№ 202/7994/17
провадження 2/201/545/2020
13 липня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Плевако О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів і судових витрат,
АТ «Комерційний банк «Приватбанк» 05 грудня 2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів і судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що 23 жовтня 2014 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кредитні кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися. Договір поруки не укладався, сам відповідач зобов'язалася погашати борг кредитонабувача. Відповідачем відкриті карткові рахунки і він в 2014 році провів декілька грошових переказів та через помилку в роботі процесінгового центру і свої шахрайські дії отримав і використав значно більшу ніж кредитна грошових коштів. В порушення умов договору і закону відповідач перестав виплачувати тіло кредиту та відсотки, інші виплати, надлишково отримані кошти не повертає; на їх звернення до відповідача про повернення вказаних коштів він відповів відмовою, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. Вважають вказане незаконним і просили стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму безпідставно отриманих коштів та витрат на судовий збір, задовольнивши позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним і матеріалами справи, на думку суду, в зверненні до суду відповідач фактично не погодився з позовними вимогами і не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.
З'ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» (зараз АТ КБ Приватбанк) та відповідачем ОСОБА_1 договору б/н від 23 жовтня 2014 року (про встановлення кредитного ліміту на платіжну картку) цей відповідач отримав у позивача кредит для своїх потреб зі сплатою обумовлених відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту - до повного виконання, строку дії картки. На забезпечення вказаного кредитного договору не було укладено договір поруки.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний повернути кредит позивачу у відповідності до графіку, що наведений у додатку до цього договору (як основного так і додаткового), який є його невід'ємною частиною. В разі порушення позичальником обов'язку повернути кредитодавцеві кредиту відповідності до умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення сплати, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У випадку прострочення повернення сум наданого кредиту (в тому числі часткового повернення), та прострочення сплати процентів за користування кредитом відповідно до цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю штраф незалежно від строку прострочення. Штраф сплачується в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати/стягнення.
Відповідачем відкриті карткові рахунки і він в 2014 році провів декілька грошових переказів та через помилку в роботі процесінгового центру і свої шахрайські дії отримав і використав значно більшу ніж кредитна грошових коштів - 116 957 грн. 30 коп.. В порушення умов договору і закону відповідач перестав виплачувати тіло кредиту та відсотки, інші виплати, надлишково отримані кошти не повертає; на їх звернення до відповідача про повернення вказаних коштів він відповів відмовою, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося.
Позивач, кредитодавець, відповідно до умов договору відправив на ім'я відповідача, позичальника, претензію про припинення своїх обов'язків через невиконання відповідачем умов договору. Претензія відповідачем була отримана.
В порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, перестав своєчасно сплачувати відсотки по кредиту, інші належні платежі, безпідставно отримані кошти, утворилася заборгованість. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом з'ясовано, що дійсно 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. В даному випадку відповідач, підписуючи анкету - заяву, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг - які є загальними і їх підписання позичальником є обов'язковим. Укладення договору в такій формі чинному законодавству України не суперечить.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В період з 24 жовтня 2014 року по 01 листопада 2014 року відповідачем, через «Приват-24» та систему «Ligрау» відкрито карткові рахунки: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; № НОМЕР_11 ; № НОМЕР_12 ; № НОМЕР_13 ; № НОМЕР_14 . За даними рахунками та у вище зазначений період відповідачем було проведено ряд грошових переказів в національній валюті на карткові рахунки іноземного банку.
Сьогодні та у період проведення позивачем операцій по рахункам, існують два курси валюти у банках, що є загальновідомим фактом. Курс у відділенні - діє для валютно-обмінних операцій у касах банку та Приват24. Курс по картах - діє для безготівкових операцій, у тому числі при оплаті товарів та послуг в мережі Інтернету. Введення курсу валюти по карткам відмінного від курсу валюти по відділенню обумовлено різницею курсу платіжної системи та курсу ринкового. В свою чергу, безготівкові операції, у тому числі оплата товарів та послуг, зняття готівки у валюті по гривневих картах, здійснюються по ринковому курсу, який сьогодні значно відрізняється від курсу регламентованого НБУ для операцій у відділеннях. НБУ регулює відхилення готівкового курсу інвалют в касах банків від індикативного максимум на 5%, при цьому ніяк не обмежує безготівкові курси конвертації, в тому числі при операціях по картах.
Пунктом 2.1.6.3 Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що у випадку якщо валюта операції відрізняється від валюти картрахунку, сума операції конвертується у валюту картрахунку за обмінним курсом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діє на дату і час проведення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» операції. Курси валюти, як для операцій у відділеннях ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», так і для операцій здійснюваних по картах, є вільними для кожного клієнта банку.
Для отримання інформації щодо курсу необхідно звернутися до будь-якого відділення банку, або зателефонувати за безкоштовним номером підтримки банку 3700, або зайти на сайт банку https://privatbank.ua/ та вибрати вкладку «Курси карт та для поповнення вкладів» у таблиці з курсами валют. Також при оплаті та знятті грошових коштів клієнту приходить смс-повідомлення, в якому вказується курс валюти, за яким було проведено операцію. Зокрема, у табличці з курсами для карткових рахунків на сайті банку можливо ознайомитися з динамікою зміни курсу валюти за певний проміжок часу відкривши архів курсів валюти.
Внаслідок помилки у роботі процесінгованого центру, щодо встановлення курсу продажу гривні відносно іноземної валюти відбулося заниження курсу купівлі іноземної валюти в зв'язку з чим виник несанкціонований овердрафту на картках банку через курсову різницю по операціям. Наявність помилки у роботі процесінгованого центру було виявлено 27 листопада 2014 року.
