та зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідач у відзиві з позовними вимогами не погодився. Зазначив, що індексація не є складовою грошового забезпечення. Виплачується у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким у січні 2016 року - лютому 2018 року не закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. За спірний період кошти на нарахування та виплату індексації не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано індексацію. Просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що викладені у відзиві доводи не можуть бути підставою для відмови в позові.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 24.11.2016 по 03.07.2019, на момент звільнення займав посаду начальника топогеодезичної служби військової частин.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.06.2019 №202 ОСОБА_1 звільнено у запас та відповідно до наказу від 03.07.2019 №133 позивача виключено зі списків особового складу.
У період з листопада 2016 року по березень 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась, що не заперечується відповідачем у справі.
У березні 2020 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання інформації щодо нарахування (ненарахування) та виплати (невиплати) індексації грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по 03.07.2019.
Листом від 02.04.2020 № 446/1 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що індексація грошових доходів в січні 2016 - лютому 2018 року у військовій частині не проводилася, відповідно її нарахування та виплата за цей період не може бути здійснена, отже не підлягає виплаті й компенсація за невчасну виплату індексації.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ).
Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Отже індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2016-2018 років надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Таким чином, відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 01.03.2018.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 24.11.2016 по 01.03.2018.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає слідуюче.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Так, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону).
Відповідно до положень статті 2 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами розуміється грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 3 Закону встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні положення визначені Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (в даному випадку індексації грошового забезпечення); порушення встановлених строків їх виплати.
Як було встановлено судом та зазначено вище, індексація грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 01.03.2018 не була нарахована позивачу, а тому підстави для присудження компенсації відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на час розгляду даної адміністративної справи відсутні.
Такі позовні вимоги є передчасними, адже на момент вирішення спору не можливо встановити розмір нарахованих до виплати сум, термін затримки виплати індексації грошового забезпечення, тоді як такі вихідні дані є обов'язковими та необхідними для вирішення питання щодо виплати відповідної компенсації.
Тому в частині вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (с.Старичі, Яворівський район, Львівська область, ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.11.2016 по 01.03.2018.
В частині вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко