Справа № 191/2056/20
Провадження № 3/191/571/20
13 липня 2020 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої секретарем судового засідання Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, проживаючої за адресою: м. Синельникове, вул. Георгієвського, 37, за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
09.07.2020 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.07.2020 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянки ОСОБА_1 передані для розгляду судді Бондаренко Г.В.
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області вважає за необхідне заявити самовідвід по справі, оскільки під час ознайомлення з матеріалами справи було встановлено, що правопорушник ОСОБА_1 працює секретарем судового засідання Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області та знаходиться в безпосередньому підпорядкування судді Бондаренко Г.В.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Статтею 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Згідно з ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.
Виходячи з того, що у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні положення щодо відводу судді, тобто наявна прогалина стосовно процесуального врегулювання права на відвід (самовідвід), керуючись загальними принципами, закріпленими в Конституції України;статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка передбачає застосування судами Конвенції України про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, приймаючи до уваги те, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, та часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції (наприклад, у справах: «Гурепка проти України», рішення від 06.09.2005 року; Лучанінова проти України, рішення від 09.06.2011 р.; «Вєренцов проти України», рішення від 11.04.2013 року; «Швидка проти України», рішення від 30.10.2014 р.), а також приймаючи до уваги те, що передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді, приходжу до переконання, що при розгляді питання про самовідвід слід застосувати аналогію права.
Таким чином, з метою виключення будь-якого сумніву в об'єктивності та неупередженості судді, вважаю за необхідне заявити самовідвід по даній справі.
Керуючись ст.ст.8,9 Конституції України, ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15 Кодексу суддівської етики,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.1,2,245,283 КУпАП, ст.ст.6,133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»,
У справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, за ст. 124 КУпАП, заявляю самовідвід.
Справу передати до канцелярію Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для повторного автоматизованого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Г. В. Бондаренко