А отже, вищевказана помилка мала місце саме під час проведення відповідачем операцій та курс було відображено некоректно: при встановленому у даний період комерційному курсі для валютообмінних операцій по карткам 12.70-17.0 грн., операції фактично проводились за курсом значно заниженим. При корегуванні операцій, які було проведено відповідачем та 27 листопада 2014 року виявлено наявність заборгованість за картковими рахунками: - № НОМЕР_1 - 13509.34 грн.; № НОМЕР_2 - 10512.06 грн.; № НОМЕР_3 - 13510.86 грн.; № НОМЕР_4 - 13879.76 грн.; № НОМЕР_5 - 10466.47 грн.; № НОМЕР_6 - 11117.31 грн.; № НОМЕР_7 - 10154.02 грн.; № НОМЕР_8 - 4708.56 грн.; № НОМЕР_9 - 6464.60 грн.; № НОМЕР_10 - 8124.55 грн.; № НОМЕР_11 - 4560.05 грн.; № НОМЕР_12 - 5158.58 грн.; № НОМЕР_13 - 2395.57 грн.; № НОМЕР_14 - 2395.57 грн., яка станом на 20 листопада 2017 року у загальному розмірі складає 116957.30 грн..
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, умовами укладених між сторонами договорів, нормативно-правовими актами Національного Банку України.
Відповідно до ч. І ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави засовується незалежно від того, чи безпідставне набуте або збережене майно було результатом поведінки чи набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч. І ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Отже, наявні всі обов'язкові умови для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення: - набуття або збереження майна; - набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Меморіальні ордери, за проведеними проводками інтернет-карт з боку банку при підготовці позову було надано виписки по рахункам за 14-ти інтернет-картами які саме і відображають всі наявні проводки з відображенням загальної суми заборгованості, часу її списання та виведення залишку. Додатково надавалося виписки саме за період проведення шахрайських платежів та проведення відповідних перерахунків транзакцій за відповідним курсом на дату проведення транзакцій.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту та такий документ є належним доказом для облікових цілей та є регістрами аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При моніторингу операцій за зазначеній вище період, з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було виявлено проведені р2р операції здійснені за невідповідним курсом конвертації UAH/USD, та в подальшому проведено корегування транзакцій за вірним валютообмінним курсом (на дату їх здійснення) що призвело до виявлення заборгованості за рахунками відповідача та ці факти відображено як в виписках за рахунками так і висновком службового розслідування саме за фактом шахрайства, що призвели до безпідставного набуття відповідачем коштів банку.
Вище вказана заборгованість виникла саме через шахрайські дії саме відповідача про що зазначено в Висновку який було зроблено на підставі проведеного службового розслідування Напрямку «Служба Безпеки» яким і було встановлено факти шахрайства та стримані відповідачем без достатньої правової підстави кошти.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є з ідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Та більш того, з боку відповідача навіть на запити банку не надано жодного доказу жим чином та яка природа набуття саме спірної суми коштів.
А отже, при підписанні договору, у сторін виникли договірні відносини щодо користування картрахунками, погашення наявної заборгованості, та інш., однак ь ід сутні будь які договірні умови, що сторона має право набуття або збереження у себе грошових коштів які вона набула шахрайським шляхом, а підстави набуття вищевказаних грошей - шахрайство, тобто безпідставне їх набуття та використання на власні потреби. З боку відповідача, саме з моменту проведення службового розслідування вказане не підтверджено.
Строк позовної давності не пропущено, оскільки факт встановленя шахрайських дій - це є дата 24 листопада 2017 року.
Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Тобто, відповідач ОСОБА_1 повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.
Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi (крім договірних) домовленості i зобов'язання стосовно вiдповiдача відносно кредиту, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач, банк всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі, відповідач укладав договір та приймав кошти і зобов'язувався його виконати у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути кредит позивачу, але без поважних причин цього не зробив.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, нормою ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного право або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України, визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України, визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, відповідно до умов та правил надання банківських послуг визначено, що пам'ятка, тарифи, а також заява про приєднання до умов та правил становить укладений договір про надання банківських послуг.
В той же час, АТ КБ «ПриватБанк» надано суду докази оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, щоб в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.
Виходячи з правового аналізу вказаних норм встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи чи договір, чи заяву-анкету позичальника, чи Умови і правила надання банківських послуг (для пролонгації договору).
Положеннями ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не збирає докази самостійно.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені як судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості, оскільки Умови та правила надання банківських послуг містять відмітки позичальника, які свідчили про ознайомлення із ними та згоду.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися . При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.
Аналіз документів свідчать про те, що надані позивачем документи і є кредитним договором від 23 жовтня 2014 року зі всіма передбаченими законом підставами і
істотними умовами договору, в тому числі умов щодо процентів, пені та інш.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
Отже неправомірними діями відповідача, пов'язаними з невиконанням умов договору, позивачу було завдано майнової шкоди, яка знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з вказаними діями відповідача. Не може суд прийняти до уваги можливі заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним та ні чим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим позов задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний банк «Приватбанк» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 116 957 грн. 30 коп.. а також стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний банк «Приватбанк» витрати на судовий збір в сумі 1 754 грн. 36 коп..
Таким чином позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 95, 509, 510, 512, 514-519, 526, 527, 530, 532, 533, 534, 536, 545, 546, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 629, 1048-1050, 1212, 1213 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 116 957 грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» витрати на судовий збір в сумі 1 754 грн. 36 коп..
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Повний текст рішення складено 13 липня 2020 року.
Суддя -