Справа № 574/390/20
Провадження № 3/574/95/2020
13 липня 2020 року м. Буринь
Суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , пенсіонера, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ст.130 ч.1
02.05.2020 року, о 11 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 керував трактором НОМЕР_2 , без номерного знаку, по вулиці Жорнокуївка в селі Вознесенка Буринського району Сумської області з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження в установленому порядку огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.п.2,5 ПДР України.
ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуває на лікуванні в Конотопській районній лікарні.
Суддя звертає увагу, що судове засідання двічі відкладалося за клопотаннями ОСОБА_1 ..
Зокрема, 05.06.2020 року - ОСОБА_1 просив відкласти судове засідання для залучення до участі у справі адвоката. 25.06.2020 року - ОСОБА_1 просив відкласти судове засідання, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні в Буринській ЦРЛ з діагнозом аденовірусна інфекція.
Звертаючись із клопотанням про відкладення судового засідання втретє, ОСОБА_1 знову посилався не свій незадовільний стан здоров'я та перебуванням на стаціонарному лікуванні в Конотопській районній лікарні.
Однак, належних і допустимих доказів на підтвердження вищевказаних обставин, як і того, що він за станом здоров'я не спроможний прийняти участь у судовому засіданні, останній не надав.
Таким чином, вбачається, що ОСОБА_1 систематично, під різними причинами, не з'являється до суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
В своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що строк розгляду даного виду справи, встановлений ст.277 КУпАП, становить 15 днів, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, намагається затягнути розгляд справи для закінчення передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, при цьому жодних доказів чи письмових пояснень, на спростування обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, не надав.
Таким чином, суддя прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за вищевикладених обставин повністю доведена в судовому засіданні.
Зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №389013 вбачається, що він, 02.05.2020 року, о 11 год. 45 хв., керував трактором НОМЕР_2 , без номерного знаку, по вулиці Жорнокуївка в селі Вознесенка Буринського району Сумської області з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження в установленому порядку огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.п.2,5 ПДР України (а.с.1).
В даному протоколі ОСОБА_1 виклав особисті пояснення, в яких вказав, що він випив 100 гр. горілки, керував трактором та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вказані обставини повністю підтверджені письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти огляд на стан сп'яніння згідно до встановленого законом порядку (а.с.2,3).
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Даючи оцінку письмовим поясненням вказаних свідків на предмет їх достовірності та допустимості, суддя вважає за можливе використати їх як доказ вини особи яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки вони повністю узгоджуються з встановленим фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних засобів чи токсичних речовин.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (зареєстрована за № 1413/27858 11.11.2015), з системного аналізу якої вбачається, що огляд на стан сп'яніння поліцейським проводиться на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Згідно п.3 Розділу І вищевказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є, в тому числі, запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців, поведінка, що не відповідає обстановці; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
Аналізуючи зазначені положення нормативних актів та оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, суддя вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.
Вирішуючи питання застосування закону про адміністративну відповідальність суддя зважає на таке.
До 01.07.2020 року КУпАП передбачав відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VІІІ від 22.11.2018 року, яким фактично було посилено юридичну відповідальність за вчинення дій, передбачених ст.130 КУпАП особами, що керують транспортними засобами, оскільки до таких осіб була встановлена кримінальна відповідальність, передбачена ст.286-1 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.8 КУпАП Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Між тим, ч.1 ст.8 КУпАП встановлює, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За таких обставин, вважаю, що до протиправних дій ОСОБА_1 , що були вчинені 02.05.2020 року, необхідно застосувати положення ст.130 КУпАП в редакції, яка діяла на час вчинення правопорушення.
Вказане узгоджується із правовою позицією, висловленою Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в листі №370/0/158-20 від 03.07.2020 року.
Таким чином, вважаю, що вина ОСОБА_1 доведена в судовому засіданні і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 130 КУпАП (в редакції, яка діяла під час вчинення адміністративного правопорушення), так як він керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При накладенні стягнення, у відповідності до ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
ОСОБА_1 не працює, пенсіонер, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність не вбачається.
З огляду на вказане, вважаю, що з метою виховання порушника і запобіганню вчинення ним нових порушень, його необхідно піддати адміністративному стягненню передбаченому законом у виді штрафу на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету 420 гривень 40 копійок судового бору.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.М.Куцан