13 липня 2020 року м. Рівне №460/233/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді У.М. Нор розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доОперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України, у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VІ строку надання відповіді на запит позивача від 08.11.2019;
визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання своєчасної відповіді на запит позивача від 08.11.2019, наданого у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, після продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів згідно з повідомленням від 12.11.2019 № 501/4157;
зобов'язати відповідача надати позивачу відповідь на поставлені питання у запиті від 08.11.2019, наданого у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VІ.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не надано на запит позивача від 08.11.2019 у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповіді у встановлений строк. Стверджує, що вказаний запит отриманий відповідачем 09.11.2019, однак, попри продовження строку розгляду запиту на 20 робочих днів, станом на 15.01.2020 відповіді не надано, чим порушено право позивача на своєчасність отримання інформації за поданим запитом.
Ухвалою від 17.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 11.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 про повернення позовної заяви у справі № 460/233/20 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Суд враховує, що копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі вручена відповідачу 21.05.2020, що підтверджується доказами в матеріалах справи.
У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Також, на адресу суд будь-яких клопотань про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Водночас, суд зазначає, що діяльність відповідача-суб'єкта владних повноважень на період проведення карантинних заходів припинена не була, а відтак у нього була процесуальна можливість подання відзиву на позовну заяву шляхом надіслання його на поштову чи електронну адресу суду. Проте, відповідач таким правом не скористався та не висловив власної позиції по суті спору.
При цьому відповідачем не було подано суду жодних заяв, клопотань тощо стосовно скористання правом подання відзиву на позовну заяву.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Недобросовісне ставлення відповідача до своїх процесуальних обов'язків, як сторони у справі, на яку законодавством покладений обов'язок доказування правомірності своїх дій, бездіяльності, рішень, призвело у такий спосіб до затягування судового процесу.
Враховуючи достатній обсяг належних та допустимих доказів в матеріалах справи, оскільки відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини, на недопущення безпідставного затягування судового розгляду та запобігання штучного створення ситуації правової невизначеності для позивача, який звернувся за судовим захистом, суд дійшов висновку про вирішення даної справи за наявними матеріалами на підставі частини шостої статті 162 КАС України.
Дослідивши позовну заяву, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 № 318, підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід», відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, звільнено у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я).
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 21.09.2017 № 215, з 28.09.2017 підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату (а.с.56).
08.11.2019 позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання публічної інформації, у якому, посилаючись до статей 5, 6, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив надати належним чином засвідчені копії документів та інформацію щодо зменшення грошового забезпечення позивача за період з 31.07.2017 по 28.09.2017 та інформацію щодо причин та підстав позбавлення позивача військової посади з 31.07.2017 (а.с.58).
Листом від 12.11.2019 за вих. № 501/4157 відповідач повідомив позивача про продовження строку розгляду запиту до двадцяти робочих днів у зв'язку з необхідністю додаткового часу для належного виконання поданого запиту (а.с.61)
Неотримання протягом встановленого у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строку відповіді на поданий запит слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Згідно з положеннями преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частиною четвертою цієї ж статті Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
У пункті 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі.
Положеннями статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що кожній особі гарантується право на доступ до публічної інформації, яка має суспільний інтерес та яка зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI встановлено механізм реалізації права на доступ до публічної інформації, який забезпечується, зокрема шляхом надання розпорядником публічної інформації у межах встановленого законодавством строку достовірної, точної та повної інформації на відповідний інформаційний запит безвідносно до того, чи запитувана інформація безпосередньо стосується запитувача.
Суд з'ясував, що запитувана позивачем інформація належить до публічної, стосується питань, що перебувають у площині повноважень відповідача, та при цьому судом не встановлено під час розгляду справи обставин, які б свідчили, що запитувана позивачем інформація не підлягає оприлюдненню чи має обмежений доступ або інші підстави для ненадання її запитувачу.
Частинами першою та четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 08.11.2019 був направлений засобами поштового зв'язку 08.11.2019 та був отриманий адресатом 09.11.2019, що підтверджується доказами в матеріалах справи (а.с.59).
Листом від 12.11.2019 за вих. № 501/4157 відповідач повідомив позивача про те, що поданий запит стосується надання значного обсягу інформації та потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, тому строк розгляду запиту подовжено до двадцяти робочих днів у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для належного виконання вимог запиту (а.с.61).
Вказаний лист отримано позивачем 18.11.2019, що ним не заперечується та підтверджується доказами в матеріалах справи, наданих позивачем (а.с.60).
Вказане свідчить на користь дотримання відповідачем процедури продовження строку розгляду запиту на отримання публічної інформації згідно з приписами частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.
Таким чином, предметом доказування у межах розгляду даної справи є дотримання відповідачем встановленого у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI двадцятиденного строку для надання відповіді на запит на інформацію, щодо порушення якого стверджує позивач.
При цьому слід врахувати, що відповідно до положень статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, строк для надання відповіді на означений запит від 08.11.2019, враховуючи продовжений двадцятиденний строк, сплинув 06.12.2019.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що частина друга статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, особливістю адміністративного процесу є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який закріплений у частині четвертій статті 9 КАС і передбачає, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип офіційного з'ясування обставин у справі судом щодо збирання доказів по справі також розкрито у частині третій статті 77 КАС України, якою передбачено, що суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Наслідком неподання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, є вирішення справи на підставі наявних доказів (частина п'ята статті 77 КАС України).
Окрім того, частиною дев'ятою статті 80 КАС України передбачено, що у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З метою з'ясування та перевірки обставин щодо надання відповіді на поданий запит позивача від 08.11.2019 та вручення такої позивачу, ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 12.05.2020 суд витребовував у відповідача, зокрема, докази щодо підтвердження дати надання (особистого вручення, відправлення) відповіді на запит від 08.11.2019.
На час розгляду справи у суді відповідачем не подано доказів щодо дати надання (особистого вручення, відправлення) відповіді на запит позивача від 08.11.2019, як і не заявленого клопотання про неможливість подання таких, не повідомлено суду про наявні перешкоди подання запитуваних документів, як і не подано будь-якої заяви по суті спору та витребуваних доказів по справі.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо надання відповіді на запит позивача від 08.11.2019 у встановленому порядку відповідно до обсягу запитуваної інформації на час розгляду справи у суді.
Суд зазначає, що право на доступ до публічної інформації включає в себе право на отримання відповідної інформації.
Вирішуючи спір у даній справі суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості та кожного громадянина зокрема отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі «Guseva v. Bulgaria», заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі «Gillberg v. Sweden», заява № 41723/06, § 93).
Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відсутність «бажаного результату» виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки «бажаний результат» встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
Вказане узгоджується із визначеними у частині першій статті 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства, згідно з якими, вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин покликане забезпечувати ефективний захист прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до пунктів 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи суть спору та характер спірних правовідносин суд дійшов висновку, що належним та ефективним захистом порушеного відповідачем права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ строку надання відповіді на запит позивача від 08.11.2019 та визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання своєчасної відповіді на запит позивача від 08.11.2019, наданого у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI, після продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів згідно з повідомленням від 12.11.2019 № 501/4157; а також зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на поставлені питання у запиті від 08.11.2019, наданого у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ.
Таким чином, відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та грунтуються на нормах матеріального закону.
За результатом розгляду даної справи суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов слід задовольнити повністю.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України (вул. Дубенська,2 , м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 07852893) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 08.11.2019.
Визнати протиправними дії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України щодо ненадання своєчасної відповіді на запит ОСОБА_1 від 08.11.2019, наданого у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI, після продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів згідно з повідомленням від 12.11.2019 № 501/4157.
Зобов'язати Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України надати ОСОБА_1 відповідь на поставлені питання у запиті від 08.11.2019, наданого у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складений 13 липня 2020 року.
Суддя У.М. Нор